Сафарі на людей: як росіяни полюють дронами на цивільних херсонців

Російські окупанти з літа тероризують херсонців та жителів передмістя дронами, прицільно скидаючи на людей вибухівку. УНІАН дізнавався, як цивільні виживають у цих умовах, та чи реально захистити жителів півдня країни від таких атак.

Після деокупації Херсон та правобережна частина області перебувають під постійним вогнем російської армії, яка нищить критичну та соціальну інфраструктуру, житлові будинки. Майже щодня гинуть та отримують поранення цивільні. Окупанти застосовують проти населення артилерію, керовані авіабомби, ракети, безпілотники. А приблизно з середини літа атакують людей ще й з дронів Mavic, перетворивши їхнє життя на суцільний кошмар.

З серпня місцева влада почала окремий підрахунок громадян, які постраждали від скидів вибухівки з дронів. За даними Херсонської ОВА, відтоді вже поранено понад півтисячі людей, більше ніж 40 загинули.

Через цю проблему очільник Херсонської МВА Роман Мрочко під час нещодавнього засідання Конгресу місцевих та регіональних влад звернувся до президента Володимира Зеленського з проханням скерувати до регіону додаткові підрозділи, щоб створити над містом своєрідний "купол", який би захистив населення від нашестя ворожих дронів. Зеленський пообіцяв, що питання збільшення мобільно-вогневих груп буде опрацьовано.

Проте, незважаючи на всю складність ситуації, жителі Херсона та передмістя не ставлять життя на паузу. УНІАН дізнавався, що дає їм сили не впадати у відчай і пристосовуватися до надважких умов, та чи можливо захистити місто антидроновою "парасолькою".

Під постійним прицілом

За словами місцевих жителів, через постійні атаки БПЛА в регіоні немає безпечних місць, але найбільша небезпека – на територіях поблизу Дніпра – це Дніпровський район Херсона, мікрорайон Острів, селища у передмісті, зокрема, Антонівка, Кіндійка. Люди розповідають, що майже на кожній зупинці громадського транспорту на низці вулиць можна встановлювати меморіальні дошки: "Тут загинули" і перелік прізвищ...

Як розповіла УНІАН в. о. голови Дніпровської районної організації Товариства Червоного Хреста України в Херсоні Наталія Шатілова, все, що рухається, – автівки, самокати, велосипеди чи люди – є мішенню для росіян.

Вона розповідає, що пересувається за власним розробленим маршрутом та намагається не потрапляти у небезпечну зону. Але, якщо доводиться, прагне якнайшвидше завершити справи та залишити цю територію. Влітку та восени автівки, пішоходи пересувалися у прибережній зоні, ховаючись від дронів під деревами. Але зараз, взимку, такої можливості немає.

Також за допомогою дронів загарбники розкидають протипіхотні міни – так звані "пелюстки", які вже неодноразово виявляли на дорогах, дахах будівель. Такі пристрої майже непомітні в опалому листі, гілках та вибухають, зокрема, коли людина наступає на датчик.

"Через дистанційне мінування в місті багато поранених. Серед них – моя колега, яка намагалась рятувати інших людей, коли ті опинилися у скрутних життєвих обставинах. Вона наступила на "пелюсток" та втратила ногу…", - розповіла пані Наталя.

Жителька Киндійки, волонтерка Антонівського старостівського округу Наталія Маркович вважає, що окупанти за допомогою дронів Mavic влаштували на місцевих жителів справжнє сафарі.

Кіндійка розташована на східній околиці Херсона та є приватним сектором, де до повномасштабного вторгнення РФ проживали близько 13 тисяч людей, було чотири тисячі домогосподарств, з яких вціліло приблизно півтори тисячі. Станом на зараз, в селищі залишилося десь 2200 жителів, переважно, люди похилого віку. Через тотальні обстріли в Кіндійці припинено електро- та газопостачання, розтрощені всі магазини, три школи, старовинний храм.

Як зазначає жінка, безпілотники, які ворог запускає з лівого берега, у реальному часі відстежують людей та їх пересування пішки, приватним, службовим чи громадським транспортом.

"Наприклад, падлюки роблять так: скидають вибухівку на цивільну машину. Поранені водій, пасажири потребують допомоги. Оператори дронів бачать на своїх моніторах, що біля автівки лежить поранена людина (кілька людей), які чекають на "швидку". В цей час два "мавіки" у повітрі чекають на спецтранспорт і, коли він прибуває, скидають вибухівку на медпрацівників", - ділиться волонтерка.

Вона розповіла, як понад місяць тому через скид вибухівки на автомобіль дорогою на роботу загинула співробітниця регіонального онкологічного диспансеру – старша лаборантка патологоанатомічного відділення Ольга Моісєєва.

"Через обстріли цей онкодиспансер, розташований в Антонівці, вже припинив роботу. Тролейбуси туди не курсують з минулого року – окупанти розтрощили снарядами мережі тощо, а зараз через високу активність БПЛА перестали ходити й маршрутні таксі…", - розповіла жінка.

Також Маркович пригадала, як безпілотник скинув вибухівку на 91-річну жінку на вулиці. Бабуся дістала вибухову травму та уламкове поранення ноги. Окрім того, окупанти влаштували сафарі на 11-річного велосипедиста – перелякана дитина намагалася втекти від дрона, а той полював на неї, немов на дикого звіра. Хлопчик встиг сховатися, але безпілотник таки скинув вибухівку, що призвело до поранення ніг…

Сама пані Наталія вже двічі потрапляла під такі удари. Вважає, що їй пощастило – пошкоджено тільки автівку, якою вони з чоловіком везли хліб для жителів прибережних мікрорайонів. Волонтерка пояснила, що через це виїзди з гуманітаркою довелось призупинити. Водночас у низці небезпечних мікрорайонів залишаються люди, які дуже потребують допомоги. Наприклад, нещодавно їй зателефонував літній сусід та розповів, що протягом кількох днів боїться вийти по дрова до хліва, бо минулого разу там на нього полювали "мавіки". Каже, як тільки зайшов до обійстя, прилетіли три дрони, "зависли" й чекали, коли чоловік повертатиметься в будинок. Як пояснила Маркович, дідусь своєчасно почув "мавіки" та пересувався перебіжками.

"Й таких літніх людей у Кіндійці досить багато. Вони вперто відмовляються виїжджати! При цьому транспорт не працює, немає можливості ні хліба купити, ні дрова привезти. "Швидкі" у Кіндійку не виїжджають", - констатує пані Наталія.

За словами начальника управління внутрішньої та інформаційної політики Херсонської обласної військової адміністрації Олександра Толоконнікова, тільки у поточному році російські військові пошкодили 30 "швидких", з яких більшість – скидами вибухівки з БПЛА.

"На жаль, є загиблі медики. Наприклад, приїхала "швидка" в Антонівку, на виклик до людини, а росіяни скинули на них вибухівку. Вбили 64-річного лікаря, були тяжко поранені 26-річна медсестра, водій, фельдшер... На розкидані росіянами міни-пелюстки потраплять й "швидкі", й рятувальники, й звичайні пішоходи. Були випадки, коли люди їх піднімали та через це втрачали кінцівки. Це кошмар", - констатує посадовець.

Нема бажання евакуюватись

За інформацією Толоконнікова, загалом в прибережних населених пунктах правобережжя Херсонщини, які найбільше потерпають від атак росіян, залишається приблизно 10% населення.

"Ми весь час пояснюємо людям – приватна власність не варта ні життя, ні здоров’я. Постійно вмовляємо їх переїхати в безпечніші населені пункти, хоча б, тимчасово", - розповів він.

За його даними, потенційним переселенцям пропонують тримісячне безкоштовне розміщення в шелтерах, де є вода, газ, світло, тепло. Є спеціальні модульні містечка, у тому числі в безпечніших районах Херсонщини, тобто, людям не потрібно їхати кудись далеко, але від евакуації багато відмов.

"Нещодавно до мене звернулись за допомогою – у селі Бургунка живуть бабуся з дідусем без світла, газу, під постійними ударами окупантів. Ще й з водою проблема – волонтери не можуть її привезти, бо миттєво "накривають" російські дрони чи артилерія. Просять вирішити питання хоча б із водою... Що робити? Будь-яку автівку там одразу обстріляють, будуть загиблі, поранені. Питаю: "Може, краще ви виїдете? У нас є центр, де можна перечекати". А вони відповідають, мовляв, ні, будемо доглядати свій будинок...", - зазначає Толоконніков.

За словами Наталії Маркович, є декілька причин, через які люди не хочуть переїжджати. Зокрема, небажання кидати напризволяще домашніх тварин та житло. Як правило, це пенсіонери, яким за 70, та їхні родичі, які не можуть залишити батьків. Ще одна категорія – рідні хворих та людей з інвалідністю, які потребують догляду.

"Але є ще одна категорія – ті, кому нема куди їхати! Давайте будемо відверті. От я – людина пенсійного віку, отримую 3400 гривень. Як на них можна жити, орендувати квартиру?!.. Дійсно, влада займається евакуацією, пропонує декілька місць для безплатного проживання у готелях, гуртожитках. Але це тимчасово. Що далі?", - емоційно запитує волонтерка.   

Як додає Наталія Шатілова, через проблеми з житлом переселенці з правобережжя Херсонщини повертаються додому із західної України, Вінниці, Одеси: "Після завершення строку користування безоплатним житлом, потрібно його шукати самотужки, а ціни дуже високі. Навіть за умови працевлаштування, наприклад, двох дорослих, родина з дітьми не вкладається в бюджет. Адже дітям потрібен одяг, їжа, школа, дитсадок, необхідно купляти ліки... Ба більше, є місця, де взагалі немає роботи, освітніх закладів. Так, там безпечніше, але немає гідного життя. На жаль, це – гірка правда".

Тренуються на цивільних

За словами посадовця Херсонської ОВА Олександра Толоконнікова, росіяни навіть не приховують, що навмисно криють вогнем цивільне населення, а дронові атаки, зокрема, "мавіками" вони самі називають "сафарі". Про це російські військові пишуть у спеціально створених Telegram-каналах. Там же демонструють відео зі своїми "подвигами": наприклад, як підліток йде вулицею, а на нього летять дрони, чи як "мавік" ганяється за звичайною автівкою або за маршруткою.

"Вони самі описують це "кіно", викладають у мережу й підписують, типу, "сафарі на Херсонщині". Тобто, самі документують свої злочини", - констатує чиновник. 

Він вважає, що, перш за все, росіяни хочуть залякати місцеве населення. У своїх соцмережах вони розповідають, що атакуватимуть будь-яку людину, яку помітять у "червоній зоні". Інша версія – російські загарбники таким чином влаштували своєрідний "полігон" з цивільними цілями, на якому навчають своїх операторів дронів.

Як повідомили у Херсонській обласній прокуратурі, правоохоронці намагаються ідентифікувати та притягнути до відповідальності росіян, причетних до обстрілів регіону. Станом на зараз викрито та заочно притягуються до кримінальної відповідальності шість представників вищого військового керівництва РФ – командувачів, командирів, які з 2022 року ведуть агресивні воєнні дії на території Херсонської області. Також слідством встановлено солдата, який за допомогою БПЛА дистанційно скидав на людей боєприпаси типу ВОГ-17.

Загалом правоохоронці повідомили про підозру 118 особам, до суду скеровано 55 обвинувальних актів щодо 99 осіб, винесено вироки 11 окупантам. Проте зрозуміло, що реально покарати російських військових злочинців наразі видається малоймовірним.

Перегони на виживання та "Цукорки"

Місцеві жителі, щоб вижити, змушені пристосовуватися до нелегких умов, адже розуміють, що поставити військового з антидроновою рушницею біля кожного будинку неможливо. Тому й створили свої алгоритми безпеки, наприклад, перебіжки від зупинки до зупинки з укриттями, обрали для "прогулянок" певні вулиці. Деякі навіть придбали "Цукорки" - детектори для виявлення дронів. Ці спеціальні пристрої попереджають про наближення "мавіків" і люди встигають сховатися.

"Ситуація така: попри жахіття, херсонці життя на стоп не ставлять. У місті вижити важко, але працюють магазини, супермаркети, малий бізнес – кав’ярні, перукарні, гуманітарні штаби, майстерні, навчальні простори, де проходять майстер-класи. Зокрема, я – інструктор первинної меддопомоги – разом з колегами навчаємо, як використовувати турнікети, зупинити кровотечу… Наближається Новий рік і ми в укриттях організуємо свято для діточок", - розповіла Шатілова.

Наталія Маркович додає, що вражена людьми, які, ризикуючи життям, доглядають в "червоній зоні" безпритульних, кинутих тварин. Кожен день цих відчайдушних сміливців починається з того, що вони пішки йдуть купувати корм для кішок і собак, а потім повертаються, щоб їх нагодувати. Як пояснює Маркович, якщо не годувати тварин в Кіндійці, Антонівці тощо, станеться катастрофа: спочатку вони почнуть пожирати один одного, а потім – кидатися на людей.

Життя на Херсонщині у прямому розумінні нагадує перегони на виживання. У "червоній зоні" люди, які пересуваються автівками, роблять це на максимально можливій швидкості, розганяючись чи не до 100 км на годину, а то й більше, намагаючись відірватися від "мавіка".

Однак росіяни вигадують нові пастки. Так, днями окупанти намагалися зірвати евакуацію цивільних з небезпечного району. Як розповів очільник Херсонської МВА Роман Мрочко, одразу дві автівки – міської військової адміністрації та волонтерів – під час вивезення людей з Антонівки наїхали на пастки-"їжаки", які російські терористи дистанційно розкидали на дорогах.

Небезпеку становить навіть не те, що при наїзді на такий металевий трикутник пошкоджується колесо: "За логікою загарбників, екіпаж має зупинитись для заміни колеса, а в цей час на нього чатує дрон з вибухівкою... Благо, в Антонівці обидва водії швидко зорієнтувалися – продовжили рух та дістатися безпечного місця".

Антидронова "парасолька" - можливо, але дорого

Як пояснив УНІАН військовий експерт, співзасновник благодійної організації "Реактивна пошта" Павло Нарожний, російські оператори дронів перебувають на лівобережжі та запускають "мавіки" з певної відстані від річки Дніпро.

"Херсон розташований на правому, високому березі, а росіяни – на лівому, низькому. Ширина річки приблизно 1 кілометр. Важко точно сказати, де оператори можуть перебувати, але робоча відстань – від 5 кілометрів, на просунутій антені – до десяти. Застосовується стандартна технологія – скид гранат, які кріпляться до "мавіків". Скидають на всіх, кого бачать, – автомобілі, скупчення людей…. Це тероризування цивільного мирного населення", - переконаний він.

За його словами, принцип "роботи" Mavic з прикріпленим боєприпасом наступний: оператори бачать на екрані, наприклад, машину чи маршрутку, які пересуваються вулицею. Вони можуть влучити в ціль на ходу, але це достатньо важко, тому окупанти зазвичай чекають, поки автівка зупиниться – на парковці, біля супермаркету чи на зупинці громадського транспорту. Дрон, який може нести до п’яти гранат, над нею "зависає", наводить умовний приціл, оператор натискає кнопку і з безпілотника випадає боєприпас.

Воєнний експерт додає, що використання херсонцями засобу радіоелектронної розвідки "Цукорок" може убезпечити їх від атаки дрона. Цей детектор дронів розміром як половина мобільного телефона, його вартість складає від 3000 до 3600 гривень. При наближенні дрона екран "Цукорка" видає інформацію про тип БПЛА та починає пищати.

"Mavic летить на невеликій швидкості, десь до 50 км/год, щоб перетнути річку, йому потрібно декілька хвилин. Тобто у людини досить часу, щоб, наприклад, вийти з машини, пройти в укриття. На жаль, тут є проблема – "Цукорки" не так просто придбати, на них величезна черга. Після подачі заявки на сайті виробника очікувати доведеться щонайменше декілька тижнів", - пояснив Нарожний.

На думку фахівця, варіантом захисту населення від дронів може бути використання засобів радіоелектронної боротьби. За його словами, відстань, яку долає Mavic, залежить від наявності чи відсутності РЕБа. Але для таких БПЛА існують різні версії програмного забезпечення, в тому числі створені самими росіянами. Модифіковані моделі працюють без GPS, тобто залишаються "байдужими" до звичайної РЕБ. Тому треба встановлювати спеціалізовані засоби радіоелектронної боротьби.

Він наголошує, що подібні системи існують та теоретично над Херсоном можна створити своєрідну "парасольку" від Mavic. Однак питання – у вартості та наявності цих засобів, яких зараз не вистачає й на фронті.

"У нас дуже часто збирають гроші на так званий окопний РЕБ, який захищає, максимум, 200-300 метрів у діаметрі. Вартість його приблизно 5 тисяч доларів. Є різні виробники, різні моделі, різні частоти, які він закриває. Якщо ми кажемо про більш-менш професійний РЕБ у масштабах такого міста як Херсон, то це коштує сотні тисяч доларів", - пояснив експерт.

Водночас він припустив, що за умови наявності "парасольки" від "мавіків" окупанти можуть перейти на масоване використання FPV-дронів, які теж спроможні долати 5-15 кілометрів. Правда, тут є ціновий нюанс. Mavic після скиду гранати, зазвичай, залишається неушкодженим та повертається до оператора. Тобто собівартість скиду дуже низька: ціна гранати – 20-30 доларів, плюс оплата операторам, які працюють, як правило, по двоє-троє. Водночас FPV-дрон коштує від 500 доларів за одиницю та є одноразовим. Саме через високу ціну такі БПЛА дуже рідко використовують проти людей, зазвичай – для знищення військової техніки. 

***

Крім постійних дронових атак та обстрілів з інших видів озброєнь, жителів Херсона та передмістя непокоїть ще одна загроза – можливий новий наступ ворога. Росіяни накопичили на лівобережжі велику кількість військових та близько трьох сотень човнів, нібито призначених для форсування Дніпра. 20 грудня стало відомо, що диверсійно-розвідувальні групи спробували просунутися в напрямку Херсона. Сили оборони України їх своєчасно виявили та знищили. Та, на жаль, очікувати, що російські окупанти відмовляться від намірів розпочати наступальні дії на півдні України, не доводиться.

Лариса Козова

УНІАН в Google News