Гасіння пожежі бензином: переведення в піхоту не має бути "покаранням"

Переведення військових з різних підрозділів та тилу в піхоту – далеко не новина. Але теперішнє "пожежне" поповнення сухопутних військ бійцями мобільних груп ППО, зв’язківцями чи медиками вчергове довело, що робиться це нелогічно. І навряд буде ефективним для утримання фронту.

У середині січня в українському інформаційному просторі рвонула чергова "бомба". Техніки 114-ї авіаційної бригади заявили, що вже 250 військовослужбовців було переведено у піхоту і, мовляв, у них планують забрати ще 218 цінних кадрів.

"Технічний склад фактично знищується, а без нас авіація не зможе функціонувати. Ми намагаємося зберегти бойову готовність, але без обслуговуючого персоналу це просто неможливо", -  оприлюднив заяву техніків бригади сержант Віталій Горжевський.

За інформацією воєнних журналістів, у піхоту планували також перевести частину зв’язківців, бійців мобільних вогневих груп та розрахунків, які воюють на західному озброєнні.

"Є цифра для кожного ПвК. І є виконання. Командири на місцях отримують наказ й далі формують списки на переміщення. Щоправда, так, льотчиків та інженерно-аеродромний склад зачіпати не мали б", - написала журналістка Ольга Омелянчук.

На інформаційний вибух оперативно відреагували у Генеральному штабі ЗСУ. Там зазначили, що "гостродефіцитних спеціалістів інженерно-авіаційної служби Повітряних сил, які обслуговують літаки, у піхотні підрозділи переводити не планувалося і не планується". При цьому визнають, що окремі категорії "посилюють сухопутні та десантно-штурмові війська".

Своєю чергою, президент Володимир Зеленський в одному зі своїх відеозвернень повідомив, що провів розмову з командувачем Повітряних сил і доручив не зменшувати склад фахівців, потрібних для виконання бойових завдань: "Я доручив прояснити все суспільству й не зменшувати склад фахівців, які потрібні Повітряним силам для виконання бойових завдань - нашій авіації, ППО та мобільним вогневим групам".

Здоровий глузд та ефективність? Ні, не чули

Насправді процес переведення військових в піхоту розпочався задовго до цьогорічної "хвилі" обговорень цього факту у соцмережах. На "підсилення" могли потрапити і кухарі, і медики.

"Медиків дерибанять вже не вперше", - зазначив начальник лікувального відділення медичної роти 108 окремої бригади ТРО Дмитро Мамаєв.

За його словами, президентські укази чи рішення РНБО щодо заборони переведення людей з медичною освітою на немедичні посади часто не працюють. І якщо двох фельдшерів з його роти вдалося "відбити" від такого переведення, то один з військових хірургів таки став піхотинцем.

Інші роди військ ця історія теж не оминула. Приміром, на Куп’янському напрямку піхоту підсилила частина мінометників. Причому, дехто з них перетворився не просто на піхотинця, а на морського піхотинця...

Теперішня увага до проблеми з боку високопосадовців, можливо, дещо обмежила такі переведення, але принципово ситуацію не змінила. І, за словами авіаційного експерта Анатолія Храпчинського, змінити не могла: "Більшість особового складу, все одно підпадають під вимоги, які є. Однак треба зрозуміти, що обслуговуючий персонал, наприклад, інженери з паливно-мастильних матеріалів, зв’язківці потрібні, аби функціонувала будь-яка бригада, підрозділ".

Підтвердження його слів – розповіді як бійців мобільних вогневих груп, за якими буквально "полюють" піхотні частини, так і військовослужбовців зенітно-ракетних підрозділів, які працюють поблизу лінії фронту.

"Поступає розпорядження – потрібно 55 осіб. І хочеш – не хочеш, мусиш їх знайти", - розповіли УНІАН в одній з бригад, яка несе службу на півдні України.

"Нас вночі викликали на шикування, бо до нас приїхали із Запорізького напрямку, набирати в піхоту. Вони просто як худобу дивилися і називали: цей, оцей, і ти, хлопче, теж", - анонімно зазначають вже в іншому підрозділі Сил оборони.

За словами Храпчинського, зважаючи, що ці підрозділи і так укомплектовані лише на 65-70%, подальше скорочення ще більше вплине на ефективність. До чого це призводить на практиці нещодавно можна було побачити навіть у центрі столиці, коли ворожий БПЛА зміг не лише долетіти до вулиці Банкової, а й пошкодив один з будинків неподалік Офісу президента. Внаслідок цієї атаки загинули двоє українських вчених. Тож сподівання вищого командування на всесильність РЕБів, які вдало відпрацьовували по ворожих дронах, цього разу не справдилися.

Покарання піхотою

Масове і часто раптове переведення бійців інших родів військ та тилу у піхоту оголило й іншу проблему – ставлення до цього як до покарання. Це - результат нереальних наказів частини командирів, які в армії називають "завдання 200". З непрозорим натяком, що з нього майже неможливо повернутися живим та неушкодженим.

Прикладів ставлення командира до військовослужбовця як до якоїсь власності – безліч. Один з них навіть навела Уповноважена Президента України з питань захисту прав військовослужбовців Ольга Решетилова: "Укомплектованість підрозділу – це найперший показник лідерських якостей командира. Військовослужбовці – не товар, вони йдуть служити туди, де відчувають до себе повагу. Яскравий приклад з одного звернення: у військовослужбовця на фронті загинули брат і батько, він має право звільнитися, але не хоче, а просить перевести його в тилову частину, щоб було спокійніше мамі. Командир не погоджує, тягне час. Зрештою, затверджує план переміщення його в піхотний підрозділ. Як охарактеризувати такого командира?".

Крім того, в деяких частинах практикується сплата визначеної суми командиру за можливість піти у законну відпустку, а не на першу лінію. А дехто з кадрових офіцерів може запросто перевести "на нуль" цінного фахівця лише за те, що той – "ботан", який до цього ніколи не служив, але має нахабство запропонувати якісь новації чи поставити під сумнів "завдання 200"…

"Слово "піхотинець" стало позначать чувака, який не зміг відкупитися, в якого немає знайомств влаштуватись в середині армії і ніякого фаху, щоб його берегли командири. Піхотинець - не підготовлений солдат, який може діяти і виконувати задачі в складних умовах у складі свого підрозділу, а ніщо, яке нічого не вміє і яке не треба нічого вчити, бо "неокомбат" його "програє" за два-три дні і доведеться шукати нового…", - сумно описує піхотні проблеми військовослужбовець на псевдо "Сайгон".

Підкреслимо, що йдеться далеко не про всіх комбригів чи комбатів. Чимала кількість командирів максимально бережуть особовий склад, не ставиться до людей як до рабів, не виконує сліпо "накази 200" (навіть ризикуючи втратити посаду).

Але результат такого загального ставлення не лише сприйняття переведення в піхоту як "дороги в один кінець", а й збільшення кількості СЗЧ – іноді з півсотні переведених до піхотного підрозділу бійців доходить до нього лише десята частина.

За словами Анатолія Храпчинського, наслідок – оголюється ППО, артилерія чи інше формування, але й дірки у піхоті не вдається залатати. Експерт констатує, що на фронті дійсно колосальна нестача особового складу. Але це не означає, що новостворених піхотинців потрібно відправляти "на нуль" без жодного навчання.

"Фронт сиплеться і потрібно якось закривати дірки, але якщо вже переводити зв’язківців у піхоту, то їм потрібне бойове злагодження, яке має тривати, мінімум, три місяці", - впевнений він.

Врешті, краще фахівців використовувати не як "гарматне м’ясо", а враховуючи їхні знання та вміння.

"Проблему з нестачею піхоти переведення фахівців інших родів військ не вирішить. Ба більше, погіршить наше становище у майбутньому, - переконаний заступник командира третьої штурмової бригади Максим Жорін. – На цей час швидких та легких рішень тут взагалі немає. Нам потрібні системні зміни в армії, які передбачають великий комплекс заходів. Включаючи повернення довіри до війська, роботи з цивільним населенням, переформатування навчальних центрів. Щоб люди перестали боятись армії. Ця робота важка і тривала, але якщо її не почати зараз, то "колись" буде взагалі катастрофа".

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News