Будь-який план - це покроковий перелік конкретних дій для досягнення. Але у публічній частині "Плану Перемоги" Володимира Зеленського конкретних кроків немає. Лише декларація наших цілей на поточний період війни та пропозиції для партнерів (а не для українців).
Внутрішня українська аудиторія взагалі не була цільовою для цього документу. Тому хибна і трохи рекламна назва ввела багатьох наших співвітчизників у оману та зсунула фокус уваги з того, що дійсно важливе, на очікування, які не виправдалися.
Візьмемо перший пункт про вступ до НАТО, який критикують найбільше. Він дійсно більше "ритуальний", аніж реалістичний. Бо доки у Альянсі є відверто проросійські лідери типу Орбана, "нейтральні", які заробляють на посередництві між Заходом та РФ, та "деескалатори", які мають постійне непереборне бажання "дзвонити Путіну" (як ось Олаф Шольц нещодавно), то ні про який швидкий консенсус щодо членства України у НАТО не йдеться.
Навіщо ж тоді взагалі цей пункт потрібен, та ще й на першому місці?
Справа в тому, що представлений Зеленським документ - це не "План", а набір наших переговорних тез, сформованих на основі самих же західних пропозицій. Кожен з партнерів там знайде щось для себе. Для деяких партнерів - це якраз Україна у НАТО.
Але загалом, заяву Зеленського потрібно розцінювати як тезу: "Або дайте нам НАТО, або зброю для ударів по РФ, а ми вам за це дамо цінні корисні копалини". Така зараз наша переговорна позиція для Заходу, яка включає в себе відтепер й "пряники", щоб привернути до себе "скептиків". Це не стільки про "перемогу", скільки про "виживання" на довгій дистанції з розрахунку, що РФ ще рік-два може не витримати. І ось колись тоді наша перемога й відбудеться.
Публічно документ озвучили лише тому, що зірвався "Рамштайн" і готується "міжсобойчик" у Німеччині, де будуть США, Франція, Британія, та, власне, Німеччина. Але не буде України. І нам потрібно заявити свою позицію, щоб зменшити можливості наших партнерів щодо перемовин про Україну без України. Тепер вони просто змушені реагувати на "План Перемоги" - і вже реагують з явним невдоволенням, якщо говорити про США, наприклад.
Власне "Перемоги" у "Плані" немає. А ще там немає виходу на кордони 1991 року.
Бо проти цієї тези виступали деякі наші західні партнери, адже це унеможливлює пошук омріяного "деескалаторами" компромісу з РФ задля тимчасового "перемир’я" і подальшого "business as usual".
Але ніяке перемир’я нам зараз не загрожує, бо навіть якщо ми зупинимось, то Кремль піде далі – у війні завжди є дві сторони, і зараз жодна не готова зупинятися на цих межах. Особливо Путін, який "закусив вудила" й пре вперед попри будь-які втрати, вважаючи що перемагає. Під розмовами про "перемир’я" Кремль розуміє виключно капітуляцію України, що для нас неприйнятно.
Тепер ми офіційно на кордони 1991 року не йдемо. Чи слід кремлінам з цього радіти? Хтозна. Бо тепер ми прагнемо перенести війну і на терени Росії… Другий пункт під назвою "Оборона" саме про це – посилення українських Сил оборони задля зниження наступального потенціалу РФ. Саме удари по території РФ – як ракетами, так і шляхом військових операцій, переносять війну на російську "канонічну" територію й підточують можливості Кремля для подальшої війни "у довгу". Це не зовсім та "Перемога", яку чекало українське суспільство у "Плані", але натяк авторів був саме на це.
І мова не лише про вже активну Курську операцію ЗСУ, а про загальну стратегію.
Наприклад, якось непомітно пройшла інформація, що українськи сили вже певний час знаходяться у Білгородській області РФ, у селищі Журавлівка (не плутати з тією, що прямо через кордон біля Харкова), щоб утворити загрозу російським військам біля українських Липців.
Це і є пряма реалізація другого пункту "Плану Перемоги". Але в нас недостатньо ресурсу для того, щоб і Схід з Півднем надійно тримати під безперервними російськими ударами, і отакі офензиви на російській території робити. Під це Зеленський і просить ресурси у за звичкою переляканого "ескалацією" Заходу. Цілком розумний хід. Більше того – єдиний можливий у поточних обставинах. Немає НАТО – дайте зброю. А додаток "Плану" розписує яку саме зброю і під які цілі.
Третій пункт "Плану Перемоги" - "Стримування". Там йдеться про розміщення на українській землі "комплексного неядерного стратегічного стримувального пакету" для захисту від РФ. Що це за "звір" - "стратегічний", але "неядерний"? Ідея зводиться до розміщення далекобійної зброї союзників на території України, можливо з охороною з військ Альянсу, щоб Кремль боявся по ним бити.
Фактично це та сама пропозиція Макрона щодо розміщення натівських військ в Україні, але іншими словами. Теж нічого нового, проте якщо б таким чином "прикрили" хоча б Західну Україну або порти на Півдні, то це мало б потужний результат. Але, на жаль, західні лідери зараз занадто слабкі для рішучих рішень. Проте Франція тепер має більше причин підтримати "План", адже один з пунктів їхній.
Слідом йде четвертий пункт "Плану" - "Економіка", який можна назвати "американським" або "республіканським".
Там згадується, що в нас, взагалі-то, багато корисних копалин і ми не проти, щоб західні країни їх розробляли (і охороняли, певно, теж – бажано натівці з попереднього пункту). І бажано, щоб все це не отримав Кремль в разі нашої гіпотетичної поразки – одразу "батіг" та "пряник" для Заходу.
"Це, зокрема, уран, титан, літій, графіт та інші стратегічно цінні ресурси, які посилять у глобальній конкуренції або Росію та її союзників, або Україну та демократичний світ", - перелічував президент під час виступу.
Ця пропозиція з "присмаком" неоколоніалізму. Але це "замануха" для західних, передусім орієнтованих на республіканців, видобувних компаній та їх лобістів. І це не ідея Володимира Зеленського. Саме з такою пропозицією приїжджав до Києва конгресмен-республіканець Ліндсі Грем. Він натякав, що така пропозиція сподобалася б Трампу. Це не дуже приємна тема, але складні часи вимагають складних рішень. І саме під трампістів цей пункт.
І останній п’ятий пункт – про розміщення українських військових у Європі, щоб замінити американський контингент. Оце звучить оригінально, хоча щось подібне в одному з інтерв’ю згадував Борис Джонсон. Це знов робиться "з прицілом" на Трампа та його оточення, які вже заявляли про наміри зменшення присутності США у Європі – ми й пропонуємо їх замінити.
Важливо, що це заявлено як пункт "після війни", який допоміг би нам зберегти велику армію і, одночасно, фінансування від західних партнерів. Це така собі "закладка" на майбутнє, щоб зберегти фінансування навіть після війни, бо українці тепер буквально охоронятимуть весь ЄС. Ну і, звісно, повністю інтегруються у системи НАТО навіть без офіційного членства. Головна проблема – щоб самі європейці та американці цю ідею підтримали. А тут поки що тиша.
Що ми маємо у результаті? Фактично цей план є одночасно компіляцією пропозицій європейців та американців, і спробою підштовхнути Захід зробити той вибір, який нам вигідніший – або НАТО, або зброя та ресурси. І трохи "пряників" для західних корпорацій, щоб вони відчули свій інтерес до України.
Так, там немає новизни і "вау-ефекту". Але це й не потрібно, якщо ключові для нас 2 та 3 пункти "Плану" будуть підтримані партнерами. Виснаження РФ саме собою не станеться, а ось виснаженню України Захід може зарадити. "План Перемоги" саме й пояснює, чому Захід може вирішити одночасно ці два завдання – прискорити виснаження РФ та унеможливити виснаження України.
Це не "План Перемоги", а "План Виживання" та переносу війни на терени РФ.
Дійсно, щоб перемогти, потрібно спочатку вижити. І з цією тезою важко посперечатися. Але хибні комунікація ОП по цій темі та назва спровокували дискусію по зовсім не тих питаннях, які розкриває документ. Якщо ж оцінювати його саме як переговорну позицію України з Заходом, то все стає на свої місця. І, дійсно, які є альтернативи тим пропозиціям, окрім капітуляції на умовах Москви? Тому маємо, що маємо.
Єдине, чого не маємо ми та не містить "план" - це "домашнього завдання" для самої України щодо оптимізації видатків бюджету, системи управління військами, підходів до мобілізації та ін. Бо "План Перемоги" цілком про Захід і для Заходу, але там (принаймні в публічній частині) немає того, що сама Україна повинна зробити заради Перемоги.
