Збройні сили вже другий місяць проводять операцію у Курській області. Перші її дні були неймовірними. Росіяни втратили 350 квадратних кілометрів тільки за 48 годин. Саме над такою територією одразу встановили контроль Україна. Майже 2-2,5 тижня було просування в різні боки. Розумію, що було якесь планування, але зовні виглядало так, що рухаємося туди, де є можливості.
Згадайте, хоча багато було інформації, що ось-ось Україна чи не захопить Курську АЕС. Якогось конкретного, одного напрямку просто не існувало.
Розширення контрольованої Україною території відбувалося, як на мене, хаотично.
Починаючи з вересня, вже можна спостерігати деяке гальмування. Попри те, що є локальні успіхи, нової інформації про розширення території немає. За даними аналітиків Deep State, Україна напряму наразі контролює 800 квадратних кілометрів Курської області, опосередковано - десь 300 квадратних кілометрів. Тобто загалом 1100 квадратних кілометрів.
Росіяни нещодавно здійснили спробу контрнаступу і, за його результатами, вже повернули контроль над частиною території. Зокрема "взяли" населений пункт Снагость. Проте сказати, що російський наступ повністю захлинувся, я б не поспішав. На мій погляд, це була лише перша спроба, перша фаза. Тобто, ймовірно, буде повторення.
Що далі? По-перше, треба розуміти, що ми ще готові вкласти. Я маю на увазі людей, техніку, боєприпаси - і після врахування цього, якщо ми бачимо, що карти в нас погані і зіграти класно ми не можемо, треба гордо і урочисто, вийти з тієї ж Суджі.
Як боксер, який завершив кар’єру не тому, що програв, а тому, що пішов непереможним.
По-друге, треба визначитись, яка кінцева мета нашої операції у Курській області. Якщо просто взяти Глушківський район, оточити, взяти в полон 1,5-3 тисячі вояк російських, затрофеїти безліч техніки: танки, БМП, боєприпаси, то питань нема. Проте серед цілей операції називали і продовжують називати, приміром, обмін територій (а його немає). Також говорили, що ми хотіли упередити російський наступ. Але росіяни такої сили, яка могла готуватись та швидко бути перекинута для протидії українцям, не зібрали…
Зараз є побоювання, що курська операція може перетворитись на марафон. Чому її почали? Тому що можемо. А яка мета? Просто так. Я розумію, що українці хочуть чути гарні новини, але ми захоплюємо у росіян села, а росіяни у нас захопили великі міста.
Зараз вони тиснуть Вугледар, Водяне… Ми втрачаємо покровську агломерацію – 100 тисяч людей до війни, на секундочку.
Тому я – за зухвалі операції, але з якими у нас буде план В, план С. Принаймні на той випадок, якби щось пішло не за планом. Дуже хочу вірити, що у командування все чітко розплановано.
Іван Ступак, воєнний експерт Українського інституту майбутнього, консультант комітету ВР України з питань національної безпеки та оборони
