Після атаки на аеродром в Миргороді на інформацію про це варто дивитись, зважуючи кілька аспектів. Ми не знаємо, скільки реально втратили бойових літаків. Наші Повітряні сили мовчать, і правильно роблять. Але мова точно не про шість і, тим паче, не про дев’ять, як заявляють в росії.
Російська інформація про ураження великої кількості наших літаків – це завідомо брехня. По-перше, банально, в нас на тому аеродромі не було стільки машин. По-друге, враховуючи радіус розльоту осколків, могло бути уражено загалом чотири машини. Крім того, у нас є частина мертвих літаків, які вже ніколи не піднімуться. Вони стоять на землі та використовуються просто як донори запчастин. По-третє, нюанс в тому, що ми використовуємо і літаки-обманки, й кілька разів вже змушували росіян витрачати дорогі ракети на макети.
Втім, варто розуміти, що для України втрата навіть одного літака – це вже проблема. Тому необхідно розбиратися, чому так сталося. І тут є три аспекти.
Перше запитання, яке найчастіше ставлять – це те, чому літаки не в укриттях. Річ у тому, що в України просто немає достатньої кількості укриттів для літаків такого типу. Абсолютна більшість укриттів, які робилися на території України в часи СРСР – це сховища для МіГ-19 та МіГ-21. І розмах крил у таких літаків значно менший, ніж у тих, які прийшли їм на зміну. Тож проблема в тому, що ті літаки, які в нас є зараз, просто не влазять в ці укриття, і ми вимушені тримати їх назовні.
Друге питання – чи можемо ми собі дозволити тримати на такій площі більше одного літака. Тут, після подій у Миргороді, ми маємо зробити певні висновки. Наша авіація з початку повномасштабного вторгнення воює певним чином по-партизанськи – постійно переміщуючись. І завдяки цьому нам вдалося свою авіацію, власне, вберегти. Коли почалася повномасштабна війна, у першу годину ворог ударив по абсолютно всіх наших аеродромах, однак жоден літак тоді не постраждав. Причина в тому, що жоден літак не стояв там, де він був напередодні. Їх усі в перші хвилини перебазували на інші локації.
Зараз наша авіація продовжує грати в хованки – це автоматично витікає з того, наскільки велика перевага ворога в засобах масового ураження. І до миргородських подій ми в цю гру досить вдало грали. Що цього разу пішло не так – сказати складно, але точно висновки вже робляться.
Взагалі ця війна порушує правила роботи стандартної армійської авіації. Коли вона має бути розташована на великих авіабазах, які можуть одночасно обслуговувати десятки бойових літаків і під це є вся інфраструктура. Однак, аби так воювати, треба тримати повністю закрите небо. І тут ми підходимо до третьої проблеми.
Вона полягає в тому, що треба збивати ворожі засоби. І тут причина не в тому, що хтось у нас щось прогавив. Російський розвідувальник безпілотник, відео з якого ми всі бачили, був вчасно виявлений. Але в тому районі просто не було чим його збити - в нас просто немає достатньої кількості засобів ППО.
Більшість якісних систем ППО в нас працюють або на фронті, наскільки це можливо, або прикривають цивільне населення. І якщо ми надаємо пріоритет фронту та населенню, в нас просто не вистачає засобів для захисту інших важливих об'єктів – навіть аеродромів.
Варто розуміти, що розвідувальний дрон – це не умовний "Шахед", проти якого працюють мобільні вогневі групи. "Шахеди" летять нижче, аби мати змогу вразити об'єкти. Натомість розвідувальні дрони можуть собі дозволити летіти вище, оскільки їхня головна задача – відзняти картинку для наведення ракет. Саме тому в таких кейсах ми маємо використовувати системи ППО ракетного типу – тільки вони здатні якісно боротися проти подібних БПЛА.
Також треба уточнити, що удар по Миргороду – не єдине ураження росією українських аеродромів за останні дні. І причина такої активізації ворога вкрай проста – передача Україні F-16. Росіяни дуже бояться цих літаків. Вони знають, наскільки поява у нас F-16 вплине на результат – це один із так званих геймченджерів.
Так, не варто вважати, що щойно ми отримуємо F-16, то відразу виграємо війну. "Вундерваффе" не існує. Жодна зброя, крім ядерної, не є настільки потужною, аби вирішити все в настільки масштабній війні. Однак це як терези. Кожна нова зброя – це така собі гирка, яка переважує сторону. І F-16 – це доволі серйозна гиря.
Росіяни це прекрасно усвідомлюють і наперед намагаються відпрацювати механізми знищення цих літаків. Саме з цим і пов'язана їх активізація останнім часом проти українських аеродромів. Триває й активна розвідка й активна бойова робота. І щойно літаки F-16 з'являться в Україні, розпочнеться ще активніша робота рф зі спроб їхнього знищення.
Проте наша сторона і наші союзники це також чудово розуміють – це елементарно. Саме тому зараз так активізувалися й партнери щодо передачі Україні додаткових ППО. Зокрема, вже є інформація, що в новому пакеті від США зроблений акцент саме на озброєння до ППО. То ж не виключено, що це такий собі подарунок перед "основною стравою" у вигляді довгоочікуваних F-16.
Євген Дикий, військовий аналітик, ветеран АТО
