Досліджуючи Занзібар, частина 1: острів щасливих людей та вічного літа

Традиційно взимку сотні тисяч туристів з континентальної Європи вирушають у відпустку в пошуках тепла, сонця та позитивних вражень. І абсолютно новий досвід в цьому плані здатний подарувати загадковий африканський острів Занзібар. УНІАН.Туризм з власного досвіду розповість, чому це місце варте уваги, що варто врахувати перед виїздом та чи дійсно ця подорож розділить ваше життя на "до та після".

Африканський острів Занзібар відносно нещодавно потрапив в орбіту інтересів українців – в розпал пандемії коронавірусу, коли більшість популярних зимових напрямків залишалися закритими, активно туристів туди почав возити український туроператор Join UP!. І дуже швидко ця далека земля закохала в себе гостей з України.

• Неповторна атмосфера Занзібару
• Трохи фактів про Занзібар
• Підготовка до Занзібару
• Довга дорога до Занзібару
• Готелі Занзібару
• Смачні дива Занзібару
• А до чого ж там масаї

Неповторна атмосфера Занзібару

Вирушаючи до Занзібару, ми не раз чули, що ця подорож змінить наше життя назавжди. Як бувалий мандрівник, за плечима якого вже чимало відвіданих країн, автор цього матеріалу дещо скептично поставився до цієї фрази, якою турагенти та гіди звикли кидатися "наліво і направо". Втім, щойно ми відійшли від довгої дороги до цього сонячного острова трохи нижче екватора, наші сумніви почали потрохи розвіюватися.

Чи не головна родзинка Занзібару (окрім білосніжних пляжів на березі теплого Індійського океану і +30 градусів круглий рік) – атмосфера, яка там панує, та люди, які її створюють. Вже за два-три дні на острові ви поступово починаєте перейматися головними місцевими принципами життя "hakuna matata" та "pole-pole", що з суахілі перекладається приблизно як "безтурботне життя" та "повільніше-повільніше". Ці дві фрази супроводжуватимуть вас на Занзібарі усюди.

Здається, місцеві дійсно вміють радіти життю, насолоджуючись тим, що вони мають (і це при тому, що живуть вони досить бідно) – і хоч на якийсь час вони заражають цим приїжджих. Знову немає електрики? Hakuna matata! Запізнюєтесь на човен? Pole-Pole! Так, в ці важкі часи іноді нам усім так не вистачає такого підходу.

А ще занзібарці дуже люблять поговорити. Їхнє суспільство побудоване на законах племені, тож вони завжди намагаються триматися разом, щоб просто потеревенити про "те-се", в них прийнято усюди вітатися "jambo", навіть з незнайомцями, і вони абсолютно не розуміють, як можна хотіти побути трошки самому. Варто лише вийти одному на пляж – як до вас підійде хтось з місцевих, щоб розпитати у вас, звідки ви та чи не трапилася у вас чогось поганого, раз ви самі.

Так, інколи така відкритість жителів Занзібару втомлює замкнених у собі чужоземців, але в жодному разі не варто відповідати місцевим грубо, щоб їх не засмутити – краще скажіть, що поспішаєте на зустріч чи екскурсію, та пообіцяйте поговорити з ними якось наступного разу.

До речі, про мову спілкування. Більшість місцевих вільно володіють англійською, адже цю мову маленькі занзібарці вчать на рівні з рідним суахілі ще з початкової школи, а середня та вища освіта на острові взагалі проводиться виключно англійською. Крім того, місцеві жителі активно вчать італійську (адже, як нам пояснили, десь дві третини відвідувачів острова прибувають саме з Італії), французьку, а також до недавнього часу російську, яку місцеві гіди вже поступово починають замінювати українською.

Загалом російських туристів на Занзібарі зараз мало – ще років шість-сім тому чартерні рейси з Росії активно штурмували це райське місце, однак під кінець пандемії коронавірусу та з початком повномасштабної російської війни проти України прямі рейси між країнами не виконуються, та й відпочивати за долари росіянам там зараз дорого. І це не може не радувати українців, які мають цілком зрозуміле бажання максимально уникати контактів з громадянами країни-агресора на відпочинку.

Звісно, не все на Занзібарі так райдужно. Варто лише відійти від туристичних локацій "під європейців" – і ви побачите бідне життя, з обдертими хатками без вікон та маленькими діточками, які намагаються випросити у вас солодощі чи якусь копійку (тож, за бажання, можете завжди мати з собою щось під рукою, вони будуть раді будь-чому).

Чайові тут – це теж обов'язкова складова відпочинку. Місцеві не вимагають їх прямо так нахабно, як в деяких інших країнах, і вони точно не наплюють вам в суп, якщо раптом ви нічого не залишите, але віддячити доларом чи 1-2 тисячами шилінгів за хороший сервіс в закладі харчування, музикантам в ресторані, носильникам багажу, водіям чи гідам буде хорошим тоном.

Часом винахідливість місцевих в прагненні виходить на такий рівень, що вони спеціально збирають морських зірочок в одному місці, а потім пропонують туристам на них подивитися за символічну плату. Мовляв, ось ми зібрали для вас, щоб ви самі не ходили не смажилися під сонцем.

Щодо безпеки, то на Занзібарі ви можете не хвилюватися. Там фактично немає серйозної злочинності – здебільшого дрібні крадіжки, особливо в єдиному на острові однойменному місті-столиці. Тобто в курортних готелях вірогідність крадіжок мінімальна, однак все ж залишати особисті речі без нагляду на пляжах без охорони не варто, а за своїми гаманцями та кишенями слід уважно стежити поблизу ринків та в місті, руку зі смартфоном з вікна таксі теж висувати не варто. Також туристам не радять гуляти за межами курортів після настання темряви – тоді шанси стати жертвами крадіїв дещо зростають.

Трохи фактів про Занзібар

Насправді Занзібар – це цілий архіпелаг островів посеред Індійського океану, а найбільший з них – Унгуджа. Власне, саме його прийнято називати Занзібаром, і саме тут знаходяться аеропорт, регіональна столиця та більшість курортів. Натомість Занзібар є напівавтономією у складі Об'єднаної Республіки Танзанія, створеної у 1964 році шляхом об'єднання колишніх колоній "Танганьїка" і "Занзібар".

Нині Занзібар має власного президента (він же віце-президент Танзації), парламент та прапор, а також своє законодавство у багатьох сферах життя. Водночас для відвідування Занзібару туристам потрібно отримувати танзанійську візу, також в них спільна валюта.

При цьому життя на материку та на острові помітно відрізняється – починаючи від релігії (на Занзібарі 90% жителів є мусульманами, тоді як в материковій Танзанії переважає християнство та місцеві вірування) і закінчуючи кліматом (завдяки океанським вітрам спека на Занзібарі переноситься дещо легше).

Основний туристичний сезон на Занзібарі зазвичай починається з другої половини грудня, коли туристи з Європи вирушають у різдвяно-новорічні відпустки, а триває він до кінця березня – до початку сезону дощів.

Загалом, відпочивати на Занзібарі можна круглий рік – через близькість до екватора там майже постійно однакова температура в районі +30 градусів (в грудні-лютому трохи вище, в червні-серпні трохи нижче). Світанки та заходи сонця – теж приблизно однакові, о 6:00 та 18:00, плюс-мінус годинка.

На Занзібарі є два умовних сезони дощів – квітень-травень та листопад. Щоправда, тут ніколи не буває затяжних дощів по кілька днів, яких варто боятися туристам, скоріше зливи налітають хвилин на 15, а потім знову сонячно. Наприклад, ми за 11 днів листопада потрапили під занзібарський дощ лише двічі – й навіть дощовик дарма з собою тягли, так швидко все скінчилося.

Підготовка до Занзібару

Заінтриговані? А тепер перейдемо до обов'язкової туристичної інформації. Наразі, щоб потрапити до Занзібару, українським туристам потрібно ще до виїзду в подорож оформити страховку – цей тягар зазвичай бере на себе туроператор, в такому випадку вона обійдеться в 45 доларів США.

Для в'їзду на Занзібар українцям потрібна танзанійська віза, що оформлюється вже по прибуттю до місцевого аеропорту. Коштує вона 50 доларів з людини, а тривалість перебування – до 90 днів.

Хоча Занзібар є відносно безпечним для європейців в плані екзотичних хвороб – випадків малярії, жовтої лихоманки чи іншої небезпечної зарази там не фіксували вже досить давно, все ж буде не зайвим перед поїздкою проконсультуватися зі своїм сімейним лікарем – як з приводу ліків, які варто із собою взяти, так і щодо щеплень (гепатити, жовта лихоманка), особливо якщо ви плануєте вибиратися за межі стерильних готелів чи подорожувати на материк.

Окрім купальних костюмів та літнього вбрання, до валізи обов'язково варто покласти такі речі:

• захисний крем від сонця 50 SPF (сонце на Занзібарі дуже активне)
• засіб від комарів та мурах (ввечері та в лісі без цього ніяк)
• ліки від розладів шлунку та діареї (місцева їжа може бути для вас незвичною, а звичні нам ліки на місці знайти проблематично)
• антисептики та вологі серветки
• головний убір від сонця
• аквашузи (щоб захиститися від морських їжаків та безболісно ходити по коралах)

Довга дорога до Занзібару

Як ми вже згадували вище, відпочивати на Занзібарі комфортно цілий рік, втім єдиний український туроператор, який працює за цим напрямком, Join UP!, як і більшість європейських компаній, зазвичай відправляє пакетних туристів туди чартерами лише з кінця жовтня по кінець березня. Власне, це найвигідніший спосіб потрапити на Занзібар, оскільки самостійна дорога регулярними авіалініями обійдеться значно дорожче, та й триватиме довше, з кількома пересадками.

Цього сезону туристів з України туроператор відправляє з чотирьох аеропортів сусідніх країн (вартість турів вказана з розрахунку на одну людину при розміщенні в двомісному номері):

• Варшава (Польща) – 10 ночей, готель 3* від 36 107 грн, готель 4* від  39 659 грн, готель 5* від 58 590 грн, останній виліт 17 березня 2025 року
• Катовіце (Польща) – 10 ночей, готель 3* від 39 221 грн, готель 4* від 51 486 грн, готель 5* від 58 756 грн, останній виліт 14 березня 2025 року
• Бухарест (Румунія) – 8 ночей, готель 3* від 39 609 грн, готель 4* від  39 954 грн, готель 5* від 52324 грн, останній виліт 5 березня 2025 року
• Кишинів (Молдова) – 10 ночей, готель 3* від 49 386 грн, готель 4* від  53 732 грн, готель 5* від 77 690 грн, останній виліт 12 березня 2025 року

Ми подорожували до Занзібару через Молдову, куди можна дістатися як поїздом, так і автобусом (або ж приватним трансфером). Варіант з поїздом є більш комфортним, оскільки тут можна провести дорогу лежачи, але він також є тривалішим (понад 18 годин з Києва) та недешевим (купе близько 2300 гривень, люкс близько 3275 гривень), та й ходить він через день. Тим часом, автобусом зі столиці України до Кишиніва можна дістатися за 11-13 годин по ціні від 1200 гривень (але у разі затримки на кордоні дорога може розтягнутися).

З Кишиніва до Занзібару ми летіли на крилах молдавської авіакомпанії FlyOne. Політ триває близько 10 годин із посадкою на дозаправку в Єгипті десь посередині маршруту. Оскільки це бюджетний авіаперевізник, варто бути готовим до скромних умов перевезення – їжа в вартість квитка не входить, тож про гарячий обід варто домовлятися через туроператора завчасно, оскільки для замовлення на борту під час авіаперельоту доступні лише дуже скромні перекуси.

І от коли літак нарешті приземляється в аеропорту Занзібара, туристи вперше стикаються з місцевим принципом життя "pole-pole". Одразу налаштуйте себе, що на візові процедури по прибуттю піде близько 2 годин – спочатку вам треба буде заповнити анкету, а потім відстояти мінімум одну чергу на оформлення візи, її оплату та паспортний контроль (не виключено, що в процесі працівники аеропорту ще поганяють вас від віконця до віконця, марно намагаючись оптимізувати процес).

Ще більше процес виходу з аеропорту може розтягнутися, якщо ви вирішите оформити місцеву сім-карту (коштує від 20 доларів, залежно від обсягу послуг). Річ у тім, що в багатьох готелях на Занзібарі не дуже потужний вай-фай, а український роумінг там працює ненадійно (та й дорого). Тож якщо вам потрібно постійно бути на зв'язку, то варто про це подбати одразу.

Готелі Занзібару

Занзібар почав активно розбудовувати готельну інфраструктуру порівняно нещодавно, тож більшість місцевих готелів, у яких пропонують зупинитися туроператори, є новими, якісними та комфортними. Варіантів чимало – на будь-який смак та бюджет.

В основному занзібарські курортні готелі розташовані на трьох сторонах – півдні, півночі та сході, і кожна дивує по своєму. Десь більші чи менші відпливи-припливи (вони на Занзібарі трапляються двічі на день, і зазвичай для їх відслідковування використовується спеціальний мобільний додаток), десь менше морських їжачків, десь більше водоростей чи коралів, та навіть колір води може трошки відрізнятися. Нашій групі журналістів пощастило пожити в чотирьох різних готелях на трьох різних сторонах острова, і кожен вразив нас по-своєму.

Починали ми з чотиризіркового Mandarin Zanzibar на півдні (ціни від 64 600 грн за одну людину при двомісному розміщенні, харчування все включено). Це невеличкий затишний готель на кілька десятків номерів, з неймовірно гостинним персоналом, який приймає вас як родичів, та на диво якісною смачною кухнею як для чотирьох зірок.

Окремо слід виділити неймовірні заходи сонця в листопаді та комфортний пляж для купання, що також підійде і для дітей.

П'ятизірковий Essque Zalu Zanzibar на півночі (ціни від 104 691 грн за одну людину при двомісному розміщенні, харчування повний пансіон) також є порівняно невеликим і спокійним.

Оскільки океан в цій частині острова відходить досить сильно, то для комфортного плавання на глибині в готелі облаштований пірс (хоча у відлив пірнути в воду з нього теж не вийде).

Втім, саме в цей час можна прогулятися берегом, роздивляючись морських зірок, їжачків та мушлі, а натомість поплавати можна в величезному (і дуже інстаграмному) готельному басейні.

П'ятизірковий The Royal Zanzibar Beach Resort, також на півночі (ціни від 121 073 грн за одну людину при двомісному розміщенні, харчування все включено) – вже більш схожий на ті величезні курортні готелі, які ви звикли бачити в Єгипті чи Туреччині. Якщо в попередніх двох готелях гостям пропонували пожити в невеличких автентичних 1-2 поверхових будиночках, то тут вже на них чекає кілька великих 4-поверхових корпусів на дві сотні гостей.

Готель має кілька басейнів, а також пропонує на своїй території чимало розважальних заходів – і ввечері там може бути доволі шумно. Також у готелі доволі комфортний для плавання пляж, де можна відпочивати і з дітьми.

П'ятизірковий Tui Blue Bahari Zanzibar на сході (ціни від 102 863 грн за одну людину при двомісному розміщенні, харчування все включено) – ще один великий готель, де, як і в попередньому, у вас нарешті з'явиться можливість щоденно вигулювати заповітні 10 тисяч кроків, просто йдучи від свого номеру до пляжу, басейну чи ресторану.

Він являє собою класичний готель, орієнтований на німецьких-британських туристів, без усього зайвого, але з чималим вибором алкогольних напоїв і більш наближеною до європейців кухнею.

Пляж тут відносно мілкий та з водоростями (в листопаді приплив незручно випадав на середину дня та ніч, коли купатися не можна, зате неймовірні світанки), але в готелі є басейни.

І ще одна сильна сторона готелю – стабільний вай-фай, найкращий серед усіх готелів, в яких ми зупинялися. Тож це місце чудово підійде саме для тих туристів, які планують на відпочинку час від часу працювати віддалено.

Також варто врахувати, що в усіх готелях Занзібару з кожного туриста додатково стягується так званий інфраструктурний податок в розмірі 5 доларів за кожну ніч перебування, який не входить у вартість туру. Тож якщо їдете на 10 ночей, вам потрібно буде мати при собі додаткові 50 доларів, які сплачуватимуться або при заселенні, або під час виселення.

До речі, не зайвим буде взяти з собою перехідник з англійської розетки на європейську вилку. Звісно, в більшості готелів вже обладнані звичні нам розетки або ж USB-входи для зарядки смартфонів від кабелю, однак краще бути готовим до усього. Загалом у місцевих готелях зазвичай є усе необхідне туристам – від косметичних наборів для душу до пляжних рушників, від екскурсійних бюро до сувенірних магазинів, а персонал завжди готовий допомогти гостям.

При цьому більшість готелів пропонують туристам додаткові платні послуги – від СПА-комплексів та йоги-аквааеробіки до екскурсій на будь-який смак та водних видів спорту.

Смачні дива Занзібару

Окремої уваги на Занзібарі заслуговує місцева їжа. Тут все просто – те, що для нас дорога екзотика, для них є дешевою їжею для бідняків. Так-так, ананаси, манго, маракуї та гігантські авокадо тут ростуть ледь не у кожному дворі, а восьминогів і кальмарів місцева дітвора голими руками збирають в океані одразу після того, як вода відходить. Тож в меню готельних ресторанів на вас чекає велика кількість страв з морепродуктів, включно з місцевими лобстерами, а також фрукти, овочі та свіжевичавлені соки. Натомість м'ясні страви, особливо з яловичини, тут вважаються дорогим делікатесом, тож їх в готелях буде менше.

З гарнірів тут найбільш поширеним є рис (загалом це основна їжа місцевих), а також картопля та місцеві корнеплоди (в тому числі різновид несолодкого банану). В цілому ж на Занзібарі росте більше 20 видів бананів – солодкий, несолодких, кормових, тож душі буде де розгулятися.

А оскільки туристи не встигають наїстися екзотичних фруктів за вісім-десять днів стандартного туру на Занзібар, найпопулярнішими сувенірами додому звідси є саме фрукти. Зізнаємося чесно, вони там дійсно в рази смачніші ніж усе те, що ви колись їли не лише експортне в Україні, а й вирощене в інших країнах світу (принаймні, за нашим досвідом). Тож ось вам дружня порада: вирушаючи у відпустку на Занзібар, беріть із собою валізу побільше, щоб було куди покласти усі ці манго та ананаси.

Придбати ці екзотичні дива можна як на великих ринках в населених пунктах, так і на розкладках, які місцеві жителі виставляють вздовж дороги прямо біля своїх будинків. Звісно, для білого туриста, який за замовченням в очах місцевих є багатим, ціни зазвичай трошки вищі, особливо якщо отоварюватися в туристичних місцях. Втім, навіть з цією накруткою це копійки – ну чи купите ви в Україні смачний ананас за 1 долар? Водночас, у торговців цей же ананас може коштувати 1 тисячу танзанійських шилінгів (особливо якщо під час шопінгу залучитися підтримкою місцевих гідів чи водіїв). Головне тільки обов'язково уточнюйте, чи хочете ви з'їсти придбані фрукти одразу, чи плануєте довезти їх додому, щоб вони ще були "живі" через п'ть-шість днів та доби у валізі.

Щодо валюти, то на Занзібарі основним є танзанійський шилінг (1 тисяча шилінгів дорівнює приблизно 40 центам, або ж 16 гривням) – найвигідніше провести обмін на виході з аеропорту. Втім, паралельно в країні вільно ходить долар (в туристичних місцях, власне, ціни вказані лише в американській валюті), тож ви можете сміливо розраховуватися за сувеніри, продукти та послуги саме "зелененькими". Втім, в деяких випадках все ж краще мати і шилінги, адже в них ціна товару може бути трошки нижчою. Наприклад, за те саме парео з вас можуть попросити 10 доларів або ж 25 тисяч шилінгів, хоча по курсу це було б 26,5 тисяч.

А ось на безготівковий розрахунок на Занзібарі краще не покладатися – він доступний хіба що в готелях, а також великих ресторанах і магазинах, однак в більшості випадків при оплаті знімаються додаткові 4-5% комісії.

А до чого ж там масаї

Ну і на останок. Коли вбиваєш Занзібар у пошуку в Google чи на Youtube, вас атакують десятки розповідей про масаїв – місцевих вродливих хлопців в національному одязі, що полюють на білих європейських жінок, які засумували за чоловічою увагою на батьківщині. Ці красені сиплять компліментами та ведуть розмови на будь-які теми, дають можливість жінкам знову відчути себе красивими та бажаними, та загалом готові зробити для них стільки, на скільки вистачить грошей. Чимало європейок приїздять на Занзібар з року в рік саме за масайським коханням, втім, інколи це закінчується розбитими серцями, адже зазвичай у місцевих красенів далеко не одна така "клієнтка".

Звісно, більшість цих хлопців не мають нічого спільного зі справжніми масаями – найчисельнішим кочовим племенем континентальної Східної Африки, представники якого відомі своїми видатними антропологічними рисами та вельми традиційним закритим способом життя. На Занзібарі ж здебільшого масаїв з себе видають або ж місцеві, або ж гастролери з материка зі споріднених з масаями племен. Але то вже дрібниці. Головне що на виході всі задоволені.

***

Загалом Занзібар для українців – це зовсім інший світ, екзотичний та прекрасний. Тут зовсім інші традиції та погляди на життя, на деревах росте те, що ми звикли бачити на найдорожчих полицях супермаркетів, а з кущів періодично вискакують маленькі лемури чи гігантські ящірки, яких ви ніколи раніше не бачили (але не хвилюйтеся, вони безпечні).

Хоча і без звичних нам котиків не обходиться – місцеві їх дуже люблять і поважають.

***

У другій частині нашого гіду по Занзібару УНІАН.Туризм розповість, чим там можна зайнятися окрім пляжного відпочинку – вирушимо на екскурсію до рідного міста Фредді Мерк'юрі, відвідаємо справжнє африканське сафарі, побуваємо на плантації спецій, прогуляємося островом черепах та розшукаємо найбільш інстаграмні пляжі.

Редакція дякує туроператору Join UP! за допомогу в організації поїздки.

Марина Григоренко

УНІАН в Google News