В можете відчувати себе самотнім, навіть живучи у місті-мільйоннику. Але деяким людям навпаки добре, коли на сотні кілометрів навколо майже нікого немає. Про досвід життя в одному з найбільш ізольованих куточків світу розповідає DailyMail.
Острів Трістан-да-Кунья, що належить Великій Британії, розташований у південній Атлантиці і вважається найбільш віддаленим населеним островом у світі. До найближчого материка (Африки) звідси майже 2800 кілометрів. На архіпелазі проживає менше 300 осіб, тож сюди не літають літаки, а кораблі з материка приходять раз на кілька тижнів.
Попри ізоляцію від світу, жителька острова Келлі Грін каже, що вона цілком задоволена тамтешнім життям. І хоча на острові є лише один поліцейський і малесенька поліцейська дільниця, відчуття безпеки тут є повним.
"Я зараз сиджу на роботі, і мій будинок незамкнений. Я не боюся, що мене хтось пограбує чи щось подібне. Є деякі дрібні злочини, але на Трістані ніколи не було вбивства. Я не думаю, що когось замикали в камері, відколи я тут", – розповідає вона.
Сама Келлі не є уродженкою архіпелагу Трістан-да-Кунья. Насправді вона переїхала туди з Великої Британії в 2013 році. І здійснити цю подорож було не так вже й просто. Корабель до Кейптауна ходить 9 разів на рік (тобто раз на 40 днів) і бере на борт лише 12 пасажирів. При цьому на острові немає повноцінного аеропорту.
Певної небезпеки острів’янам додає лише та обставина, що острів по суті є діючим вулканом, який востаннє вивергався у 1961 році. Тоді усе населення довелося тимчасово евакуювати до Британії.
"Вони були відсутні пару років, і більшість із них повернулися. Вони не дуже любили Англію", – каже Келлі і додає, що дехто з молодих острів’ян взагалі ніколи не залишав архіпелаг.
Віддалене розташування острова означає, що 236 жителів Трістан-да-Кунья змушені покладатися переважно на власні запаси продовольства.
"Ми цілком самодостатні як фермерська та рибальська спільнота, і ми самі вирощуємо більшість нашого м’яса, яєць і овочів. Але ми покладаємося на постачання з Кейптауна для таких речей, як чай, кава, солодощі, борошно тощо. Якщо ви плануєте щось зробити чи побудувати, або щось піде не так з вашим автомобілем, і вам доведеться чекати кілька місяців на деталь. Іноді це може засмучувати. Там немає Amazon Prime", – розповідає жінка і додає, що імпорт буває досить дорогим.
Ще одна проблема — "дика" погода на острові. Тут дмуть ураганні вітри взимку, і місцева архітектура підлаштована під ці умови.
А загалом життя на острові досить "нормальне". За словами Келлі, острів’яни полюбляють дивитися телевізійні шоу та фільми, ходити до пабу та пропонують одне одному певну роботу.
"Багато людей люблять брае (шашлики). Є один басейн, тому діти люблять це влітку. Люди також люблять ходити на пляж, і ми часто ходимо в гори", – розповідає жінка.
Віднедавна острів отримав стабільний доступ до Інтернету завдяки супутниковому сервісу Starlink. Тож тепер місцеві можуть дивитися не лише телебачення, але й Netflix.
Хоча на острові немає ресторану, є магазин і паб "The Albatross Bar", заповнений жителями у вихідні дні".
Оскільки жителі острова здебільшого самодостатні в економічному плані, то за найману роботу їм платять небагато. За словами Келлі, найвища зарплата на острові становить приблизно половину від мінімальної зарплати у Великій Британії.
Келлі, яка працює в туристичному офісі острова, пояснює: "У нас є всілякі роботи — усе, що, на вашу думку, потрібно мати громаді, щоб вона працювала. Вчителі, медсестри, банківські працівники, теслі, електрики та сантехніки".
Однак є одна відмінність. Основним джерелом доходу острова є експорт місцевих омарів, видобутком та переробкою якого займається кожен житель острова.
"Зазвичай люди мають державну роботу, потім вони йдуть працювати на рибну фабрику або стають рибалкою на один день. Мій чоловік тесля, але в день риболовлі він рибалка. Я виконуватиму свою звичайну роботу, а коли човни повернуться ввечері, я піду обробляти рибу", – каже жінка.
На диво, вільного часу місцеві мають не так багато, тому що зранку люди йдуть на державну роботу, а після неї доглядають власне господарство – домашню худобу та город з овочами.
"Це дуже товариське життя, тому що всі всіх знають", – каже Келлі про загальну атмосферу на острові.
Іноземні працівники є єдиними сторонніми особами, які живуть на острові, включаючи лікарів, які обслуговують єдину лікарню.
"Це справді гарна, комфортна лікарня. Це досить сучасно, у нас немає великих комп’ютерних томографів чи магнітно-резонансних томографій, тож тут лікарі можуть робити лише незначні операції, як-от апендицит, можливо, якісь грижі. Для чогось великого нас потрібно перевести до Кейптауна", – каже Келлі. Стоматолог також відвідує острів раз на рік, і є навчений місцевий гігієніст.
Говорячи про найкращий аспект життя на Трістані, жінка знову згадує відчуття безпеки і свободи.
"Просто знаю, що мої діти в безпеці і можуть просто вибігти на вулицю. Приємне відчуття – мати це", – сказала вона.
Інші розповіді про екзотичні куточки світу
Як писав УНІАН, Ла-Ринконада – це найвище місто в світі, розташоване на висоті понад 5 тисяч метрів. Життя тут настільки складне, що туристам важко навіть просто приїхати сюди на кілька днів – одразу починається "гірська хвороба".
Також ми розповідали сумну історію острова Науру. Там живе "найтовстіша нація" світу, уряд якої вичерпав усі ресурси країни.
