Намібія – одна з найекзотичніших країн світу, розташована на півдні африканського континенту. Частину території цієї країни займає пустеля Наміб. Вона ж є причиною появи однієї з найцікавіших туристичних принад Намібії.
Колись на півдні країни існувало процвітаюче містечко видобувачів алмазів, що називалося Колманскоп. Після того, як у 1950-х роках місто покинули жителі, воно перетворилося на моторошне місто-привид, яке приваблює поціновувачів "похмурого туризму".
Історія Колманскопа починається 14 квітня 1908 року, коли залізничник знайшов алмаз, розгрібаючи колії від піску. Це стало поворотним моментом в історії безлюдного куточна пустелі, який раптом перетворився на гамірне місто, наповнене багатством і німецьким впливом. Останнє пояснюється тим, що до Першої світової війни Намібія була колонією Німецької імперії.
Німецький колоніальний уряд швидко оголосив цю територію Sperrgebiet – зоною обмеженого доступу, де лише ліцензовані шахтарі можуть шукати алмази. До 1920-х років родовища алмазів перетворили Колманскоп на повністю розвинуте поселення з предметами розкоші, які рідко можна побачити в таких віддалених місцях.
Тут були лікарня, танцювальний зал, електростанція, театр, школа і навіть перша в південній Африці рентгенівська станція. Процвітаюча громада міста насолоджувалася такими предметами розкоші, як плавальний басейн, фабрика з виробництва льоду та боулінг із чотирма доріжками. Крім того, у Колманскопі була перша на континенті трамвайна система, яка сполучала його з сусіднім Людеріцем.
Однак процвітання Колманскопа було недовгим. Після Першої світової війни глобальний попит на алмази різко впав, і більш багаті родовища алмазів були виявлені південніше поблизу Ораньємунда.
До 1930-х років алмазні родовища Колманскопа були майже вичерпані, і місто почало занепадати. До 1954 року місто було покинуто, залишивши позаду капсулу часу німецького колоніального життя, яке повільно піддавалося наступаючим піскам пустелі Наміб.
Сьогодні Колманскоп є популярним напрямком для тих, кого цікавлять покинуті місця та темний туризм. Пустеля поступово поглинула місто, пісок заповнив колись елегантні вікторіанські будинки та громадські будівлі. Двері скриплять прочинені, закріплені на місці піском, а вікна затьмарені роками суворих пустельних вітрів.
Басейн, який колись був центром для сімей шахтарів, тепер наповнений піском, як і колись величні будинки теж повільно поглинає червоний пісок.
Попри свій моторошний, занепалий вигляд, Колманскоп залишається живим історією та спогадами, пропонуючи потужне нагадування про крихкість людського поселення в суворих умовах.
У 1980 році гірничодобувна компанія De Beers почала реставрацію частини Колманскопа, перетворивши його на музей, відкритий для публіки. Відвідувачі тепер можуть досліджувати місто під час екскурсій, дізнаючись про його історію, життя його колишніх мешканців, а також розквіт і падіння алмазної промисловості, яка колись підтримувала його.
Інші цікаві туристичні напрямки
Як писав УНІАН, мальовничий і неймовірно віддалений острів Діско може стати туристичним хітом наступного року. Коли в Барселоні і Венеції не знають, як спекатися натовпів туристів, усе більше людей дивляться в бік досі порожніх туристичних напрямків.
Також ми розповідали, як живе "найтовстіша нація", уряд якої вичерпав усі ресурси країни. Науру колись було найбагатшою державою світу, а тепер перетворилося на бідну країну із хворим населенням.
