Підпишіться на нас в Google
Майже в кожному будинку знайдеться ящик, куди за роки потрапили електронні пристрої, що вже не використовуються. Старий телефон, який не вмикали п’ять років, заплутані зарядні кабелі, планшет із розбитим екраном, забутий фотоапарат або бездротові навушники, акумулятор яких уже ледь тримає заряд. Окремо жоден із них не здається особливо цінним. Але разом картина зовсім інша.
В одному кілограмі електронного сміття золото може міститися в набагато більшій концентрації, ніж у породі, яку видобувають на діючому золотому руднику, пише Startlap.
Звідси й походить вираз "міський видобуток", або urban mining: цінну сировину в цьому випадку видобувають не з надр землі, а з викинутих електронних пристроїв.
В електронних відходах золота може бути більше, ніж у видобутій породі
У гірничій справі одним із найважливіших показників є якість руди, тобто те, яка кількість шуканого металу міститься в тонні видобутої породи.
Згідно зі звітом за 2019 рік, підготовленим спільно Програмою ООН з навколишнього середовища, Світовим економічним форумом та членами Коаліції ООН з електронних відходів, в одній тонні викинутого електронного сміття – наприклад, у мобільних телефонах, ноутбуках, планшетах і моніторах – золота може бути приблизно в сто разів більше, ніж у тонні середньої руди з золотодобувної шахти.
За оцінками звіту, близько 7 відсотків світових запасів золота наразі міститься у списаних електронних пристроях.
Це, звісно, не означає, що зі старого телефону можна видобути вражаючу кількість золота. Сучасний мобільний телефон зазвичай містить усього 25–50 міліграмів золота. Крім того, у ньому є невелика кількість срібла, паладію та платини, а також значно більше міді.
Золото міститься насамперед на друкованих платах, оскільки воно є хорошим провідником електрики й не схильне до легкої корозії. Вартість золота в одному телефоні може становити лише кілька доларів, тому в домашніх умовах намагатися видобути його зовсім не варто.
Різниця стає очевидною, коли пристрої розглядають не поштучно, а тоннами.
У тонні старих мобільних телефонів може міститися до 140 грамів золота
У тонні породи, видобутої на діючих золотих копальнях, зазвичай міститься близько 5–20 грамів золота. Вже концентрація близько 5 грамів може вважатися економічно вигідним для розробки родовищем. На противагу цьому, за даними сучасних переробних підприємств, тонна викинутих мобільних телефонів може містити близько 140 грамів золота.
Це пояснює, чому дедалі частіше замість простої переробки говорять про міський видобуток. Компанії, що спеціалізуються на цьому, по суті, роблять те саме, що й рудник: переробляють матеріал, з якого виділяють дорогоцінні метали. Різниця лише в тому, що родовище знаходиться не на кілька сотень метрів під землею, а, наприклад, на бельгійському складі або на шведському підприємстві з сортування відходів.
У викинутих електронних пристроях криються мільярди доларів
Згідно з Global E-Waste Monitor за 2024 рік, у світі в 2022 році утворилося близько 62 мільйонів тонн електронного сміття.
Вартість металів, що містяться в ньому, за тодішніми цінами оцінили приблизно в 91 мільярд доларів. З них близько 15 мільярдів доларів припадало на золото, 19 мільярдів – на мідь, а 16 мільярдів – на залізо.
Тобто в будинках, на складах і на звалищах світу накопичується величезне мінеральне багатство. Проблема в тому, що значна його частина ніколи не повертається в економіку.
У тому ж звіті зроблено висновок, що лише близько 22 відсотків світового електронного сміття збирають і переробляють в офіційній системі. Решта 78 відсотків можуть потрапляти на звалища, у сміттєспалювальні печі або на неформальні пункти переробки, частину недокументовано вивозять до інших країн, а безліч пристроїв просто продовжує припадати пилом у будинках.
Вартість невилучених, але теоретично придатних до використання природних ресурсів з електронних відходів, що утворилися у 2022 році, оцінили приблизно в 62 мільярди доларів.
Чому б просто не зібрати всі старі телефони
Перша проблема – сам збір. Якщо гірничодобувна компанія виявляє золоте родовище, руда знаходиться в одному певному місці.
Електронні відходи, навпаки, розподілені між кількома мільярдами домогосподарств, причому йдеться про десятки тисяч різних моделей пристроїв. Щоб зі старого телефону можна було вилучити дорогоцінні метали, він спочатку має потрапити на відповідне переробне підприємство.
Для цього потрібні пункти збору, транспортування, сортування та переробка – і, звісно, щоб власник взагалі зважився здати пристрій. Золотої копальні не потрібно переконувати руду з’явитися на переробному підприємстві.
Для переробки потрібна серйозна промислова база
Інша перешкода – сама технологія. Хімічні процеси вилучення золота з електронних пристроїв добре відомі, однак для їхнього економічного та безпечного застосування потрібні великі спеціалізовані підприємства.
Найбільші потужності з переробки електронних відходів наразі зосереджені в кількох країнах, зокрема в Бельгії, Німеччині, Швеції та Японії. До відомих гравців галузі належать, наприклад, Umicore, Aurubis та Boliden.
Однак ці підприємства здатні переробити лише невелику частку електронних відходів, що утворюються у світі щороку.
Тому частина відходів накопичується на неофіційних пунктах переробки в Західній Африці та Південній Азії. Тут у багатьох випадках метали намагаються вилучити за допомогою кислотних розчинів або спалювання під відкритим небом, що може завдавати серйозної шкоди здоров’ю та навколишньому середовищу.
Технологія, за допомогою якої можна повернути золото, мідь та інші цінні метали, існує. Галузь, що спеціалізується на цьому, працює і здатна переробляти електронні відходи економічно вигідно, проте її потужностей все ще далеко не достатньо. А тим часом ми рік за роком купуємо нові телефони, ноутбуки, планшети та інші електронні пристрої, а старі часто так нікуди й не потрапляють.
Раніше УНІАН повідомляв, що буде, якщо покласти перегрітий смартфон у холодильник.
