Підпишіться на нас в Google
Співзасновниця Recovery Institute Ukraine Світлана Фабрикант переконана: майбутнє України неможливо будувати без чесної розмови про цінності. Саме про це наприкінці серпня говоритимуть учасники закритого форуму "Україна завтра".
Світлана Фабрикант розповіла, чому, на її думку, консерватизм – це не про страх перед змінами, як він поєднується з ліберальною економікою і чому саме зараз Україні потрібне довгострокове бачення власного розвитку.
Коли особисто у вас з’явилося відчуття, що консерватизм – це не про минуле, а про вас?
Чесно – не одразу і не як осяяння. Це слово в нас довго мовчало. Ми роками навіть не ставили собі питання: яка модель нам справді близька? Я теж із цього мовчазного покоління. Потрібен був час, щоб дозволити собі думати про це, а тим більше – говорити.
І саме тоді я зрозуміла парадокс: консервативна політика й ліберальна економіка зовсім не суперечать одна одній. Навпаки, саме така модель найбільше відповідає тому, як мислить більшість українців. Не тому, що це стало модним. Просто ці цінності завжди були в нас, але їх ніхто так не називав. По суті, традиціоналізм – це українська органіка – ми нічого не вигадуємо, а лише називаємо те, що вже є. Ми переконані, що щонайменше дві третини українців поділяють консервативні цінності. І саме в цьому – запорука нашого успіху.
Якщо порівнювати з Польщею, країнами Балтії або США, де консерватизм давно став частиною політичного життя, чим український варіант буде відрізнятися?
Тим, що ми не хочемо переносити сюди весь набір стереотипів, які роками супроводжували це слово. В Україні його часто пов’язували або з радянським минулим, або виключно з релігійним традиціоналізмом.
Для нас консерватизм – це насамперед свобода, відповідальність, повага до людини, мораль, чесна влада і чесні правила. Це коли люди, які керують державою, самі живуть за тими принципами, які проголошують.
Я все життя була прихильницею соціальної моделі. Хотілося, щоб держава допомагала всім. Але консервативний підхід говорить про інше: людина має зробити все, що може, сама, а підтримку повинні отримувати ті, хто справді не здатний впоратися без допомоги. Мені теж знадобився час, щоб це прийняти. І, чесно кажучи, іноді я досі сама з собою про це сперечаюся. Тому що треба чесно визнати перед самою собою: консерватизм – це ще й про особисту відповідальність кожного. У тому числі й за те, якою буде твоя родина, твоє місто і твоя країна.
Тут одразу виникає заперечення: консерватори – це ж про віру в Бога, традиційну сім’ю, речі, які часто більше роз’єднують суспільство, ніж об’єднують. Особливо зараз.
Частково це правда, і я не збираюся цього заперечувати. Але ми свідомо не хочемо будувати дискусію навколо тем, які лише поглиблюють конфлікти.
У нашому розумінні консерватизм – це не про поділ. Це про спільні цінності, які можуть об’єднувати людей незалежно від їхніх політичних поглядів. Сім’я та віра – це не привід для конфлікту. Це фундамент, на якому може триматися сильна держава.
Ви говорите про консервативну політику і водночас про ліберальну економіку. Багатьом здається, що це суперечність.
Насправді ні. Мене це питання навіть трохи дивує. Ліберальна економіка не заперечує консервативну політику – вона виростає з неї.
Коли є стабільні правила, захищене право власності, незалежний суд і зрозумілі умови для всіх, економіка починає працювати сама. Саме це і є справжня свобода підприємництва.
Найгірше, що може робити держава, – вирішувати, кому можна заробляти, а кому ні.
Наприкінці серпня відбудеться форум "Україна завтра". Чому ви вирішили зробити його саме таким?
Ми хочемо зібрати людей, яким справді є що сказати і які готові думати не лише про сьогоднішній день.
І це не тільки політики чи великий бізнес. Ми спеціально запросили переможців міжнародних олімпіад, молодих науковців, талановиту молодь. Назва форуму – "Україна завтра" – невипадкова. Бо саме вони і є Україною завтра. Якщо вже сьогодні не дати їм можливість бути частиною цієї розмови, завтра вони можуть будувати майбутнє вже в інших країнах. І це не емоції – це реальність.
Але форум закритий. Це не суперечить самій ідеї Інституту – об’єднувати людей, а не відгороджуватися від них?
Якби нашою метою була популярність, ми зробили б великий відкритий захід, запросили сотні людей і зібрали гучні заголовки. Але ми зараз не про це.
Закритий формат потрібен для того, щоб люди могли відверто говорити, сперечатися, шукати рішення, а не виступати перед публікою. Довіра між людьми, які хочуть разом працювати над майбутнім країни, не виникає на сцені.
Коли сьогодні говорять про майбутнє України, її часто називають аграрною державою, логістичним хабом чи технологічною країною. А якою Україну бачите ви?
Я багато разів ставила це питання дуже авторитетним людям у різних країнах. І почула відповідь, яка мене здивувала: неможливо сказати, яким шляхом має йти країна, доки вона сама цей шлях не визначить.
Сьогодні Україна сильна в аграрному секторі. Ми маємо потужну освіту, ІТ, промисловість, величезний людський потенціал. У нас другі за обсягом підтверджені запаси природного газу в Європі після Норвегії, але про це майже не говорять.
Мені здається, що головне питання в тому, щоб ми самі чесно відповіли, якою хочемо бачити Україну через десятки років. Саме заради цієї розмови й створений Recovery Institute Ukraine. Форум "Україна завтра" – це лише початок великої дискусії.
