Зимові свята воєнного часу. Хто нестиме казку українським дітям замість радянського Діда Мороза, якого… збила ППО

"Сталінська ялинка", де головний лиходій - "ліберал" - серед нових крінжових новорічних традицій РФ. У маленьких українців за останні роки теж змінились герої зимових свят. УНІАН дослідив, хто прийшов на зміну Діду Морозу й Снігуроньці.

"Бармалей-ліберал, йди геть!" - цілком реальні слова Снігуроньки з новорічної "вистави", яку дітям влаштували в одному з російських міст. Ідеєю свята з моторошною назвою "Сталінська ялинка" стало знайомство маленьких росіян з "традиціями" Нового року "у стилі 1930-1950 років". Людям, які хоча б трошки знайомі з історією, певно, не треба пояснювати, чому від такого "концепту" мурашки по шкірі. Але громадянам РФ, схоже, нормально.

У січні на росії плануються ще кілька аналогічних свят та тематичний мюзикл "Сталін рятує Новий рік"… Що тут можна коментувати?

"Патріотичний дух" в Росії виховують не лише портретами Сталіна на ялинці, а й такими заходами, як "Новий рік на фронті". В грудні російські пропагандистські медіа повідомляли, що в рамках одного з таких "святкувань" Дід Мороз приніс дітям в дитячому садку не традиційні подарунки, а… по шматочку чорного хліба і по кубику цукру-рафінаду. Мовляв, таке частування - "символічний жест", який мав показати дітям, "як важко на фронті та прищепити їм патріотичні почуття". Хоча насправді "вистава" нагадувала хіба якесь захоплення заручників.

Зимові свята воєнного часу

В Україні, яка потерпає від російської агресії, "патріотичні почуття" дітям "прищеплювати" не доводиться. Як розповіла УНІАН психологиня мережі проєктів та програм "СпівДія заради дітей" Вікторія Готич, діти, навіть дошкільнята та молодшого шкільного віку, дуже свідомі українській реальності. Хтось через дії Росії змушений був покинути домівку і отримати статус внутрішньо-переміщеної особи (ВПО), у когось – тато чи мама на фронті, або дотичний до фронту.

"Все це дуже впливає на дитячі уявлення про зимові свята, на їхніх героїв, на запит щодо подарунків, які вони хотіли б отримати", - зазначає вона.

Приміром, напередодні Різдва діти, з якими працює психологиня, розповідають їй про колядки, вертепи і свої нові ролі в них: "Вони говорять, які нові образи в них будуть. І ці образи – воїна, волонтера, які з’явились в останні роки на додаток до вже звиклих, традиційних – якраз пов’язані з патріотизмом, вони скріплюють ту реальність, в якій сьогодні живе Україна".

Ця реальність також впливає на вибір подарунків, які воліють отримати діти. "Це може бути навіть просто теплий одяг, або якийсь оберіг для батьків", - розповідає фахівчиня.

І дуже помітно, що традиції зимових свят в усіх пов’язані з домом. Тобто, якщо запитати у дітей, які вимушені були покинути свої домівки через війну: "Як би ви хотіли святкувати Різдво та Новий рік?", у відповідь часто можна почути не "як", а "де": "Вдома!".

"Я навіть у 17-річного сина питаю, чи він написав лист Миколаю. Він сміється і відповідає, що не думав, що він ще на це затаргетований. Але лист пише. Та й ми з чоловіком один одному під подушку тихенько щось пхаємо… У нас в родині правило: хто у Миколая вірить, для того він існує і приходить, а якщо хтось десь не вірить, то це його справа, питань нема – до нього не прийде", - зазначає одна з дописувачок численних батьківських інтернет-форумів.

Психологи ж додають, що загалом саме для дітей новорічні свята дуже важливі, адже вони ще вірять у казку та дива.

"Це дні, коли малеча спроможна забутись від щоденних тривог і стресу. Діти втомлюються від буденності – садок, уроки, втомлені батьки, погані новини тощо. Дітям важливі сімейні традиції, які дають єдність і приналежність (я не один, разом ми – сила). Чому діти люблять свята? Бо там є все, чого їм не вистачає в буденності: якісний час з батьками, увага і піклування, подарунки", - зазначає дитячий психолог Анастасія Роман.

За її словами, навіть ті сім’ї, які зараз не разом, можуть вийти з ситуації, створивши нову сімейну традицію на зимові свята: "Наприклад, створювати подарунки своїми руками, а потім відправляти їх близьким та родичам, які не поряд. Робити відеозвернення до рідні. Або разом, хоч і на відстані, купувати смаколики безхатнім тваринкам і пригощати їх".

Анастасія Роман розповідає, що у дорослих, особливо тих, хто втратив своїх чоловіків чи дружин через війну, дійсно може не бути сил святкувати. Однак діти їх надихають.

"Дорослі знаходять сили і наснагу в дітях. І моя порада така: не знаєте, як створити атмосферу свята? Запитайте в малечі. Зробіть власними руками гірлянди, іграшки. Подивіться новорічні мультфільми, придумайте один одному костюм і влаштуйте домашню фотосесію. Наша задача – виховати щасливих дітей, але тільки через власний приклад. Не бійтесь показувати слабкість, десь сумувати, десь поплакати. Дитина має знати, що будь-які емоції – це нормально. Якщо мама може сумувати, то і я можу відчувати ці емоції, і за них не буде ніяково. Але водночас показуйте, як можна акумулювати свої сили і зробити щось вражаюче. А потім розслабитися і трішки відпочити, похвалити себе за роботу, щоб з новими силами робити гарні справи", - говорить психологиня.

Куди подівся Дід Мороз?

Крім загального стресу та розгубленості, дорослі часто досі не знають, як пояснювати дітям, чому раніше було так: спочатку 19 грудня приходив Миколай, а потім на Новий рік – Дід Мороз, Різдво ж разом з Різдвяним дивом взагалі було 7 січня…

На різних батьківських форумах в Мережі можна побачити купу історій, хто і як розв’язує для себе цю "проблему". Хтось чесно зізнається, що Святий Миколай – реальна людина, яка колись існувала й робила добро, тому ми звертаємось до нього, а не до Діда Мороза – абсолютно штучного радянського персонажа. Хтось розповідає малечі, що Дід Мороз вже настільки старий, що пішов на пенсію, а його замінили інші казкові новорічні герої. Комусь до снаги ідея, що радянсько-російського Діда Мороза збили українські сили ППО, а казку дітям дарують, в першу чергу, батьки. А, приміром, відома волонтерка Дана Ярова ділиться таким своїм лайфхаком: "На питання, куди раптом подівся Дід Мороз, відповідь: Дід Мороз виявився російським агентом і всі ці роки працював під прикриттям проти України. Його знешкодили ЗСУ. Тому у нас є Святий Миколай та його партнер і союзник Санта Клаус… ППО тут ні до чого. Не плутайте дітей в родах військ. Дід ходив по лісу – це піхоти діло… Своїм дітям перед новорічними святами я саме так розповідала".

За словами дитячого психолога Анастасії Роман, казати, що Діда "збили ППО" дійсно не екологічно.

"Я б не рекомендувала таку історію. Батькам краще підготуватись заздалегідь, вивчити питання, щоб докладно пояснювати, чому не Дід Мороз, відповідно до вікових особливостей малечі. Діти дуже розумні. Їм треба чітка й логічна розповідь. І тоді ніякої травматизації не буде", - зазначає вона.

За спостереженнями фахівчині, багато батьків в Україні відходять від Дідів Морозів, пояснюючи дітям, що це – російський персонаж, тобто, він не притаманний нашій культурі.

"Ще один варіант – коли батьки щиро кажуть: "Чарівники – це люди, які тебе люблять і хочуть зробити тобі приємне. Колись це – батьки, колись – друзі, колись – бабусі і дідусі тощо". Тут плюс в тому, що дитина теж може виступати в ролі чарівника і дарувати емоції і подарунки (малюнки, танці, вистави, іграшки власними руками). В таких умовах дуже добре розвивається емпатія", - впевнена експертка.

Психологиня мережі проєктів та програм "СпівДія заради дітей" Вікторія Готич погоджується з такою думкою. За її словами, для кожного віку можна знайти зрозуміле і не травмуюче дитину пояснення. Приміром, дошкільнята радо можуть слідкувати за тим, як на телефоні батьків у спеціальному додатку до них летить на санях з оленями Санта. А в садку на святі Нового року радіти привітанню Пані Метелиці чи навіть Пса Патрона, який останнім часом просто мегапопулярний в такому віці.

"Молодшим школярикам 7-10 років, які вже розуміють традиції, можна говорити, що Миколай був реальним, що в різних країнах є його послідовники – це і Санта Клаус, і Пер Ноель. А підліткам взагалі можна розповісти, як Україна намагається інтегруватись в Європу, чому відбуваються заміни казкових новорічних персонажів і які власні культурні та традиційні аспекти ми маємо при цьому не забувати", - зазначає вона.

Врешті, традиції в наших родинах для наших дітей ми створюємо самі.

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News