"Найбільше лихо – це КАБи. На територію нашої громади, за 13 км від фронту, ворог пустив близько 40 бомб", - голова ОТГ на Дніпропетровщині Микола Гаврилов

Новопавлівський сільський голова Микола Гаврилов в інтерв’ю УНІАН розповів, наскільки близько ця громада Дніпропетровщини до лінії фронту, про руйнування внаслідок обстрілів та необхідність примусової евакуації.

Новопавлівська громада Дніпропетровщини розташована на межі з Донецькою областю. До лінії бойового зіткнення - приблизно 13 кілометрів. Центр громади – селище Новопавлівка – постійно потерпає від ворожих обстрілів. Росіяни скинули на нього близько 40 керованих авіаційних бомб, а її центральна частина взагалі схожа на руїни – розбитий вщент ліцей, млин, амбулаторія.

На тлі поширення інформації про наміри Росії дійти з Донеччини до адміністративної межі Дніпропетровської області, УНІАН поговорив про обстановку у прифронтовій громаді з сільським головою Новопавлівки Миколою Гавриловим.

Пане Миколо, розкажіть, яка зараз ситуація у вашій громаді?

Новопавлівський регіон на сьогодні – досить небезпечна територія для того, щоб там залишатися. Через безпосередню близькість до зони активних бойових дій у нас дуже чутно вибухи, роботу артилерії, "Градів" тощо.

Лінія бойового зіткнення на найбільш наближеній до нас ділянці – між селами Новоєлизаветівка та Надіївка (обидва в Донецькій області, – УНІАН). Звідти до першої забудови Новопавлівки приблизно 13 кілометрів.

Скільки наразі в громаді залишається людей?

Ця статистика змінюється щодня. Частина громади, наприклад, Богданівський старостинський округ, за сьогоднішніми мірками далеко від лінії бойового зіткнення – до нього понад 20 кілометрів. Тому зараз ми розмовляємо саме за Новопавлівку та ті села, які колись входили до Новопавлівської сільської ради.

Тобто Новопавлівка, Дачне, Філія і Чугуєве – усі розташовані вздовж "кордону" Донецької й Дніпропетровської областей, і саме вони зараз на відстані від фронту у приблизно 13 кілометрів. Там зараз проживає трохи більше ніж дві тисячі осіб.

Чи багато серед них дітей?

Станом на 7 лютого в цих селах залишалося 56 дітей віком від 0 до 6 років і 146 дітей від 6 до 17 років. Це дуже багато, зважаючи на ситуацію та постійні обстріли.

Чи є у вашій громаді переселенці?

У нас було зареєстровано приблизно 720 переселенців, майже всі вони з Донеччини, лише кілька з Луганщини.

Відомо, що примусової евакуації з Новопавлівки зараз немає. Чи охоче люди виїжджають без неї?

Люди потроху виїжджають, шукають собі місця постійного перебування. Мало хто хоче прямувати у місця тимчасового розміщення, і, власне, саме через це багато громадян залишаються вдома.

Розкажіть, де пропонуєте своїм громадянам тимчасове розміщення? Що потрібно для того, щоб скористатися такою можливістю?

Пропонуємо не ми, це компетенція Дніпропетровської обласної військової адміністрації. Є певні регіони для розміщення – Кам’янський, П’ятихатський та Самарський. Але поки немає офіційного оголошення евакуації, немає і чітко визначеного місця для нас.

Вважаю, що треба діяти за прикладом Донецької області. Її керівництво оголошувало евакуацію, коли села перебували на відстані 15 кілометрів від лінії зіткнення. Я переглядаю канал начальника Донецької ОВА Вадима Філашкіна, і дії цієї ОВА мені зрозумілі. Там працюють чітко, швидко, можна сказати, на упередження. А наша адміністрація, на жаль, зволікає. Я не розумію - чому, і вважаю, що це злочинне зволікання. Днями ми зібрали позачергову сесію, разом з депутатами ухвалили рішення звернутися до начальника Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака з проханням в найближчі терміни оголосити примусову евакуацію. Це просто критично важливо.

На вашу думку, чому цього не роблять зараз?

Вони не хочуть брати на себе відповідальність і кажуть, мовляв, ви можете евакуюватися добровільно. Але ми і так знаємо, що ми можемо це зробити самі, для цього не потрібно якихось дозволів. Це якась "гра"...

Станом на зараз ще немає загрози окупації, тому є час ухвалювати рішення, є час, щоб спокійно, без паніки та без зайвих рухів виїхати. Але зробити це треба в максимально короткі терміни. Я давно у своїх дописах звертаюся до жителів громади, наголошую на тому, що потрібно виїжджати.

На жаль, у нас у всіх така психологія – влада мовчить, значить, поки що все нормально. І люди так і будуть зволікати. Але ні, не нормально! Безпека перш за все. А безпекова ситуація у нас дуже тривожна.

Пане Миколо, ви особисто постійно на місці, у громаді?

Так, я постійно на місці, живу в Новопавлівці. Буває, виїжджаю у відрядження, але дуже рідко і не на далеку відстань, щоб у будь-яку мить була можливість повернутися. Приміром, з’їздив оглянути місця тимчасового розміщення наших жителів і одразу назад – у свою громаду.

Наскільки зруйноване ваше село?

У Новопавлівці досить компактно розташовані усі адмінбудівлі, тому пошкоджені усі об’єкти інфраструктури, вся центральна частина – Новопавлівський будинок культури, сільська рада, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, магазини, будівля старої школи, де був сучасний спортивний зал для паверліфтингу, та приміщення "Укрпошти".

Єдиний заклад освіти в нашій громаді – Новопавлівський ліцей – зруйнований вщент, це просто руїна. Також в руїни перетворилися місцеве кафе та Новопавлівський млин. У двох бюджетоутворювальних сільгосппідприємствах знищені ангари для техніки та зернові склади.

Багато вже не підлягає відновленню?

Відновленню однозначно не підлягає ліцей та, на мій погляд, амбулаторія. Щодо будинку культури та сільської ради, де повело стіни та дах, потрібно робити експертну оцінку. Ми не знаємо, наскільки там можливо та взагалі безпечно робити ремонт, і наразі цим займатися не будемо, бо, як кажуть, не на часі.

Разом з тим, люди продовжують жити під обстрілами. Розкажіть, що наразі працює в Новопавлівці?

У Новопавлівці з різним ступенем організації працює все, окрім Будинку культури. Надаємо усі послуги. Служби перебувають на своїх місцях. Ми сформували два хаби, звезли туди оргтехніку. Коли треба, працівники сільської ради приїжджають туди, а так працюють дистанційно.

Відкриті магазини, територіальний центр обслуговування населення. В громаді організований навчальний процес онлайн.

Проблемним є питання робота "Укрпошти". Нещодавно спілкувався з регіональним менеджером, до території обслуговування якого належить Новопавлівка. Кажуть, що працівники "Укрпошти" будуть в чергових відпустках. Працюватиме мобільна пошта – двічі на тиждень приїжджатиме автомобіль і розвозитиме людям пенсію. Насправді відсутність пошти – це велика проблема, оскільки в селі багато людей пенсійного віку і вони отримують виплати готівкою. Зараз вже дехто оформлює банківські картки, але у нас в селі немає жодного відділення банку та банкомату. Переведення із безготівкових в готівкові виплати – проблематичне, але також будемо думати, як виходити з цього. Ми працювали над тим, щоб встановити банкомат, проте через безпекову ситуацію це неможливо.

Деякі проблеми ми ще не знаємо, як розв’язувати. Був би мир, а все інше ми якось вирішимо самі, своїми силами.

Ви зазначили, що після чергових обстрілів постраждала амбулаторія. А яка ситуація з медициною в селі? Чи можуть люди отримати медичну допомогу?

Зараз наші жителі можуть отримати медичну допомогу в селищі Межова, що за 19 кілометрів від фронту. На мій погляд, це також небезпечно, але туди, на щастя, ще не прилітали КАБи й там значно менше обстрілів.

Якою зброєю ворог б’є по Новопавлівці?

Всією. До нас за три роки війни прилітали керовані ракети, "Іскандери", С-300, дрони-камікадзе, касетні боєприпаси. Найбільше лихо, яке завдало усіх руйнувань – це КАБи. По Новопавлівці було здійснено понад десять обстрілів саме КАБами, приблизно 40 бомб ворог спустив на територію нашої громади.

Я дуже вдячний ДСНС, поліції та енергетикам, які швидко реагують на ситуації та наші звернення, це відбувається, можна сказати, моментально.

Найперше, що пошкоджується - лінії електропередачі. Внаслідок прильотів КАБів перебиваються дроти, зникає електроенергія та мережа Інтернет, але завдяки компаніям, які його надають, та енергетикам, це все швидко відновлюється.

Після прильотів ми одразу їдемо до людей, описуємо пошкодження, намагаємося забезпечити їх необхідними матеріалами. В нашому сільському матеріальному резерві є шифер, ОСБ-плити тощо. Дуже сильно допомагає гуманітарна організація "Проліска". Шифер зі своїх матрезервів виділяла Дніпропетровська ОВА.

На жаль, ми не можемо організувати ремонт, але ці матеріали допомагають законсервувати приміщення. Надалі вже має працювати держава – надавати допомогу та кошти на відновлення житла. Люди в громаді відзначають швидкість реакції сільської ради, цими питаннями займаються мій заступник Дмитро Чистик і начальник ЖКГ Анатолій Врублевський, така оцінка їхньої роботи мені дуже подобається.

Чи багато у селі загиблих/травмованих цивільних людей?

З початку повномасштабного вторгнення у нас загинула одна цивільна особа, підірвалася на касетному боєприпасі... Є одна тяжкопоранена людина, є легкопоранені. Думаю, Бог на нашому боці. На щастя, великої кількості загиблих у нас немає, і дуже хочеться, щоб і не було.

Бачила інформацію, що попри усі ризики жителі Новопавлівки їздять під ворожими обстрілами у Покровськ продавати молочну продукцію. Чи справді це так?

Про це я приблизно два тижні тому розповідав на своїй сторінці у Facebook. Це, дійсно, було так. На сьогодні я не знаю, чи це продовжується, але дуже сподіваюся, що люди перестали ризикувати своїми життями. Це і на той час було дуже-дуже ризиковано, а зараз тим паче. В Покровську небезпечно вже давно, місяці три так точно.

Розкажіть, які загалом настрої у людей? Чи доводилося виявляти колаборантів у громаді? Чи є ті, хто чекає на росіян?

Ми – патріоти, ми – українці, ми – Україна! Хотілося бути впевненим, що жителів Новопавлівської громади немає серед вказаних категорій. Наш основний меседж - тільки ненависть до ворога. Ніякого "русского мира" ми не чекаємо, це 100%.

Марта Нетюхайло

УНІАН в Google News