В українському суспільстві обговорюється можливість зниження мобілізаційного віку. Прихильники таких заходів говорять про незадовільні темпи мобілізації. Активіст, засновник і лідер партії "Братство" Дмитро Корчинський днями заявив, що якщо країна буде на межі знищення, то мобілізаційний вік можна знижувати хоч до 14 років. Йому заперечує юрист Володимир Пилипенко, який назвав подібний гіпотетичний захід військовим злочином. УНІАН поговорив про можливість зниження планки мобілізації з військовослужбовцем Ігорем Луценком.
Якщо влада знижуватиме мобілізаційний вік, коли це може статися: цього року, наступного? І до якого віку планка може бути знижена?
Я сподіваюся, що цього ніколи не станеться. Проблема не в широті бази, і її розширення наших проблем абсолютно не вирішить. За моїми простими спостереженнями на вулицях, у нас і так достатньо чоловіків призовного віку, які не в армії. Треба просто звертати увагу, чому так вийшло, що вони не в армії. І чому в нас СЗЧ (самовільне залишення частини - УНІАН) стало в армії масовим явищем.
Спроба розв'язати наявні проблеми за рахунок молодих хлопців абсолютно ні до чого не приведе, - в один отвір буде затікати, а з іншого з такою ж швидкістю витікати, хоч з десятирічного віку мобілізуй. Вони не бажатимуть воювати, йтимуть у самоволки тощо.
Зараз потрібно якісно перебудовувати армію під сучасну війну, і тут ми рухаємося в хибному напрямку. І це не питання кількості людей, це питання їхньої якості. Тобто в мене, умовно кажучи, мої 10 інженерів можуть замінити 100 осіб. Якщо їм дати можливість адекватно працювати. Оскільки зараз армія під це не сильно заточена, відповідно, ми думаємо, як погасити пожежу додатковою кількістю мобілізованих. Вони не погасять цю пожежу. Тому я вважаю, що це питання - відволікання уваги, перекладання з хворої голови на здорову, ми не дивимося в суть проблеми, яка в нас перед очима.
У чоловіків призовного віку, яких ви бачите на вулицях, може бути, наприклад, бронь. Чи варто переглядати принципи бронювання для того, щоб вивільнити більшу кількість чоловіків під мобілізацію?
Та ні. Потрібно просто зробити нормальне бронювання. Я зараз бачу здебільшого хаотичну мобілізацію і хаотичне бронювання: не бронюють тих, кого треба, - бронюють тих, кого не треба. У нас, наприклад, немає мобілізації інженерів на виробництва, - ми просто беремо інженера і відправляємо його в окопи, або, в найкращому випадку - в якусь майстерню, але не за його профілем. Тобто це питання, знову-таки, належної організації військово-промислового комплексу, щоб він міг адекватно обслуговувати потреби армії.
Хоча ми десятки років чули, що в Міністерстві оборони корупція, були розпочаті якісь кримінальні провадження, я не пам'ятаю, щоб когось посадили. Тобто проблема в тому, що органами влади просто не виконуються їхні функції. Я ж не дарма про Міноборони кажу: воно, наприклад, тільки на третьому році війни почало через новостворену агенцію закуповувати "Мавіки" та пікапи. І Міноборони, маючи найбільший оборонний бюджет, не закуповувало те, що було необхідно з самого початку війни. Що тут ще сказати? Якщо така неефективність навіть у цій царині, можете уявити, наскільки неефективно відбувається формування адекватних оборонних замовлень, забезпечення їхнього виконання, включно з бронюванням інженерів та інших спеціальностей.
Тому "потрібно просто більше людей" - це дуже хибний погляд. Не допоможе "більше людей". У росіян все одно в рази більше людей. Все одно в них у рази більше техніки. Тут потрібно подивитися: у нас є низка зіркових підрозділів, які працюють, і просто за їхніми лекалами намагатися це масштабувати. Але для цього потрібна дуже сильна політична воля, тому що доведеться ухвалювати дуже болючі рішення щодо своїх друзів, кумів, сватів тощо.
Наскільки гостро стоїть питання нестачі людей?
"Ще більше людей" будуть хотіти завжди. Ніхто не скаже: "У мене зайві люди". Завжди будуть хотіти більше. Давайте відмовлятися від цих розмов. Сьогодні вони біжать через Тису, а завтра перегризатимуть собі праву руку, щоб просто нікуди не йти. Ці люди вже нездатні воювати. За великим рахунком ми із суспільства якусь суттєву кількість людей для принципового збільшення особового складу армії вже не вичавимо. Ніяким чином. У нас немає для цього механізмів. У держави немає механізмів. Вона вже не здатна на це.
Наш єдиний вихід - правильна організація тих, хто вже в армії. Просто працювати з тим, що залишилося. Дати їм зброю, рятувати, озброювати, організовувати правильним чином, щоб вони перемогли. Це називається "ефективний менеджмент", тобто має відбутися заміна неефективних менеджерів на ефективних.
Якщо мобілізаційний вік все-таки знизять, чи викличе це якесь невдоволення в суспільстві: СЗЧ, мітинги матерів тощо? І чи матиме це якийсь вплив на економіку?
На економіці це сильно не відображатиметься. А ось на політиці - так. Почнуть більше тікати. Пропорційно - наскільки збільшимо, настільки більше буде тікати. Я не вірю, що цей захід якимось чином змінить ситуацію на фронті. Кордон у нас, будемо прямо говорити, прозорий. За перше самовільне залишення частини придумано амністію. І все, береш і йдеш. Тобто той, хто не хоче воювати, він не буде воювати. Скільки б йому років не було, якої б статі він не був. Механізми, як уникнути армії, за три роки вже сформувалися. Не сформувалися ще механізми, як керувати армією ефективно і розвивати її.
Хто частіше йде в СЗЧ: молоді чи старші?
Дві категорії йдуть: старослужбовці, - ті, хто вже задовбалися. Коли вони дивляться, що ніхто не воює, а вони воюють: "Ну, а чому я повинен воювати?! Тим більше, коли до мене таке скотське ставлення дуже часто. Я повоював два роки, все, нехай хтось інший воює". Тому що більшість чоловіків призовного віку не воюють. Це найголовніша категорія. І плюс, ті, хто тільки "бусифікований", тільки призваний. Як тільки з'являється перша можливість з'являється, вони йдуть теж. Якщо знизити мобілізаційний вік до, скажімо, 20 років, просто зросте кількість тих, хто буде йти на СЗЧ. Можливо, їх стане навіть більше.
Ігор Луценко — військовослужбовець, аеророзвідник, письменник, засновник і редактор інтернет-видань, громадський діяч руху за збереження історичної забудови міста Києва, економіст за освітою. Активіст Євромайдану. Народний депутат 8-го скликання, обраний за списком партії «Батьківщина» (третій номер у партійному списку).
У 2015 році заснував Центр підтримки аеророзвідки.
З 24 лютого 2022 року - служить в ЗСУ, аеророзвідник 72 ОМБР, з 2023 року - інструктор бойового загону 190 навчального центру.
