На тлі загальної хвилі дерусифікації в Україні непомітно для більшості громадян відбувається очищення української жестової мови від русизмів. Про це виданню Kyiv Independent розповіла заступниця голови Українського товариства глухих Тетяна Кривко.
За радянських часів українська жестова мова була практично знищена, оскільки знаки та орфографію замінили російськими, каже Кривко. Але з початком повномасштабної війни все більше і більше людей, які використовують жестову мову в Україні, прагнуть позбутися цих русизмів.
"Сьогодні спільнота глухих в Україні не хоче мати нічого спільного з російською мовою. У результаті багато або повністю, або частково уникають [російських жестів]", – розповіла вона.
Кривко наводить приклад із таким важливим побутовим словом як "дякую". До повномасштабного вторгнення Росії українці, які користуються жестовою мовою, дякували один одному російським жестом, який нагадує зняття капелюха та поклон.
"Але ми (українці) ні перед ким не повинні схилятися. Тож ми позбулися цього, і тепер використовуємо [міжнародний] знак для "дякую", який позначається підняттям домінуючої руки до підборіддя та рухом її трохи вниз і до людини, з якою ви розмовляєте", — каже пані Кривко.
Поки триває війна, громада глухонімих в Україні продовжує розвивати українську жестову мову. Зокрема, створено експертну комісію української жестової мови для викорінення російських впливів. Комісія постійно реконструює історичні знаки, розробляє нові знаки та орфографію, або приймає міжнародні жести, як це зробили зі словом "дякую".
При цьому кожен українець, що користується жестовою мовою, тепер добре знає усі специфічні жести для позначення військових термінів, які раніше були відомі лише вузькому колу користувачів жестової мови. Зокрема це жести на позначення таких понять як "повітряна тривога", "бомбосховище", "вибухи", "дрон-камікадзе Шахед", "касетні боєприпаси", "артилерія" тощо.
Дерусифікація в Україні
Як писав УНІАН, повномасштабна війна прискорила процес дерусифікації в Україні, який почався ще після Революції Гідності. Дерусифікація має досить широкий спектр проявів і не зводиться до українізації топонімів, що мають відверто російське походження, як це було у випадку з Південноукраїнською АЕС.
Частиною дерусифікації є відмова від використання прізвищ російських діячів у назвах українських закладів та в топонімах. Наприклад, у Харкові з назви театра прибрали приставку "імені Пушкіна". А в Одесі райони міста, названі на честь росіян, тепер мають назви, що відсилають до історії цього регіону.
Зрештою, демонтаж пам’ятників російським діячам теж є проявом дерусифікації.
