Вчені виявили досить дивний процес на планеті, під час якого земна кора може "капати" в шар, що знаходиться посередині, під зростаючими гірськими хребтами. Так зване "літосферне капання" вже відбувається під Андами, у Центральній Азії, уздовж західного узбережжя Канади, а також у США, на Тихоокеанському північному заході.
Крім того, геологи виявили, що аналогічний процес відбувається і на Анатолійському плато в Туреччині, пише Live Science.
Отримані дані, як повідомляється, можуть розповісти про те, як будуються гори і басейни на таких планетах, як Венера або Марс, де немає рухомих тектонічних плит, які врізаються одна в одну, створюючи рельєф, як це відбувається на Землі.
"Йдеться про те, щоб зрозуміти, як тектоніка може працювати на планетах, де немає плит", - каже авторка дослідження, докторантка тектонофізики в Університеті Торонто А. Джулія Андерсен. Вона зазначає, що Земля є єдиною відомою нам планетою з плитами в Сонячній системі, хоча інші планети теж не плоскі.
Дослідники заявляють, що вулканічні виверження можуть виливати лаву на поверхні цих планет. Але форми рельєфу також можуть створюватися, коли літосфера, що складається з кори і відносно крихкого верхнього шару мантії, стає особливо товстою.
Гори створюють великий тиск на нижню літосферу і в зонах високого тиску під піднесеними піками може відбуватися нова мінералізація. Деякі з цих мінералів щільніші, ніж мантія "на нижньому рівні":
"У будь-якій фізичній системі, якщо матеріал з більшою щільністю знаходиться поверх матеріалу з меншою щільністю, він тоне або капає".
Але ця ідея все ще спірна, за словами геофізика з Технологічного інституту Джорджії Мітчелл Макміллан, який не брав участі в дослідженні. Хоч він і вважає, що на Землі, найімовірніше, відбувається "літосферне капання", але, за його словами, буває важко відокремити ознаки цього процесу.
Одна з них полягає в тому, що "літосферне капання" може втягувати кору в зморшкуваті хребти і долини, утворюючи невеликі гори. Однак у Туреччині таких ознак "прихованого краплеутворення" не було. Попередні дослідження демонстрували, що сейсмічні хвилі, які проходять через кору під масивним Анатолійським плато, рухаються швидше, ніж у середньому, що свідчить про різницю в щільності та температурі в цих областях.
На поверхні єдиною ознакою того, що відбувається щось дивне, була улоговина Конья - нечітко окреслена кругла улоговина площею близько 4196 квадратних кілометрів у південній частині плато, йдеться в матеріалі.
Андерсен та її команда провели геофізичний аналіз рельєфу басейну і поставили експеримент на лабораторному стенді, щоб імітувати утворення цієї великої западини. Вони використовували густий, липкий полімер, щоб уявити середню мантію, і суміш глини та полімеру для жорсткішої верхньої мантії, а потім покрили все "корою" з кремнію і кераміки. Коли їх залишили в спокої, глино-полімерний шар почав "капати" в штучну мантію. Примітно, що "кора" зверху не була порушена. Згодом почався другий крапельний процес, у результаті якого поверхня залишилася незаплямованою. Аналіз реального басейну Конья показує, що там відбувається те саме.
За словами Андерсен, дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, припускає, що подібний процес може відбуватися навколо багатьох гірських хребтів по всьому світу.
Інші дослідження
Раніше УНІАН повідомляв, що на Землі знайшли камінь віком 2 мільярди років, у якому є живі мікроби.
"Вивчаючи ДНК і геноми таких мікробів, ми, можливо, зможемо зрозуміти еволюцію дуже раннього життя на Землі", - зазначив один із учених.
Крім того, Антарктида стрімко зеленіє через глобальне потепління.
Новий аналіз продемонстрував, що за понад 30 років рослинність зросла з 1 квадратного метра на півострові до дванадцяти.
