Підпишіться на нас в Google
Влітку 1919 року під водами Скапа-Флоу (захищена акваторія на Оркнейських островах у Шотландії) сталася надзвичайна подія. Німецькі моряки навмисно затопили значну частину зданого флоту своєї країни, аби не допустити, щоб судна були розподілені між переможними союзними державами. Про це пише The Economic Times.
"Ці кораблі були побудовані до настання ядерної ери. Тому їхня сталь не зазнала атмосферного забруднення, пов’язаного з випробуваннями ядерної зброї, що зробило частину цієї сталі цінною для надзвичайно чутливих наукових та промислових застосувань", - пояснили у матеріалі.
Як німецький флот опинився у Скапа-Флоу
У листопаді 1918 року закінчилася Перша світова війна, після чого потужний німецький Флот відкритого моря було здано згідно з умовами перемирʼя.
"Союзні держави наказали інтернувати німецькі кораблі на час переговорів щодо деталей мирної угоди. Зрештою 74 кораблі були утримані в Скапа-Флоу, яке раніше слугувало однією з найважливіших військово-морських баз Великої Британії. До складу інтернованого флоту входили лінкори, лінійні крейсери, крейсери та торпедні катери. Деякі з них були відносно сучасними суднами і уособлювали військову міць Імперської Німеччини", - додали у публікації.
Поки в Європі тривали переговори, німецькі моряки продовжували перебувати на борту своїх кораблів в умовах суворих обмежень. Тоді контрадмірал Людвіг фон Ройтер командував німецькими силами у Скапа-Флоу та у міру просування перемовин щодо Версальського договору почав побоюватися, що кораблі врешті-решт будуть назавжди конфісковані союзниками. Через це він вирішив, що флот варто знищити, якщо його передача стане неминучою.
Масове затоплення кораблів
Вже 21 червня 1919 року фон Ройтер віддав наказ. Німецькі екіпажі почали відкривати морські клапани та інші засувки, дозволяючи морській воді потрапляти всередину суден. У міру наповнення кораблів водою вони поступово втрачали плавучість та починати тонути.
"Британський персонал спробував втрутитися, коли зрозумів, що відбувається. Кілька німецьких кораблів вдалося врятувати від затоплення, але операція вже зайшла занадто далеко, щоб врятувати більшу частину флоту. До кінця дня 52 з 74 німецьких суден пішли на дно", - зазначили у матеріалі.
Також такий інцидент не обійшовся без жертв. Зокрема девʼять німецьких моряків загинули від британського вогню під час спроб зупинити затоплення, а німецькі екіпажі, які вижили, були взяті у полон.
"Ця подія стала одним із найвидатніших масових потоплень у військово-морській історії. Для німецького командира мета була чіткою: якщо кораблі не могли залишитися під німецьким контролем, вони не мали стати бойовими засобами іншої держави", - підкреслює The Economic Times.
З часом ці затонулі кораблі стали важливими обʼєктами підводної спадщини. Наразі вони перебувають під захистом шотландського законодавства та добре відомі серед дайверів. Завдяки своєму історичному значенню їх більше не розглядають як металобрухт.
Чому затонулі кораблі стали несподіваним джерелом дорогоцінної сталі?
Великі обсяги сталі, виробленої до 1945 року, досі існують, однак знайти відповідний матеріал у великих кількостях може бути складно.
"Історичні будівлі та промислове обладнання часто зносять, реконструюють або переробляють. Натомість кораблі містять величезні обсяги сталі, зосереджені в одній конструкції. Саме це зробило старі затонулі кораблі незвичайним потенційним джерелом металу, виготовленого до початку ядерної ери", - пояснили у матеріалі.
Таким чином уцілілі уламки стали історичними пам’ятками, що містять матеріал, який цікавить вчених.
Інші цікаві матеріали
Як писав УНІАН, в Англії врятували тисячі риб після того, як річка зникла під землею. Фахівці застосували метод, відомий як електрориболовля, аби оглушити риб та виловити їх у сітки, після чого перенести у безпечніші води вище за течією.
Також повідомлялось, що у Римі з-під води зʼявилися руїни мосту божевільного імператора Нерона. Зазначається, що точна причина та час руйнування мосту досі залишаються нез’ясованими.
