Підпишіться на нас в Google
На краю Сонячної системи є особлива прикордонна зона, де частинки, що постійно витікають з Сонця, стикаються з речовиною міжзоряного простору. Це безперервне космічне зіткнення створює хвилю стиснення, схожу на носову хвилю морського судна. Таку область називають гелідопаузою, де і закінчується захисна оболонка, створена Сонцем. Про це пише player.
"Запущені NASA в 1977 році зонди "Вояджер-1" і "Вояджер-2" після десятиліть подорожі також перетнули цю особливу межу, причому не саме в тому самому місці, оскільки через зміни сонячної активності геліопауза постійно розширюється та стискається", - пояснили у матеріалі.
Одним з найцікавіших відкриттів зондів стала температура прикордонної зони. Під час вимірювань прилади зафіксували вражаючі значення - від 30 до 50 тисяч кельвінів (що приблизно дорівнює цій же величині в градусах Цельсія), завдяки чому ця територія не випадково отримала назву "вогняний мур".
"Проте космічні зонди без проблем пережили все це, оскільки в цій області, що складається з надзвичайно рідкісної речовини, просто немає достатньої кількості частинок, щоб передати космічним апаратам значну кількість тепла", - уточнили у публікації.
Також вимірювання довели ще один важливий факт - магнітні дані "Вояджера-2" підтвердили попередні спостереження "Вояджера-1", згідно з якими напрямок магнітного поля за межами геліопазу тісно узгоджується з магнітним полем Сонячної системи. Тому сусідня частина міжзоряного простору є набагато впорядкованішою, ніж раніше припускали вчені.
Водночас зонди "Воянджер", які перебувають у космосі вже майже 50 років, продовжують надсилати інформацію з місць, куди не досягли жодна інша апаратура, створена людиною.
Інші новини про космос
Як писав УНІАН, Міжнародну космічну станцію не залишать у космосі. МКС має впасти в так званій точці Немо в Тихому океані. Це найвіддаленіше від суші місце – приблизно за 2688 кілометрів від найближчої суші у трьох напрямках.
Також вчені пояснили, чому Венера гарячіша за Меркурій, хоча й розташована далі від Сонця. Зазначається, що поступово Сонце ставало яскравішим, і низка подій, відома як "неконтрольований парниковий ефект", призвела до того, що температура поверхні Венери злетіла значно вище, ніж у Меркурія.
