Радянський військовий льотчик Юрій Гагарін був першою людиною, яка побувала у космосі. Але не першою живою істотою. Задовго до його польоту США та СРСР чимало експериментували із відправкою різних тварин у космічний простір. Про трагічну долю знаменитої собаки-космонавта Лайки на сторінках Forbes розповів американський еволюційний біолог із Ратгерського університету Скотт Треверс.
У другій половині 1940-х та в 1950-х в космосі побували фруктові мухи, мавпи та собаки. Але політ Лайки 3 листопада 1957 року вирізняється з-поміж них тим, що жива істота вперше вийшла на стабільну навколоземну орбіту, а не просто подолала висоту у 100 км (формальна межа, за якою починається космічний простір). Ця подорож на борту радянського космічного апарата "Спутник-2" стала поворотним моменту у зусиллях з освоєння космосу.
Що відомо про Лайку до її польоту в космос
Як зазначає Скотт Треверс, до того, як стати космонавткою, Лайка вела безпритульний спосіб життя на вулицях Москви. Вона була лише однією з багатьох бродячих собак, залучених до космічної програми СРСР. Радянські вчені того часу вважали, що безпритульні тварини звикли до суворих умов життя і тому начебто краще підходять до екстремальних умов космосу.
Втім Лайка разом із іншими потенційними кандидатами пройшла суворе навчання, щоб бути готовою до незвичайної подорожі.
"Навчання було, за сучасними мірками, нелюдським і виснажливим. Кожен із безхатьків був обмежений клітками, які поступово замінювалися все меншими й меншими клітками, щоб адаптувати їх до тісних умов космічного корабля "Спутник-2". Таке ув’язнення часто тривало до 20 днів, що, безсумнівно, призводило до величезного психологічного стресу та фізичного дискомфорту", – пише Треверс.
На додаток до ув’язнення, собак саджали у центрифуги, щоб імітувати потужні гравітаційні сили, які впливають на космічний апарат, його вантаж і "пасажирів". Підготовка також включала перебування в оглушливому шумі, створеному для відтворення звуків космічного корабля, що стартує.
Попри жорсткі умови передпольотної підготовки, Лайка стала улюбленецею команди вчених та техніків, які працювали над програмою. Собаку описували як "тиху й чарівну", скромну, зі спокійною поведінкою. "Але водночас ці професіонали гостро усвідомлювали долю, яка на неї чекала", – пише Треверс.
За іронією долі, саме ці чудові якості зробили Лайку оптимальним кандидатом для такої похмурої місії; її спокійний темперамент, ймовірно, дозволив їй витримати труднощі навчання краще, ніж багатьом її "колегам".
Політ Лайки на апараті "Спутник-2"
31 жовтня 1957 року Лайка була поміщена в капсулу апарату; її ретельно доглядали, а на різних ділянках її тіла розмістили датчики, щоб стежити за серцебиттям і диханням під час подорожі. 3 листопада люк на її капсулі нарешті закрили.
Політ Лайки відбувся усього через місяць після запуску знаменитого апарату "Спутник-1" — першого штучного супутника, запущеного на орбіту Землі. Місія Лайки полягала у тому, аби вивчити вплив космічної подорожі на живий організм.
Однак космічний апарат був сконструйований поспішно у дуже стислі строки: усього чотири тижні. Це було наслідком бажанням Радянського Союзу обійти США, які мали власну космічну програму.
Технології безпечного повернення живої істоти з орбіти ще не існувало. Тож Лайка була приречана, відколи її посадили в ту капсулу. Собаку забезпечили запасом їжі та повітрям лише на тиждень.
Пуск був успішним, і Лайка справді опинилася на орбіті. Радянська влада тоді стверджувала, що Лайка прожила кілька днів у космосі. Але у 2002 році, на Другому Всесвітньому космічному конгресі було відкрито правду — Лайка загинула за кілька годин після запуску.
Через перегрів космічного апарату, вона померла від гіпертермії під час четвертого оберту "Спутника-2" навколо Землі. Система термоконтролю космічного апарату вийшла з ладу, що призвело до того, що температура в капсулі піднялася до фатального рівня.
"Поспішний графік і технічні недоліки місії підкреслюють численні етичні компроміси, на які ми, як люди, пішли в ім’я прогресу. Проте, незважаючи на її короткий час на орбіті, жертва Лайки все ж дала безцінні дані про фізіологічні наслідки космічної подорожі", – пише Скотт Треверс.
Дані, зібрані ррадянськими вченими під час польоту Лайки, а також в інших схожих місіях, реалізованих в подальшому, зрештою дали змогу підготувати і втілити в реальність історичний політ Юрія Гагаріна у квітні 1961 року.
Інші цікаві матеріали на тему космосу
Як писав УНІАН, вчені виявили міжзоряний "тунель", який з'єднує нашу Сонячну систему з іншими зірками. За словами вчених, наша Сонячна система знаходиться в особливій області простору, яка називається Локальна гаряча бульбашка.
Також ми розповідали, що у NASA є плани на випадок смерті астронавта у космосі. Колишній командир Міжнародної космічної станції Кріс Хедфілд розповів, що у космічному агентстві навіть проводять "симуляції смерті" з астронавтами, де ці сценарії розглядаються.
