Дослідження показують, що танення крижаних щитів, що оточують Антарктиду, впливає на Антарктичну циркумполярну течію (АЦТ), найсильнішу океанічну течію у світі.
Як пише Interesting Engineering, ця зміна може порушити інтегровані кліматичні системи в глобальному масштабі, змінивши рівень моря, температуру океану або навіть морські екосистеми.
Згідно з дослідженням, проведеним Мельбурнським університетом і Норвезьким дослідницьким центром NORCE, якщо викиди вуглецю не будуть контролюватися, АЦТ може сповільнитися на 20% до 2050 року. Збільшення прісної води через танення льоду змінює характер солоності та циркуляції в океані, і це впливає на баланс, який дозволяє течіям циркулювати по всьому світу.
"Океан надзвичайно складний і тонко збалансований. Якщо цей поточний "двигун" зламається, можуть виникнути серйозні наслідки, включно з більшою мінливістю клімату з екстремальнішими явищами в певних регіонах і прискореним глобальним потеплінням через зниження здатності океану діяти як поглинач вуглецю", - сказав Бішахдатта Гайен, один з авторів дослідження.
Зазначається, що АЦТ відіграє важливу роль у русі світового океану, виступаючи як ключовий компонент "океанічного конвеєра", який відповідає за підтримання руху води між Атлантичним, Тихим та Індійським океанами. Крім того, воно допомагає контролювати клімат, включно з розподілом тепла, вуглекислого газу і поживних речовин у різних океанічних басейнах.
Оскільки АЦТ більш ніж у чотири рази потужніша за Гольфстрім, вона значною мірою контролює міграцію низки видів через океан. З ослабленням течії існує потенційний ризик вторгнення певних видів, як-от водорості, креветки та молюски, у води Антарктики та створення серйозної небезпеки для крихких екосистем і харчових ланцюгів.
Можливі зміни в доступному видобутку можуть вплинути на популяцію пінгвінів, тим самим впливаючи на біорізноманіття всього регіону.
Дослідники проаналізували ці мікродеталі за допомогою найшвидшого суперкомп'ютера Австралії GADI, за допомогою якого вони змоделювали океанічні течії та кліматичні зміни. Модель включала зміну мусонних моделей, споживання солоної води та інші умови вільного атмосферного вітру, щоб визначити вплив танення льоду на океанічну циркуляцію.
Важливо, що ці результати суперечать більш раннім дослідженням, в яких йшлося про те, що АЦТ прискорюється через зростаючий діапазон температур в океанічних широтних регіонах. Натомість основним висновком дослідження стало те, що великі обсяги прісної води від танення крижаних щитів знижують солоність океану, що послаблює процес, який змушує холодну, щільну воду опускатися і циркулювати - ключовий механізм, що лежить в основі міцності АЦТ.
Дослідження показало, що справа не тільки в страху перед високими викидами - навіть у сценарії, заснованому на більш слабких викидах, де лід продовжує танути. Серйозність змін все ще неминуча. Таймур Сохаїл, один з авторів дослідження, пояснив:
"Паризька угода 2015 року була спрямована на обмеження глобального потепління 1,5 градусами Цельсія вище доіндустріального рівня. Багато вчених сходяться на думці, що ми вже досягли цієї мети в 1,5 градуса, і, ймовірно, стане ще спекотніше, з впливом потоку на танення льодів Антарктиди".
Вчені вважають, що потрібно більше роботи, як-от моделювання кліматографа й анімаційні симуляції, щоб розглянути всі ефекти уповільнення АЦТ, спричинені зміною клімату.
"Історично океанічні моделі не могли адекватно вирішити дрібномасштабні процеси, які контролюють силу течії. Ця модель дозволяє такі процеси і показує механізм, за допомогою якого АЦТ, як прогнозується, фактично сповільниться в майбутньому. Однак необхідні подальші спостережні та модельні дослідження цього погано спостережуваного регіону, щоб остаточно визначити реакцію течії на зміну клімату", - додав Гайен.
Новини про танення льодів
Танення льоду в Антарктиді може спровокувати виверження вулканів під величезним крижаним щитом континенту, створюючи повільний, але небезпечний зворотний зв'язок, попереджають учені.
Нове дослідження припускає, що танення крижаного щита Антарктиди, викликане кліматичною кризою, може посилити вулканічну активність під поверхнею.
