Зміни нахилу Землі щодо Сонця керували рухом гігантських крижаних щитів за останні 800 тис. років, спричиняючи початок і кінець 8 льодовикових періодів.
Нове дослідження виявило "дивовижну кореляцію" між нахилом Землі та утворенням крижаного щита, сказав провідний автор Стівен Баркер. На цих висновках, дослідники підрахували, що наступний льодовиковий період настав би через 11 тис. років, якби не глобальне потепління.
"Прогноз полягає в тому, що наступний льодовиковий період почнеться протягом наступних 10 000 років", - сказав Баркер, професор наук про Землю в Кардіффському університеті. Однак цей результат не враховує зростаючі викиди парникових газів, які нагрівають планету до такої міри, що це запобігає льодовиковим періодам, сказав він.
Льодовикові періоди - це надзвичайно холодні відрізки часу, які відбуваються кожні 100 тис. років, покриваючи більшу частину планети величезними крижаними щитами на тисячі років за раз. Льодовикові періоди розділяються більш теплими міжльодовиковими періодами, коли крижані щити відступають до полюсів. Нині Земля перебуває в міжльодовиковому періоді, а останній льодовиковий період сягнув свого піку близько 20 тис. років тому.
Раніше вчені припускали, що положення і кут Землі щодо Сонця впливають на формування крижаного щита. На початку 1920-х років сербський учений Мілутін Міланкович припустив, що невеликі зміни нахилу осі Землі та форми орбіти Землі можуть спричинити масштабні льодовикові явища.
Дослідники перевіряли цю теорію останні 100 років. Зокрема, дослідження 1976 року виявило геологічні свідчення того, що два параметри Землі - нахил і прецесія, або зміни нахилу осі Землі і того, як вісь хитається навколо себе, відповідно, відіграють роль у збільшенні та зменшенні крижаних щитів. Але точна роль кожного з параметрів залишалася неясною.
Тепер Баркер і його колеги зазначили, що вони нарешті встановили ефекти цих параметрів.
Нині вісь Землі нахилена під кутом 23,5 градуса від вертикалі, оскільки вона обертається навколо Сонця, впливаючи на те, скільки сонячної енергії досягає кожного з полюсів. Але нахил земної осі природним чином стає більшим і меншим у циклі, який триває близько 41 тис. років. Вісь також хитається навколо себе, як нецентральна обертова дзиґа, впливаючи на те, скільки сонячної енергії досягає екваторіальних регіонів влітку протягом періодів часу в 21 тис. років.
Для дослідження вчені нанесли на графік відомі зміни нахилу і прецесії за останні 800 тис. років. Вони також нанесли на графік розширення та відступ крижаних щитів у цей період, використовуючи наявні дані з мікроскопічних мушель, званих фораміни, у кернах океанічних відкладень. Відносний вміст певних типів кисню у форамінах показує, наскільки далеко простягалися крижані щити, коли організми були живі, пояснив Баркер.
Результати об'єднання цих графіків були "моментом падіння зі стільця". "Ми виявили цю дивовижну кореляцію, яка свідчить про те, що існує прямий зв'язок між фазуванням нахилу і прецесії, а потім результуючою тривалістю того, скільки часу потрібно крижаним щитам для розпаду", - сказав він.
Простіше кажучи, розширення крижаного щита від полюсів до екватора, мабуть, безпосередньо регулюється нахилом. З іншого боку, відступ крижаних щитів від екватора назад до полюсів більше залежить від прецесії.
Вчені зазначили, що наступного разу крижані щити почнуть розширюватися приблизно через 10-11 тис. років і досягнуть свого максимального розміру протягом наступних 80-90 тис. років. Потім їм буде потрібно ще 10 тис. років, щоб відступити до полюсів.
Існує багато суперечок щодо термінів наступного заледеніння, але більшість експертів сходяться на думці, що люди порушують ці цикли за допомогою глобального потепління. "Якщо рівень CO2 залишиться високим, ви не отримаєте нового заледеніння" - сказав Баркер.
Вас також можуть зацікавити новини:
Світ ніби зупинився: українські полярники зафіксували рідкісне явище (фото)
Учені розповіли, коли і через що загине людство
Як утворилися Великі озера Північної Америки: науковці розкрили секрет
