Захоплення Кейна Крістенсена є справжнім жахом для арахнофоба (частковий випадок зоофобії, страх членистоногих, в основному павукоподібних - УНІАН). Впродовж 20 років він працював з дуже небезпечними павуками в Австралійському парку рептилій, який знаходиться за 80 км на північ від Сіднея. Водночас завдяки увазі дослідника до цих істот, вчені змогли відкрити два нових види павуків, пише The Guardian.
У цьому парку Крістенсен почав працювати волонтером у 2003 році, доячи отруту з іклів сіднейських воронкоподібних павуків. Відомо, що ця установа приймає пожертви відновлених самців павуків від людей, використовуючи їхню отруту для створення протиотрути.
"Воронкоподібні павуки для мене - це лише вершина", - запевняє дослідник.
У виданні нагадали, що австралійські воронкоподібні павуки - це родина глянцевих темних павукоподібних.
"Кілька видів містять отруту, яка може завдати серйозної шкоди людині; хоча це не найотруйніший вид, вважається, що сіднейський воронкоподібний павук спричинив найбільшу кількість смертей - зареєстровано щонайменше 13 жертв", - йдеться у матеріалі.
Водночас Крістенсен помітив, що деякі з сіднейських павуків-воронків, яких привозили до парку, були набагато більшими за інших, а також мали виразні відмінності у зовнішньому вигляді їхніх статевих цибулин.
Тому дослідник вирішив звернутися до науковців Австралійського музею і як виявилось, його здогадка була правильною: "великі хлопці", який привезли з Ньюкасла не були сіднейськими воронкоподібними павуками, а зовсім новим видом.
Тому на цьому тижні воронкоподібного павука з Ньюкасла було офіційно названо на честь Крістенсена, а саме Atrax christenseni. Також на тому тижні Австралійський парк рептилій заявив про найбільшого самця воронки, якого вони коли-небудь знаходили. Зазвичай самці воронки мають розмір від 1 см до 5 см, проте цей павук став рекордсменом, якого назвали Хемсворт на честь братів-акторів. Істота має 9,2 см у розмаху ніг та була спіймана поблизу Ньюкасла.
Щодо третього виду, який назвали південним сіднейським воронкоподібним павуком, перетинається в ареалах поширення зі справжнім сіднейським воронкоподібним павуком. Atrax montanus спочатку описали як окремий вид у 1914 році, проте пізніше така класифікація була змінена.
"Попри те, що вони майже ідентичні морфологічно, те, що спочатку було описано під іншою назвою, є іншим видом", - пояснив доктор Бруно Алвес Бузатто з Університету Фліндерса, співавтор статті, що перекласифікувала павуків.
Тому таке відкриття доводить загальну кількість відомих австралійських видів воронкоподібних павуків до 38.
"Ньюкаслський воронкоподібний павук - дуже своєрідний павук з погляду його еволюційної історії", - додав професор Кріс Хелген, директор Австралійського музейного науково-дослідного інституту.
Останній раз він мав спільного предка із сіднейським воронкоподібним павуком 17 млн років тому.
Інші наукові дослідження
Раніше вчені нарешті розкрили загадку, чому майже 200 років тому Сонце стало блакитним. За їхніми словами, цей дивний ефект стався через виверження вулкана, проте не було відомо якого саме.
Також науковці виявили, що мурахи здатні запам'ятовувати своїх ворогів і довго зберігають образи. Також ці комахи можуть навіть зберігати образи на представників колоній, які раніше нападали на них.
