Зараз європейські лідери гаряче дискутують, якою має бути архітектура безпеки у Європі, якщо новообраний президент США Дональд Трамп виконає свою обіцянку і перекладе безпеку Європи винятково на плечі європейців. Тривогу останніх викликає і те, що насправді у Європі не так багато армій, які здатні воювати. Так само мало громадян, які після десятиріч комфортного життя мають волю і бажання брати до рук зброю і захищати свою свободу.
Тому європейським політикам доведеться ухвалювати непопулярні рішення. Наприклад, як повернення до загального військового призову - це питання вже дискутується у Франції та Німеччині, або скорочення соціальних програм, а натомість - підвищення військових видатків.
І от тут постає питання, хто ж буде воювати за європейців? Як вже сказано вище, більш-менш боєздатних армій у Європі не так багато. Це, безумовно, армія Великої Британії (хоч вона і не є членом ЄС), а також Франції. Безумовним лідером інвестицій у власну безпеку є Польща, яка з нинішніми темпами модернізації армії через кілька років матиме найпотужнішу сухопутну армію серед членів ЄС. Щодо решти - одні питання…
Але виявляється, що Україна та українська армія, якщо буде включена у систему європейської безпеки, зможе стати одним із щитів, який захистить стару Європу від російської експансії.
Звісно, не за просто так. А за гроші (українська армія має стати професійною), і за доступ до політичних рішень Євросоюзу.
Тому перспектива заміни американських солдатів на українських - це не "фантазія Трампа". План не такий вже й абсурдний.
Сама логіка подій і спроможностей ЄС спонукатимуть європейців залучати Україну до нової архітектури європейської безпеки. Цей процес підтримуватимуть і американці: і тому, що про це говорив Трамп, і тому, що це точно збільшить відповідальність європейців за власну безпеку.
Днями на Заході навіть була висловлена позиція, що це може стати частиною торгів з Росією, - мовляв, коли на можливих "переговорах" Путін вимагатиме скорочення української армії, можна запропонувати, щоби українська армія просто перебувала на території ЄС - подалі від російських кордонів.
Але, у разі нової війни, зможе швидко повернутися на батьківщину.
До речі, іншою країною, яка може скористатись своїм шансом, є Туреччина. Вона теж має боєздатну армію, тому при правильних дипломатичних підходах турецька євроінтеграція може отримати друге дихання.
Звісно, втягнення українців (та, можливо, навіть турків) у європейську систему безпеки може не сприйматись у деяких країнах ЄС. Але тут європейцям треба буде вибирати - або власні дуже непопулярні рішення, або запрошення до європейських структур тих, хто зможе їх захистити. Повторю - не за просто так, а за гроші і політичний вплив на долю усієї Європи.
Сергій Таран, політолог, директор Міжнародного інституту демократій
