"Росії немає сенсу "забирати" лише Придністров'я. Їй потрібна вся Молдова. І це стане потужним ударом по Україні", - політолог із Молдови Віталій Андрієвський

Доктор історичних наук, директор Інституту ефективної політики Віталій Андрієвський в інтерв'ю УНІАН розповів, навіщо Росія влаштувала підконтрольному їй Придністров'ю газоцид, і як це може використовувати проти України та Молдови.

З 1 січня, незважаючи на те, що Придністров'я завжди знаходилося в московському фарватері, Росія перекрила газ ПМР. До сьогодні немає жодних чітких рішень так званої влади ПМР щодо того, як у регіоні збираються розв’язувати цю проблему. Тим часом, без російського газу практично вся "економіка" Придністров'я зупинилася.

УНІАН поспілкувався з політичним аналітиком із Молдови Віталієм Андрієвським та дізнався, що відбувається на одній із ділянок західного кордону України та які загрози для нас це несе.

Пане Віталію, Росія припинила обдаровувати Придністров'я газом з 1 січня. У ПМР фактично зупинилися усі підприємства. А як почувається населення?

Ситуація катастрофічна. Газ, який ще залишився у трубах, може забезпечити десь 10% споживачів. Інші 90% вже відключені. Опалення фактично зберігається тільки в сільській місцевості, де є печі і можливість топити й обігріватися дровами.

Також бракує електроенергії. Наразі вона виробляється на ТЕС на вугіллі, але запаси вугілля, за деякими даними, можуть виснажитися вже наприкінці січня, у крайньому випадку, його вистачить до 5-10 лютого. На поточному тижні віялові відключення відбуваються по вісім годин на добу з розбивкою по чотири години. І з огляду на те, що вночі споживання менше, більше відключають у денний час.

Очільник МЗС ПМР Віталій Ігнатьєв дав інтерв'ю російським пропагандистам із "Росія 24" і сказав, що "розв’язувати проблему потрібно максимально оперативно", у найближчі тиждень-два, але без конкретики, як саме це відбуватиметься.

Тирасполь зараз грає за партитурою Кремля. Тобто, вони виконують усе, що їм говорить Кремль. Зараз Москва ясно дала зрозуміти, що у Тирасполя не повинно бути жодних домовленостей з Кишиневом, що не потрібно ніде шукати газ, а потрібно просто пережити певний час, який потрібний Росії. Просто протриматись. Але й досі не зрозуміло, що саме хоче Росія.

Молдова готова допомагати. Газ можна постачати із Молдови (ми раніше це тестували, і це працює). А де його взяти? Можна заплатити і отримати щось із Європи. Теоретично, можна через Чорне море, можливо, через Румунію… Також можна домовитися з Україною про постачання вугілля та за його допомогою виробляти електроенергію… Я не говорю про обсяги для запуску підприємств. Але для населення вистачало б.

Думаю, що було б добре, щоб у цій ситуації керівники Молдови та України виступили ініціаторами такої гуманітарної допомоги та продемонстрували б вплив у регіоні.

Чи правильно я розумію: через те, що РФ ще не вирішила, як діяти, влада Придністров'я, швидше за все, заморозить населення, ніж прийме енергетичну та гуманітарну допомогу, скажімо так, з іншого боку? Із ЄС, від Молдови?

У цьому питанні їм потрібно подолати психологічну перешкоду. Якщо з ними говорити віч-на-віч, вони розуміють, що настав час розірвати пуповину з Росією. Але вони, як я сказав, не готові до цього психологічно і, скажемо прямо, бояться. Бояться, що якщо вони зараз, без санкції Кремля, зроблять якісь кроки, РФ може дати наказ заарештувати, затримати їх. Бо силовиків у Придністров'ї контролює Москва.

Другий момент – багато хто і в Придністров'ї, і в Молдові сподівається, що ПМР потрапить до якогось спільного пакету домовленостей щодо України. Це надія про те, що після укладання миру Росія виведе з Придністров'я свою армію, "миротворців", і не залишиться більше ніяких важелів впливу на ПМР. У Тирасполі не готові до "повстання" проти РФ, а хочуть, щоб їхні проблеми вирішувались чужими руками. У цьому випадку - руками України, частково Молдови, Європейського Союзу, США тощо.

Але у Росії інший інтерес. Є версія, що нинішня "заморозка" Придністров'я потрібна Кремлю для того, щоб вплинути на майбутні парламентські вибори в Молдові – незадоволені політикою чинної влади громадяни плюс знамениті проросійські "сітки", і РФ може отримати свій результат. Фактично другу Грузію. Ви з такою версією згодні?

Така інтерпретація сьогоднішніх подій має місце. Тобто, чи можна працювати таким чином із електоратом? Безперечно.

З одного боку, жителі ПМР, які мають громадянство Молдови, самі можуть бути тими виборцями, які проголосують так, як треба Москві. З іншого боку, ситуація у Придністров'ї позначається на ситуації у Молдові.

У чому проблема? Молдова, я маю на увазі правий берег, закуповує електроенергію на Кучурганській (Дністровській) ДРЕС. Через те, що вона вироблялася на "безкоштовному" російському газі, вона була дешевшою, у тому числі для населення. І зараз Молдова теж має проблеми. Має газ, тепло, електрику, але за нього треба платити Європі. І платежі (хоча держава їх частково компенсує) для громадян зросли.

Кремль може робити ставку на те, що й ці виборці, цілком імовірно, також висловлять свою незадоволеність цим на виборах.

А Росія допоможе їм зрозуміти, хто ж винний (і це, звісно, не вона)?

Безперечно. Особливо, якщо брати до уваги, що президент у парламентській республіці Молдова дуже обмежений у повноваженнях, а парламент призначає уряд, приймає і контролює виконання рішень і так далі. У цьому сенсі мають рацію ті, хто каже, що Росії, якщо вигідно ляжуть карти, немає сенсу "забирати" Придністров'я. Росії потрібна вся Молдова.

Плюс це сильно вдарить по Україні. Бо якщо Молдова після парламентських виборів опиниться під впливом Росії, це позначиться і на транзиті (зараз Молдова виступає таким собі транзитним хабом для українців), і на безпеці. Зокрема, знову з'явиться загроза для Одеської області – поряд виявиться нехай невелика, але армія.

Маєте на увазі російський контингент у ПМР? Але ж він зовсім невеликий.

Ну, безпосередньо російських військових там, скажімо, дві тисячі. І ще десь вісім тисяч придністровської армії. Але є силові структури, контрольовані РФ. Плюс – не можна виключати мобілізацію.

Як можна бачити з інших дій Росії, за бажання, вони і в Придністров'ї можуть спокійно набрати до 30 тисяч людей. Для України це вже хвилююче, якщо війна продовжуватиметься.

Росія дуже серйозно працює у різних напрямках, навряд чи існує лише один сценарій для дестабілізації. Скажімо прямо, у Кремлі не дурні сидять. Там багато молодих, розумних хлопців, які обслуговують нинішню владу. І хоча там при владі люди, можливо, з мисленням минулого століття, є дуже багато аналітиків, які можуть вибудовувати різні сценарії. Тому дії РФ не можна недооцінювати.

Повертаючись до ситуації з відключенням газу Придністров'ю, коли, на вашу думку, населення дозріє, аби прийняти допомогу з Росії? Поки що все виглядає так, що РФ вичікує якогось зручного моменту, щоб у черговий раз з агресора перетворитися на "миротворця".

Справді, якщо Росія діє за якимось сценарієм (одним із них), то люди в ПМР повинні дозріти до допомоги Кремля. Розумієте, якщо населення Придністров'я померзне, умовно, тиждень, і цю проблему одразу розв’язати, то і вона сама, і її вирішення, і хто був миротворцем швидко забудеться. А якщо вони опиняться в ситуації, як, наприклад, блокадний Ленінград у роки Другої світової війни – коли немає електрики, тепла, немає навіть хліба, а тут раптом на допомогу приходить Путін і всіх "рятує" – це запам'ятається на віки.

Насправді схожий приклад і так перед очима: коли Катерина ІІ переселила сюди гагаузів – врятувала їх від турок, вони досі відчувають до Росії вдячність. І це передається з покоління до покоління.

Чи припускаєте ви, що Росія на допомогу Придністров'ю більше не прийде?

Такий варіант не можна виключати. Наприклад, якщо в тих переговорах, які поки що на неофіційному рівні можуть вестись між США та Росією, Придністров'я входить до пакету домовленостей щодо України.

Умовно якщо Кремль розуміє, що втрачає Придністров'я, то велике питання, чи є сенс ним далі займатися. Все просто: втрачаємо, то втрачаємо. Тут не повинно бути ілюзій, що "росіяни своїх не кидають". Дуже багато прикладів, коли кидають, коли їм це вигідно.

Але поки що, гадаю, це нереальний варіант. І річ не тільки в тому, що в якихось речах непередбачуваний Зеленський. І не тільки в тому, що абсолютно невідомо, як поведеться ще більш непередбачуваний Трамп. На сьогодні Придністров'я для Росії – це якийсь непотопаючий авіаносець, зброя на якому одночасно спрямована і в бік Кишинева, і в бік Києва. У нинішній ситуації Кремлю вигідно зберегти такий стан речей. Час "пограти" ще є. Тому, думаю, Росія поки що не хоче звідси йти.

Тетяна Урбанськ

УНІАН в Google News