"Народ Росії перейшов від однієї крайності до іншої - від комунізму до фашизму", - прем'єр-міністр Косово Альбін Курті

Прем'єр-міністр частково визнаної Республіки Косово Альбін Курті в інтерв'ю УНІАН розповів про те, якою бачить перемогу України у війні, та чим може бути корисним повоєнний досвід Косова.

Альбін Курті – прем'єр-міністр Косова з 2021 року. Він підтримав Україну після повномасштабного вторгнення Росії і продовжує робити це зараз, оскільки розуміє високу ціну, яку українці платять за свою свободу. Понад чверть століття тому Курті був студентським лідером у боротьбі за незалежність Косова. УНІАН розпитав у нього про допомогу, яку надає Косово Україні, як його країні живеться поряд з сусідом-ворогом та чи стане коли-небудь Росія демократичною країною.

Чи стежите ви за війною в Україні?

Ми стежимо за подіями в Україні та обурені незаконною, неспровокованою і нічим невиправданою військовою агресією Росії проти сусідньої держави. Ми хочемо, щоб Україна перемогла. Ця перемога, з моєї точки зору, означає звільнення від російських військ всієї території країни, мир і безпеку для всіх громадян, дотримання державного суверенітету і прав людини.

Україна – демократична країна, і боротьба України – це боротьба за демократію, з якою ми себе ототожнюємо. Коли в Україні почалася повномасштабна війна, всі спогади з минулого повернулися. Нам так само було важко, адже народ Косова побачив в агресії проти України увесь той жах, який пережив у 1998-1999 роках під час війни в своїй країні.

Ще одна причина нашої підтримки України – більш політична, пов'язана з можливими наслідками для Балкан. Можна передбачити, що Росія має плани розширення війн, які веде. В тому числі і на територію балканського регіону.

Під час офіційних заходів з нагоди Дня Незалежності України ви сказали, що війна в Україні – це європейська війна і війна за Європу. Як ви вважаєте, чи достатньо європейські союзники роблять для України?

Колись, вивчаючи географію, ми звикли думати, що Європа простягається до Уральських гір. Але тепер ми бачимо, що Європа закінчується там, де проходить лінія фронту за визволення України. У цьому сенсі війна українського народу – це війна не лише за демократію, але й за Європу, тому що РФ хоче розширюватися за рахунок Європи.

Я вважаю, що країни-члени Європейського Союзу виявили високий рівень гостинності, загалом дуже добре приймають українських біженців. Однак цього недостатньо, адже йдеться лише про гуманітарний аспект.

Недостатньо просто прийняти біженців – важливо допомогти Україні й українцям у визволенні. Вони наполегливо воюють за свою свободу, але для тих, хто залишається на окупованих територіях, щодень – це жах і терор. Варто про це пам'ятати. З моєї точки зору, Європейський Союз досягнув найвищого ступеня єдності через війну в Україні. Але я переконаний, що вони могли б зробити більше для вашої боротьби за незалежність і свободу.

Під час війни НАТО розширився за рахунок приєднання Швеції та Фінляндії. Зараз потрібно, щоб Європейський Союз також розширився і ще більше допомагав та підтримував визвольну боротьбу українського народу.

Україна досі не визнала незалежність Косова. Існує думка, що цього не сталося через Крим, який був анексований Росією у 2014 році. На вашу думку, ситуації схожі?

Кілька років тому журналіст мене спитав: "Якщо незалежність Косова була проголошена в односторонньому порядку та трактується як реалізація права на самовизначення, то як щодо самовизначення Криму, адже там був референдум?". Я відповів, що самовизначення є демократичним, а на кримському референдумі я бачив російських солдат, які носили урни для голосування. Не можна робити вигляд, що це демократичне волевиявлення чи забезпечення права на самовизначення. У журналіста більше не було жодних запитань.

Загалом ми говоримо про протилежні випадки, тому що Крим був окупований іноземною державою – Російською Федерацією, тоді як Косово було звільнено. На його території проживають 92% албанців, які хотіли звільнитися від Сербії. Цей рух тут підтримували і національні меншини. Крім цього, чимало сербів, які становлять 4% населення Косово, також хочуть жити тут і не бути під директивами Белграда.

У нашій країні у 90-х роках розгорнулася народна боротьба за звільнення на чолі з Армією визволення Косова. У відповідь на це Сербія почала геноцид. І він був не першим. Цілеспрямоване знищення албанців Сербія здійснювала на нашій території і в кінці 19 століття, потім під час Балканських воєн, Першої і Другої світової воєн.

Уявіть собі, у 1999 році 19 членів НАТО спільно ухвалили рішення про бомбардування європейської країни – Сербії. Сьогодні ми бачимо, що 19 країн не змогли б ухвалити й прес-релізу з певних питань.

Тоді вони разом сказали – "так, ми повинні їх бомбити". Це погано, але це був єдиний вихід припинити геноцид. Ситуація була такою, що звільнення Косова було повстанням народу і Армії визволення. І втручання НАТО не можна порівнювати з окупацією Криму.

Чи маєте ви контакти з українською владою? Чи є якийсь прогрес у відносинах лідерів України та Косова?

У мене була можливість торік відвідати зустріч президента України Володимира Зеленського з балканськими лідерами в Афінах. Водночас нашої окремої зустрічі не було. Перед цим я мав телефонну розмову з чинним на той час міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою. Я також зустрічався з ним під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі, знову ж таки, разом із іншими балканськими лідерами.

Думаю, що в середовищі української влади існують деякі хибні аналогії між ситуацією на Донбасі, в Криму і в Косово. Як на мене, якщо і є паралелі, то тільки між проросійськими силами й незаконними структурами Росії в Криму і на Донбасі та сербськими структурами, які ми маємо в Косово, особливо на півночі.

Попри все, ваша країна вже зараз допомагає Україні. Чому? Що це за допомога?

Ми є частиною Коаліції з розмінування, до якої входить 22 країни і яку очолює Литва, у рамках Української оборонної контактної групи. Косовські сапери мають дуже хороший досвід розмінування територій у післявоєнний час. Зараз наша армія, Сили безпеки Косова проводять тренування для українських військових у пошуково-рятувальному навчальному центрі, а також заняття з хімічного, ядерного і біологічного захисту. Понад 100 українців пройшли навчання з розмінування на тренінгах MAT Kosovo у співпраці з Силами безпеки Косова.

Наше Міністерство оборони спільно з Міністерством оборони Великої Британії в рамках співпраці "Інтерфлекс" навчає новобранців ЗСУ тактиці ведення бою. На сьогоднішній день в рамках цієї операції вже підготовлено 34 тисячі бійців.

Крім цього, ми доставили два пакети військової допомоги ЗСУ. Перший включав військові тактичні вантажівки та інші транспортні засоби, другий – 10 тисяч мінометних мін різних калібрів.

Хоча Косово не є членом ЄС, але добровільно приєдналося до 13 пакетів санкцій Євросоюзу проти Росії, Білорусі та їхніх маріонеток, а також підтримало всі санкції США, заборонили в'їзд людям з російськими паспортами або картами резидентів. Є деякі винятки, наприклад, для дипломатів.

Асамблея Косова ухвалила резолюцію про можливий прийом до 5 тисяч біженців з України. В односторонньому порядку тимчасово скасували візовий режим для громадян України. Спільно з європейськими партнерами реалізуємо програму "Резиденція в Косово", яка передбачає прийом і підтримку 20 українських журналістів. Зараз у Приштині живуть та продовжують працювати для своїх ЗМІ 14 з них.

Ми підтримуємо Україну з двох причин. По-перше, з гуманітарного боку – відчуваємо, що це наш обов'язок. Коли хтось потребує допомоги, маємо проявити солідарність, адже це те, що робить нас людьми. А, по-друге, ми віримо, що український народ і українська держава перебувають на правильному боці історії, відстоюючи свою незалежність. Тому й підтримуємо.

Цьогоріч виповнилося 25 років, як у Косово завершилася війна. Який досвід вашої країни був би корисним для України після війни з РФ?

Зважаючи на наш досвід, у мене є припущення, що після руйнівних воєн завжди є запит на велику приватизацію, і ви маєте розуміти, що цей підхід може вас знищили економічно. Остерігайтеся великих корпорацій, які хочуть купити потенціал розвитку – виробничі потужності, землю чи інші ресурси дуже дешево, тому що ви зруйновані. Бажання приватизації приводить великі корпорації у спустошені після війни країни, коли люди дуже спраглі до інвестицій, і цим можна зловживати. Тому є спокуса все продати, провести приватизацію, але це буде великою помилкою.

І друге – ви маєте координувати діяльність донорів у країні і регулювати гранти, які ви отримуєте. У вас має бути своя програма зі стратегією, проектами, заходами, а потім ви говорите донорам, що вам потрібно, попит має передувати пропозиції, а не навпаки.

Ось дві поради: ні – великій приватизації, і щоразу, коли є допомога та донори, контролюєте і запитуєте, що конкретно вам потрібно.

На вашу думку, чи можливе справедливе покарання військових злочинців після війни?

Це повинно бути можливим. Але я не думаю, що це буде легко без демократичних змін у РФ. Навіть якщо російська армія залишить Україну, я не бачу, як усі воєнні злочинці, яких ви ідентифікували, постануть перед справедливим судом. Деспотичному президенту РФ Володимиру Путіну пред'явлені звинувачення, але хто його заарештує? Думаю, безкарність буде дуже розчаровувати.

Насамперед важливо добре задокументувати злочини. Але притягнення до відповідальності військових злочинців займе багато часу, і це буде непросто, якщо в Російській Федерації не відбудуться демократичні зміни. І, чесно кажучи, я не бачу, що це станеться найближчим часом.

Я переконаний, що в московських та інших російських архівах є всі докази геноциду в Україні. Тому що вбивства, які російська армія скоює у вашій країні, не є результатом того, що якісь нерозважливі солдати й офіцери випили забагато горілки. Це все – плани Кремля, і ці плани є в архівах. Колись ці архіви мають бути відкриті.

Як жити поруч із сусідом, який хоче тебе вбити? Я маю на увазі сусідство Косово й Сербії. Чи маєте якісь рекомендації з цієї позиції для українців, які після війни залишаться сусідами росіян?

Недобрий сусід має залишатися у своєму домі. Ми не можемо змінити історію, не можемо змінити географію, але ми можемо мати краще майбутнє. Поза сумнівом, Україна потребуватиме сильної армії навіть після звільнення, і ніхто не зможе почуватися безпечно, доки Росія не стане демократією. Це означає, що вона, можливо, стане республікою або федерацією республік, а не імперією 18-го століття.

Ви не можете спати спокійно, якщо ваш сусід хоче бути імперією. І це проблема, яку ми також маємо з Сербією. Ця країна називається республікою, але якщо придивитися, то вона поводиться і діє як монархія, де президент має занадто багато влади, щоб поважати права людини, плюралізм і всі закони.

Сербія не приєдналася до антиросійських санкцій, і це одна з європейських країн, яка продовжує співпрацювати з Росією. Ви сказали, що це маленька Росія на Балканах, чи не так?

Так, я думаю, що Александар Вучич – це "маленький Путін". Сербія та Росія співпрацюють та ведуть торгівлю зброєю. Сербія підписала угоду про вільну торгівлю з Росією. РФ є четвертим за величиною торговельним партнером Сербії після Німеччини, Китаю та Італії.

Крім "Газпрому", Сербія співпрацює з "Лукойлом", "Російською залізницею", "БТБ Банком", "Росатомом", "Роскосмосом", "Сбербанком", які є підсанкційними компаніями. З лютого по червень 2022 року в Сербії було зареєстровано 360 нових компаній і 960 підприємців з РФ.

"Яндекс" підтвердив, що відкриє новий офіс у Сербії з 2000 співробітниками. Андрій Кірнов, голова російської торговельної місії в Сербії, оголосив, що офіс стане головною філією компанії в Європі.

Також Белград відмовився приєднатися до західних санкцій проти Росії через війну в Україні. Під час голосування 11-ти резолюцій Генеральної Асамблеї ООН на підтримку цілісності та суверенітету України, а також проти російської окупації Криму, Сербія виступила "проти" 10 з них, а в одному випадку не брала участі в голосуванні.

Як можна боротися з інформаційною агресією? Адже Росія постійно веде інформаційну війну проти України, у Косово це робить Сербія. 

У Косово ми не маємо жодного джерела дестабілізації, з яким ми не могли б впоратися. Але деякі речі, що приходять ззовні, набагато потужніші і складніші. Тому разом із нашими західними партнерами ми робимо все можливе для боротьби з дезінформацією та дезінформаційними кампаніями, що лежать в основі гібридної війни. Ми також зміцнюємо нашу кібербезпеку. Було багато спроб хакерських атак, таких як DDoS-атаки, які створюють високу частоту запитів, і в результаті в кількох випадках наш урядовий сайт не працював. Також були атаковані сайти різних міністерств.

Москва розширила свою присутність у Сербії завдяки співпраці з Міністерством внутрішніх справ, особливо з розвідкою, і це має наслідки.

Як міжнародне співтовариство гарантує безпеку Косова? Україна мала гарантії безпеки, я маю на увазі Будапештський меморандум, але він не спрацював.

Я дуже довіряю НАТО. Я думаю, що наше покоління не може вигадати кращої парасольки безпеки для демократії і прогресу, ніж Північноатлантичний Альянс. Тому я дуже хочу бачити посилення НАТО в усьому світі, але особливо в Європі. І гарантії безпеки, що нам потрібні, мають бути в рамках його діяльності.

Чи вважаєте ви, що це – майбутнє України і Косово? І звісно, Європейський Союз?

Так. І те, й інше. Я думаю, якщо ви хочете соціального добробуту і демократичного прогресу, то вам потрібен ЄС. Якщо ви хочете безпеки і миру – це НАТО. Нашим країнам потрібне членство в обох організаціях.

А щодо майбутнього Росії? Чи буде вона демократичною країною?

Зараз виглядає так, що РФ не дивиться в майбутнє, вона дивиться в минуле. Росіяни хочуть повернутися назад. Тому цією країною керує людина, яка, з одного боку, ностальгує за "золотим віком" Російської імперії, а з іншого – надзвичайно негативно ставиться до Заходу і до того, що за своїм розвитком у світі Росія вже далеко не №2. У другій половині 20-го століття вони насолоджувалися цією аурою невеликого відставання від США, але зараз вони ніби опускаються вниз у рейтингах за потужністю та силою.

На мій погляд, це поєднання ностальгії та негативу є досить безнадійним. Ми не можемо говорити, що якісь народи чи люди є поганими, однак обставини можуть скластися так, що влада скочується в авторитаризм і вони це сприймають.

Наші бабусі та дідусі боролися проти німецького та італійського фашизму, а зараз наше покоління бореться проти російського. Тож абсолютного імунітету від фашизму не існує. І зараз, на жаль, народ Росії, з невеликим інтермецо, перейшов від однієї крайності до іншої – від комунізму до фашизму.

Ірина Синельник

УНІАН в Google News