Анастасіє, ви тільки зараз зізналися, що стали жертвою насилля у стосунках, які тривали шість років. Можете розказати, як все починалося?
Починалося все чудово, ми познайомились у Києві у 2018 році, коли я повернулась з Китаю. Але десь через рік стосунків я почала помічати перші дзвіночки абьюзу, але не брала це до уваги. У чоловіка це починалось просто як істерики, він міг на мене кричати. Я думала, що це проблеми на роботі або щось інше. Він міг напиватись та загулювати, пропадати зі звʼязку.
Далі стало гірше... До конкурсу "Міс України Всесвіт" він розбив мій телефон, загалом за весь час стосунків він розбив мені сім телефонів. Після конкурсу ставало гірше, і ми навіть у 2020 році розходились на 4 місяці, бо він мене побив, розніс мені квартиру, навіть виламав міжкімнатні двері. Я лишилась тоді без телефона, бо він його викинув з вікна… Я намагалась написати своїм близьким з компʼютера… Тоді перший раз вони побачили, що трапилось.
Що найчастіше ставало причиною для вашого побиття?
Він дуже сильно напивався, іноді мені здавалось, що це не тільки алкоголь… Бо людину просто як підмінили. Починались сцени ревнощів, навіть ревність до моєї сімʼї. Алкоголь був дуже великою проблемою.
Стало гірше, коли я завагітніла у 2021 році, він то хотів, то не хотів дитину, його відговорював найкращий друг. Почався моральний булінг від нього, що я нікому не потрібна з дитиною, що я буду товста та негарна. Важко було останні два роки… Ми більше проводили часу разом - це коли почалась війна і ми були за кордоном. Якщо таких жорстких років, то їх було три.
Чому ви вирішили розірвати стосунки лише через 6 років?
Я для себе зрозуміла, що далі краще не буде і нічого не зміниться, що мене просто знищать морально, і насправді сказати я почала боятись, що моя дитина може лишитись без мами.
Чи намагалися ви звертатися до когось за допомогою?
В Україні ні… Його знало багато людей і він непроста людина. Мене б просто не послухали. Один раз сусіди викликали поліцію і він просто їм сказав, що у нас все добре, на цьому вони пішли. Своїм рідних я це не розповідала, бо не хотіла їх лякати. Потім, коли вже розказала, він почав казали моїм близьким, що я хвора і у мене проблеми, що я починаю це все робити перша.
Останній раз, коли це вже була остання крапля, я викликала поліцію в Австрії. Вони мені допомогли, вони бачили, що він зробив і прийняли до цього міри, і все задокументували. В Європі з цим не жартують. Також мені пропонували допомогу австрійські соцслужби.
Як ваша дитина реагувала на це?
Дитина два рази бачила це все і чула крики, останній раз він її трішки штовхнув, я стала на її захист, і він вдарив мене при дитині… Вона завмерла…Мені було дуже боляче дивитися в її налякані очі… Тоді їй було два роки і чотири місяці… Вона не дуже розмовляла і могла боятися гучних розмов або звуків. Насправді скажу, коли ми повернулись до Києва, місяць був важкий, їй важко було звикнути до того, що ніхто не кричить і що все спокійно і її люблять. Вона на початку, навіть, не знала, як дружити з дітками, але потім все стало на свої місця і вона заговорила!
Ви сказали, що певний час перебували за кордоном. Коли виїхали, куди, як на новому місці складалося життя?
Ми вилетіли з України 20 лютого 2022 року до ОАЄ, "зустріли" війну там… Це було жахливо, боляче та страшно, що буде далі і що буде з рідними. Ми провели там два місяці і полетіли до Хорватії, там пробули 8 місяців.
Колишній зі своїми друзями хотів лишатись там, іноді ми жили окремо… Він завжди пиячив, міг прийти уночі пʼяний додому та почати мене турбувати, викидати мої речі, бити мене, казати, що у мене хтось є і взагалі "яка я є погана", не буди казати ці слова. То ситуація взагалі була незрозуміла… Я не розуміла, що буде далі, як ми будемо жити, яке у нас та в нашої дитини майбутнє… Дитина зовсім маленька… Мій моральний, психічний та фізичний стан були на нулі… Ще й війна і постійні обстріли, ти переживаєш за близьких.
Мене морально рятувала тільки моя маленька донька. Потім ми переїхали до Австрії, у Відень… Там мені було трішки краще, бо він більшість часу проводив у Хорватії, я могла трішки заспокоїтись, проводити нормальний час з дитиною, сісти і поїхати на машині в Україну, я дуже сумувала. Кожен раз, коли я приїздила додому, я не хотіла їхати назад, і думки про те, що буде гірше у стосунках мене не покидали… Я завжди думала, що повернусь додому. У Відні я знайшла друзів, це для мене була велика підтримка, бо у Дубровнику я проводила час з дитиною, нянею і, звичайно, з ним та з його друзями…
Він завжди мене цькував, і продовжував це робити частіше і частіше. У Відні я навіть брала головну участь у наймасштабнішому марші в честь 32 річниці незалежності України. За це він теж мене цькував і казав, що це дурня і що я просто хочу знайти собі нового "чоловіка". Але потім з цього хизувався.
Коли ви остаточно вирішили повернутися в Україну?
У нього було день народження. Було багато друзів, коли ми їхали назад додому з ресторану. Він звичайно був вже п'яний, і почав на мене агресувати ще в таксі… Коли ми приїхали додому, то я пішла до своєї кімнати, бо розуміла, що може бути далі… Так і трапилось… Він вибивав двері до моєї кімнати, слава Богу, я встигла викликати поліцію і розбудити няню. Його забрали у поліцію, і мене потім теж, щоб я дала свідчення. Йому заборонили до нас підходити та проживати з нами два тижні. Коли я приїхала назад додому, я випила заспокійливе, поспала, все обдумала, зібрала себе до купи, зібрала всі речі, посадила дитину, няню та кішку у машину і ми поїхали в Україну.
Жінки нерідко стають жертвами насилля з боку чоловіків. Наприклад, однією з жінок, яка зізналася у цьому, була екс-військова Євгенія Емеральд. В нашому інтерв'ю вона розповіла, що зіштовхнулася не тільки з підтримкою, а й з хейтом, мовляв, сама винна. А як ваші підписники відреагували на таку новину?
Я здивована, дуже здивована… Стільки слів підтримки, навіть, від чоловіків! Авжеж, було пару людей, які писали якісь дурниці, типу друга дитина від нього, навіщо це зараз зробила, який у мене в цьому інтерес або чому не пішла раніше. Та всі інші мене дуже підтримують! Були й ті, хто не промовчав, є люди, котрі це бачили, бачили, що він робив і так це все висловили під моїм постом. Я дуже всім дякую за ваші слова та підтримку!
Як ваш чоловік відреагував на те, що ви повертаєтеся до України? До речі, ви ніколи не називали його імені...
Я не готова називати його імʼя. Він відреагував не дуже добре, дуже довгий час він думав, що я до нього повернусь, були навіть і погрози. Певний період часу ми спілкувались заради дитини, я навіть привозила доньку на два дні, щоб він її побачив. Ми жили у готелі, звичайно, і всі знали куди ми їдемо.
Він просив спілкування з дитиною, я не могла відмовити, бо він її батько, але він не мінявся і агресивно себе поводив стосовно мене. З дитиною за останні місяці він не спілкується, хоча я давала йому багатого можливостей для цього. На цей час ми не спілкуємось, але він далі робить не дуже хороші речі і маніпуляції, щоб нашкодити мені та моєму особистому життю… І як буде далі я не знаю.
Що можете порадити жінкам, які опинися в подібній ситуації?
Збирати речі і йти! Навіть, якщо ти дуже сильно боїшся! Навіть якщо досі кохаєш, або у тебе жалість до людини! Не втрачати себе та здоровий глузд! Не робити с себе жертву, неважливо заради того, щоб не лишитися одною, чи заради дітей, чи заради того, щоб у дітей був "такий" батько, чи заради якогось гарного або кращого життя. Не думайте хто що подумає! Не бійтеся! Ваше життя та життя і психіка ваших дітей ось що є важливим! І на якому прикладі ваші діти виростуть! Не той батько, хто народив, а той, хто виховав. І не вірте тим, хто каже, що жінка з дітьми одна нікому не потрібна! Справжні, мужні і адекватні чоловіки є!
До речі, ви родом з Запоріжжя. Коли востаннє були там? Як реагуєте на те, що там відбувається через Росію? Чи залишились у вас там рідні?
Останній раз була у Запоріжжі у листопаді 2024 року. Реагую на це дуже болісно… Болить завжди за рідне місто та за його майбутнє… Запоріжжя дуже бʼють, але воно тримається, як тримались мужньо козаки та наша Січ! Так, у мене там залишилися батько, бабуся та дідусь.
Ви "Міс Україна Всесвіт". Розкажіть трохи про конкурс та вашу перемогу. Чи плануєте ще брати участь у подібних конкурсах?
Скажу так: якби не конкурс, я б не була така впевнена у собі. Після конкурсу я стала кращою і всередині, і назовні. Можливо, саме ця впевненість мені не дала згинути у цих стосунках, які були 6 років. Конкурс дав мені також близьких для мене людей, які мене підтримують. Чи буду я ще брати участь у конкурсах - хто знає, може і буду.
Ви з 17 років працювали моделлю у Азії та Європі. Як це було? Скільки максимум ви могли заробити за один контракт?
На початку було важко, бо тобі 17 років і ти перший раз подорожуєш за кордон, потім мені дуже сподобалось і я лишилася жити у Китаї, більше часу проводила там. Наприклад, коли працювала з брендом Ауді на автошоу, то це могло бути від 3000-4000 тисяч доларів за 10 днів роботи.
Чим займаєтеся зараз?
Зараз я займаюсь своєю 3-річною донькою, її розвитком, чекаю на другу дитину, піклуюся про своє здоровʼя та здоровʼя майбутньої дитини. Хочу піти нормально довчити німецьку.
Зараз багато дівчат розповідають про домагання з боку чоловіків. Чи зіштовхувалися ви з таким, коли працювали моделлю?
Один раз була ситуація у Китаї, коли чоловік затримав ліфт і не випускав мене. Він пробував до мене торкатись, але все обійшлось, бо я дзвонила друзям. Він злякався та вибіг. Слава Богу.
Нещодавно ви повідомили, що вдруге станете мамою. Розкажіть, будь ласка, про свій стан та, можливо, розкриєте деталі особистого життя.
Я бачу біля себе чоловіка зі здоровим глуздом, без психічних розладів, без залежностей від алкоголю та інших речовин, які впливають на розум та свідомість, освіченого, сильного, який вміє заробляти і піклуватись про майбутнє своє і своєї родини, дбайливого, гарного та люблячого батько. Зараз поруч зі мною є надійний чоловік, але ми поки що не одружені.
У мене буде друга донечка, друга вагітність трішки важча, але я добре почуваюся. Ім'я вже є, але це поки секрет.
Я дуже люблю свою доньку і дитинку у животику, хочу поставити їх на ноги, виховати, вивчити, зробити з них поважних людей. Можливо, після пологів повернусь до навчання в університет на юридичний факультет.
