Сергію, ви дуже часто ви граєте негідників. Як вважаєте, чому вас запрошують на такі ролі?
Можливо вони у мене круто виходять (сміється)... Негідники цікавлять глядача, бо вони неоднозначні, мають свої мотиви, внутрішні конфлікти. Актор - адвокат своєї ролі. Ми маємо виправдати для себе будь який вчинок персонажу. Я намагаюся знаходити в негідниках щось людське та робити їх об'ємними та багатогранними.
Граючи такі ролі, я завжди намагаюся зрозуміти, що саме змусило їх стати такими, який у них внутрішній біль або переживання.
Є ще один нюанс. Існують актори з позитивною харизмою, а є з негативною харизмою. І мені пощастило мати саме негативну. Тому "Ді Капріо з Титаніку" мені навряд колись запропонують зіграти. А от антагоністи або антигерої - це моя історія. Хоча у мене достатньо ролей з позитивними рисами характеру персонажу. Наприклад, зараз граю одного з таких. Правда проєкт поки розголошувати заборонено. З моїх улюблених персонажів - Назар Лютий - головний персонаж серіалу "Ловець снів", який вийшов весною цього року. У ньому я поєднував різні риси, а основі референси були - Шерлок Голмс та Доктор Хаус.
Чи хотіли б зіграти якогось іншого персонажа?
Звісно! Мені завжди хочеться випробувати себе в нових амплуа. Хотів би зіграти персонажа, який кардинально відрізняється від усього, що я робив раніше. Спробував би себе в комедії або в історичному кіно. У мене взагалі є мрія зіграти Графа Дракулу.
Чим складніша і незвичніша роль, тим цікавіше. Адже саме через такі виклики можна рости й знаходити щось нове в собі.
Досвідченим акторам теж доводиться брати участь у кастингу чи вам одразу пропонують роль?
Кастинг - це невід'ємна частина професії, навіть коли вже є досвід і визнання. Думаю, в Україні є лише кілька акторів, яких одразу затверджують без проб. Коли замовник та продюсерсько-режисерська група знають, що на певну роль хочуть саме цього актора. У всіх інших випадках - проби. Бувають навіть випадки, коли тебе пробують на певну роль, а потім: "О, а давай ще на цього персонажа спробуємо". Плюс є поняття ансамблевих проб - це коли тебе пробують з потенційними кандидатами-партнерами. Адже на затвердження подається весь ансамбль акторів. Шлях затвердження він дуже довгий і в цьому ланцюгу дуже багато людей. Від кастинг директора до керівництва каналу-замовника.
Хто ваш головний конкурент серед акторів? З ким ви пробувалися на одну роль, але взяли іншу людину? Чи виникали через це конфлікти?
Ні, конфлікти - це не про мене. Звичайно, буває сумно від того, що мене не затверджують на ту чи іншу роль, особливо коли крутий персонаж і сценарій, але я швидко це відпускаю. Я взагалі живу за принципом: "Моє завжди буде моїм". І всім рекомендую використовувати цей принцип. Молоді актори-колеги діляться, що після кожного кастингу чекають відповідей, живуть цим, а потім розчаровуються, що не затвердили. Це неправильно. Я й сам таким був на початку. Індустрія - жорстока. І тут немає часу зупинятися і переживати через те, що не затвердили. Я кажу, значить не моє і йду далі. Актор - це дія, а дія - це рух вперед.
А щодо конкурентів, я якось не думав на цю тему. Хоча завжди цікаво дізнатись, а кого ж взяли. Ну і є звісно декілька акторів, з якими ми пробуємось на одні і ті самі ролі, але я не буду називати прізвищ.
Нещодавно закінчився другий сезон "Жіночого лікаря". Розкажіть докладніше про зйомки, складнощі, дружбу з колегами чи навпаки?
Мені щастить по життю, я завжди працюю в гарних колективах. Так сталось і з проєктом "Жіночий лікар. Нове життя 2". Я потрапив вже у злагоджений колектив, маю на увазі знімальну групу. Колектив, який спрацьований першим сезоном, всі працюють як годинник. Тому особливих складнощів у зйомках не виникало. А з колегами-акторами тим більше не може бути конфліктів, майже з усіма ми знайомі дуже давно, тому це той випадок, коли робота в кайф в усіх аспектах. Як я вже зазначав, я не конфліктний на майданчику, так бувають різні моменти, але завжди, в першу чергу, я намагаюсь залишатись людиною.
Чи буде третій сезон?
Ой, це питання, яке завжди в першу чергу цікавить всіх. Актори завжди хочуть продовження, адже зняти цілий сезон це як прожити "маленьке життя", але, на жаль, ми ніяк на це рішення не впливаємо. Якщо рейтинги серіалу гарні, скоріш за все канал продовжує замовлення продукту. Але завжди є багато підводних каменів. Навіть участь того чи іншого актора може бути під сумнівом у продовженні. Тому, не скажу. Не знаю.
Ваша сюжетна лінія закінчилася на звільненні із центру. Пофантазуйте, що ваш герой робить далі.
Не згоден. Глядач не бачив звільнення Олега Петровича. Була розмова, після якої Мельник задумався, а знаючи його характер на всі сто відсотків, можу з впевненістю сказати, що він шукав вихід, як вийти сухим з цієї ситуації. Власне це я і зіграв. Поспілкувавшись з режисеркою і шоуранеркою проєкту, було прийнято рішення поставити три жирні крапки. Тому побачимо, як буде, якщо звісно буде продовження. А те, що його не було на фінальному святі - це нормально. Він і до цього не сильно товаришував із працівниками центру. Ні, не думаю, що він одразу пішов звільнятись.
Чи є у вас щось спільне із вашим героєм?
Ні, ми абсолютно різні. І я завжди намагаюся уникати схожості між персонажем і собою. Акторська гра – це, передусім, гра. Це можливість прожити інше життя, і в цьому й полягає цікавість. Я шукаю те, що робить мого героя унікальним і передаю його характер.
Звичайно, можуть бути якісь спільні емоції чи реакції на певні ситуації, але в цілому, я намагаюся максимально відокремити себе від свого персонажа. Це дає мені можливість створити щось нове і цікаве.
У вас є дружина. Чи не ревнує вона, коли ви знімаєтесь у постільних сценах?
Я вважаю, що ревнощі починаються тоді, коли ти даєш привід для цього. Коли я став на шлях актора, ми обговорили, що будуть такі сцени - індустрія вимагає. Я навіть пам’ятаю, як прийшов додому і кажу - завтра у мене поцілунок в кадрі, дивись, як актори це роблять і власне на цьому і поставили крапку. Вона абсолютно адекватно ставиться і розуміє, що це тільки робота. Іноді, навіть, переглядаючи разом ці сцени, вона може посміятись, або поправити, що міг і реалістичніше відіграти (сміється). Це частина професії. І я ставлюсь до цього як до роботи. Тому що коли сам процес відбувається, навколо тебе купа людей, кожен виконує свою частину роботи. Режисер ставить завдання, асистенти бігають, оператори, гафери, гримери тебе поправляють, ще й текст треба пам’ятати. І ти просто не береш до уваги, що це щось інше, окрім роботи. Зняли, от і добре, погнали далі.
Як ваші стосунки змінилися за часи війни? Чи були кризи? Як ви їх долали за стільки років сімейного життя?
За час війни наші стосунки тільки зміцнились, тому що ми не тільки чоловік і дружина, а ще й батьки. Ми несемо відповідальність за наших дітей, родину в цілому, за наш маленький всесвіт, як ми його називаємо. Тому стали ще більш згуртованою командою.
Кризи… Так, мабуть, кризи були, як і у всіх, але супер критичних точно не було, тому що ми завжди багато розмовляємо, радимось одне з одним, проговорюємо що кого не влаштовує, підтримуємо одне одного в усьому, йдемо на компроміси. Ще у відносинах важливий гумор, і іноді підходити до тих чи інших ситуацій з гумором дуже корисно. Тому ми любимо жартувати одне над одним. Стосунки - це спільна робота. Але коли є кохання, то ця робота не складна і виходить так, як ви обидва цього хочете.
До речі, якось ви казали, що вам пропонували роль окупантів. Як це було?
Так, пропонували, звісно. Зараз дуже багато контенту знімається про війну і, звичайно, є ролі окупантів, російських офіцерів, агентів ФСБ. Наразі я відмовляюсь від таких пропозицій. Щоб твій герой не робив у кадрі, ти маєш виправдати це для себе, тому що це вчинок твого персонажа. А я не можу виправдати цих людей, навіть в акторській грі. Мені неприємні ці люди. Я розумію, що їх хтось має грати. Колеги-актори беруться за такі ролі, але я поки не готовий. Я взагалі вважаю, що зарано нам знімати фільми про війну. А якщо й знімати, то знімати дуже якісно. Війна триває, ми бачимо жахіття кожного дня. У нас літають ракети, руйнуються дитячі лікарні, помирають люди. Тому до виробництва продукту на цю болісну тему має бути дуже виважений підхід.
Чи могли б ви зіграти окупанта в українському проєкті?
Зараз ні. Колись в майбутньому можливо. Ось наприклад 31 жовтня виходить в прокат фільм "БожеВільні". Ми його зняли ще до повномасштабного вторгнення. Сюжет стрічки занурює нас у 70-ті роки і розповідає про каральну психіатричну медицину радянського союзу. Я зіграв КДБшника, який власне був однією з основних ланок "системи". Знімався би цей фільм зараз, я б погодився на цю роль знову, адже дії відбуваються в далекому минулому. Хоча думаю, що відтворений мною персонаж вже був би зовсім інший.
Чи думали про те, щоби піти на фронт? Ви проходили ВЛК?
В перші дні повномасштабного вторгнення ми з сім’єю поїхали в місто Хмельницький, де я власне народився. Пішов у військомат, тоді відправили додому, адже за станом здоров’я був знятий з обліку. За новим законом оновив свої дані, стою на обліку і навіть маю військову професію. Звичайно, може прийти повістка. Від цього нікуди не дінешся, хтось має захищати нашу землю. А кому захищати?
Ви працювали з росіянами. Чи залишились у вас друзі в РФ?
Працював. Багато хто працював. Ми були заручниками ситуації, адже майже все що знімалось, продавалось на російськомовний ринок. Тому і квота була, де головні або другорядні ролі мали виконувати росіяни. Знаю лише декілька акторів, які не працювали в російськомовних проєктах, починаючи з 14-го року.
Актори з країни-агресора ніколи не були мені друзями, навіть коли були тут. Спілкувались, так, а от друзями - ні. Коли почалась війна, особисто писав багатьом, з ким працював, але відповіді досі немає. Та вже й мені не треба, і так все зрозуміло.
Чи виникали у вас із ними конфлікти на знімальному майданчику?
Конфлікти ні. На майданчику я завжди намагаюсь вести себе коректно по відношенню до кожного учасника проєкту, адже ми один великий механізм, який працює над створенням спільного продукту.
Ваша реакція, якщо вони знову з’являться в Україні?
Це просто неможливо. Ми маємо робити все, щоб такого ніколи не сталося. Якщо так буде - це поразка, яку я навіть допускати не хочу. Досить. Назнімали. В нас дуже багато своїх талановитих людей: акторів, режисерів, операторів і всіх митців. Ми маємо робити своє. Свій якісний продукт, і показувати усім, що гідні бути частиною великого цивілізованого світу.
До 2022 ви спілкувалися російською. Чому перейшли на українську? Чи складно це вам далося?
Я народився і виріс в місті Хмельницький, моя сім’я там спілкується українською. Тому переходити було звісно не важко. Але я розмовляв російською. Знімали більшість усього російською. Тому і є такий грішок. Я не можу сказати, що повністю розмовляю виключно українською, іноді ще проскакує слівце. Знаєте, це як погана звичка. Кажуть, звички можна позбутись за 21 день. Але воно сидить в нас дуже глибоко. В наших генах, в пам’яті з дитинства, юності. Адже всі ми дивились совєцькі фільми та слухали їхню музику. То було частиною нашого життя. Наразі це потрібно викорінювати. Як бур’ян на городі. Взяв сапу і рубай. Як на мене це має бути свідомим вчинком людини, яка себе поважає. Я не розумію, як люди продовжують і навіть не намагаються переходити на українську, коли щодня нас знищують. Як, виходячи з укриття, у них повертається язик окликати своїх дітей мовою окупанта. Це просто якийсь сюр.
За яку роль вам найбільше соромно і якою ви найбільше пишаєтеся?
Соромно… Знаєте їх стільки в мене було? що одразу й не пригадаєш. Особливо на початку кар’єри. Іноді буває включають якийсь повтор з далекого минулого, і я дивитись це не можу. Пам’ятаю один з перших невеличких епізодів грав дуже серйозного адвоката. Його роль починалась коли він спускався по сходах у підземний перехід і його одразу вбили. Але менше з тим, кожна роль, навіть маленький епізод - це досвід. Це певний крок до чогось більшого.
Як я вже наголошував, я люблю кожну свою роль, адже це мої діти, яких я створював. Наразі дві ролі які можу виділити - це роль Назара Лютого в серіалі "Ловець снів" і моя дебютна роль в повнометражному фільмі "БожеВільні".
Чи були якісь курйози під час зйомок?
Звичайно, курйози на зйомках завжди трапляються! Це взагалі частина процесу.
Бували випадки, коли я, наприклад, не міг стримати сміх під час серйозної сцени. Мене взагалі дуже легко розколоти. Або коли техніка підводила, і ми просто не можемо продовжити зйомку, поки не виправили ситуацію. Зараз взагалі, що не день - то курйоз. Я маю на увазі постійні тривоги. Йде у тебе серйозна сцена, ти, наприклад, освідчуєшся в коханні і тут починається у всіх "Увага, повітряна тривога", і поки не відзвучить на всіх гаджетах, ти тримаєш той стан, аби продовжити. Або нічна зміна, і під час дублів працює ППО, а тобі треба щось ще грати.
Інколи бувають несподівані моменти, коли другий актор робить щось смішне і я просто не можу втриматися. Ці моменти додають атмосфери на знімальному майданчику, роблять процес живим і незабутнім.
Чи доводилося вам долати якісь страхи заради ролі? Чи йти на якісь жертви?
Наразі прямо таких подолання страхів або жертв я не пригадую. Виходить, що не було. Але були в мене деякі страхи та фобії, які на початку навіть прописувались як табу для зйомок. Наприклад, зйомки в труні. А зараз все змінилось, і я завжди намагаюсь свою роль виконувати самостійно без дублерів і каскадерів. Далі побачимо. Самому цікаво.
Про що мрієте, окрім перемоги?
Мрію про відпустку за кордоном. Дуже хочемо з дітьми на море. Намагався їх відправити, але дружина сказала: "Поїдемо на море тільки разом з тобою". Тому роблю все, що можу, аби наблизити перемогу, і ми могли здійснити нашу спільну мрію. Взагалі я зрозумів, що потрібно подорожувати, відкривати для себе нові країни, знайомитись з іншими культурами.
