10 жовтня 2024 року в кінотеатрах України виходить сенсація Каннського кінофестивалю-2024, сатиричний горор-трилер режисерки Каролі Фаржа "Субстанція" (The Substance). Стрічка – візуально вражаюча та шокуюча – відверто розповідає про безкінечну гонитву за красою та молодістю та можливі страшні наслідки цього.
У Каннах "Субстанція" отримала приз за найкращий сценарій, зірвала 13-хвилинні овації після прем’єри та одноголосно була визнана критиками фільмом, який повернув Демі Мур у велике кіно.
УНІАН разом із кінокомпанією Adastra Cinema, дистрибутором "Субстанції" в Україні, розповідає про одну з найзухваліших стрічок цього року, що підіймає болючі теми, котрі у той чи інший спосіб торкаються ледь не кожної жінки.
Про що фільм
За сюжетом фільму, Елізабет Спаркл (Демі Мур) – справжня суперзірка та володарка премії "Оскар", яка веде популярне фітнес-шоу. Та у день її 50-річчя продюсер Гарві повідомляє їй про звільнення, не посоромившись сказати, що це – через її вік. І тоді в житті Елізабет з'являється "Субстанція" – загадковий препарат для реплікації клітин, що створює молодшу і кращу версію людини. Так народжується прекрасна Сью: молодша, гарніша, досконаліша... Дві версії Елізабет мають змінювати одна одну кожні сім днів, але невдовзі кожна починає перетягувати цю "ковдру часу" на себе, що призводить до непередбачуваних наслідків.
"Субстанція" витончено й відверто досліджує глибини психіки людини – зокрема, жагу визнання і приналежності. Фільм сміливо торкається досі табуйованої у суспільстві теми невідворотності старіння та підіймає питання: бути вічно молодою та "кращою версією себе" – це наше справжнє бажання чи прагнення, нав’язане нам зовні?
Режисерка, каст і продакшен
"Субстанцію" написала і зняла французька режисерка Каролі Фаржа – і вона ж із цим фільмом отримала нагороду цьогорічних Канн за найкращий сценарій. Для 48-річної Фаржа "Субстанція" – це лише другий повнометражний фільм у кар'єрі. А її першою роботою в великому кінематографі був трилер "Помста" (2017), який отримав нагороди на кількох фестивалях незалежного кіно. І вже в своєму дебюті режисерка заявила про себе як про авторку, що не боїться складних тем і їхньої брутальної подачі, – зокрема, теми насилля чоловіків над жінками.
Виконавиця головної ролі у "Субстанції", 61-річна Демі Мур – легенда 1990-х, окремо відома десятиріччями своєї затятої боротьби з власною "зайвою вагою" та іншими тілесними "недосконалостями", – ідеально підходить на роль Елізабет Спаркл. Може видатися, що цю роль Фаржа писала спеціально для неї, але це не так: актрисі довелося пройти кастинг, де в неї було щонайменше п'ять конкуренток.
На думку багатьох критиків, Мур видає у цій стрічці найкращий перфоманс за всю кар'єру, котра зокрема, нагадаємо, включає такі легендарні стрічки, як "Солдат Джейн" (1997), "Привид" (1990), "Непристойна пропозиція" (1993), "Декілька хороших хлопців" (1993) тощо. Від початку 2000-х у кар'єрі Мур майже не було помітних і достойних ролей, і "Субстанція" стала для Демі тріумфальним поверненням. Хоча сама акторка каже, що вона "не верталася, тому що нікуди не йшла, а просто була на паузі".
Друга виконавиця тієї самої ролі Елізабет Спаркл – але в молодшому варіанті на ім'я Сью – це 29-річна Марґарет Кволлі, колишня модель і акторка, відома за роботою у фільмах "Бідолашні створіння", "Види милосердя", "Одного разу... в Голлівуді", а також серіалі "Залишені".
Негідника-продюсера фітнес-шоу на ім'я Гарві грає 70-річний номінант "Еммі" та "Золотого глобусу" Денніс Квейд – актор, який, до речі, втілив на екрані вже аж двох американських президентів: Білла Клінтона у серіалі "Особливі стосунки" (2010) та Рональда Рейгана у однойменному фільмі "Рейган" (2024).
За продюсування та виробництво "Субстанції" відповідала культова британська студія Working Title (дочірня компанія Universal Studio), у портфоліо якої є цілий пул різножанрових хітів, серед яких стрічки Едгара Райта і братів Коенів, франшиза "Бріджит Джонс", легендарний ромком "Реальне кохання", драми "Еверест", "Темні часи" тощо.
Фільми та книги, до яких відсилає "Субстанція"
Тема відчайдушної гонитви за молодістю та красою ріднить фільм із класичним романом Оскара Вайльда "Портрет Доріана Грея", а фізичні перетворення героїні логічно відсилають до не менш класичної історії доктора Франкенштейна та його Створіння, описаної Мері Шеллі у книзі "Франкенштейн, або Сучасний Прометей".
Але, звісно, "Субстанція" має і сучасніші референси – першою чергою, серед культових фільмів жахів і боді-горорів. Зокрема, це ледь не всі фільми класика боді-горору Девіда Кроненберга – такі, наприклад, як "Виводок" (1979), де божевільний учений експериментує на вагітній жінці, що призводить до жахливих наслідків. Ще варто згадати "Реаніматора"" (1985) Стюарта Гордона, в якому з'являється неоново-зелений слиз, схожий на загадкову речовину з "Субстанції". А також на думку спадає "Керрі" (1976) Браяна Де Пальми, де використання на екрані великої кількості крові та масштабних руйнуваннь ілюструє внутрішній біль дівчини.
У "Субстанції" героїня Демі Мур проходить крізь тілесні трансформації, котрі поступово руйнують її тіло та особистість. Все це виглядає максимально натуралістично та справді вражає, а на створення такого ефекту йшло від трьох до дев’яти годин гримування на день.
Захват критиків
Те, що критики та перші глядачі справді у захваті від "Субстанції", підтверджують цифри: наразі оцінка фільму на IMDb становить 8 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він отримав 90% схвалення від критиків з відзнакою "Сертифікована свіжість" та 70% від глядачів. Водночас на Metacritic кіноексперти оцінили його у 77 зі 100 балів, а широка аудиторія в 7,6 з 10 балів, що в обох випадках відповідає характеристиці "в цілому позитивні відгуки".
"Гра Мур – це наростаючий крик паніки та відчаю, який водночас є їдко саркастичним і до абсурду смішним", – пише оглядач журналу People.
"Якщо і є критика до фільму, то вона полягає в тому, що сатира та карикатурність тут трохи надмірні, більшість чоловічих персонажів є не надто завуальованими мізогінами. Але ця надмірність – частина того, що робить фільм таким захопливим", – зазначає Associated Press.
"Субстанція" – наповнена дзеркалами кривава казка Коралі Фаржа про славу, самоненависть і страх, що супроводжують особисту ідентичність, побудовану на чужих поглядах", – вважає New York Times.
"Хоча все це настільки перебільшено, що межує з кітчем, водночас це моторошно точне відображення божевілля, яке виникає в гонитві за недосяжними стандартами", – резюмує Entertainment Weekly.
