Підпишіться на нас в Google
Замах на бізнесмена Вадима Єрмолаєва у Монако та кримінальне провадження щодо адвоката Михайла Кобилянського можуть мати спільний економічний фон – боротьбу за контроль над переробкою соняшнику, аграрною сировиною та портовою логістикою Одеської області. Таку версію висловлює нове розслідування історії активів "Агроінвестгруп" і підприємства "Потоки".
29 червня біля будинку Єрмолаєва у Монако стався вибух. Бізнесмен дістав поранення, його дружина – тяжкі травми. Розслідування кваліфікувало подію як замах на вбивство. Єрмолаєв публічно пов’язав напад з Україною, однак ця версія не отримала офіційного підтвердження.
Одним з активів бізнесмена є олійноекстракційний комплекс "Потоки" у Рені. Його розташування має особливе значення: під час війни Дунай став одним із ключових запасних шляхів українського експорту, а соняшникова олія – одним із товарів, які продовжують приносити країні валюту попри удари по портовій інфраструктурі та обмеження мореплавства.
Керує "Потоками" Юрій Олександрович Паламарчук. У пов’язаному з колишньою "Агроінвестгруп" аграрному контурі присутня Анастасія Юріївна Паламарчук – співвласниця "Південної Житниці" та "ПЗ Троїцьке". Їхня спорідненість не встановлена, однак збіг прізвища й по батькові привертає увагу до можливого неформального зв’язку між переробним та сировинним сегментами.
До банкрутства "Агроінвестгруп" являла собою вертикально інтегровану систему: земельний банк і виробники вирощували соняшник, елеватори приймали та зберігали його, промислові майданчики переробляли сировину, а близькість до портів скорочувала шлях до іноземного покупця. Після розпаду групи цей ланцюг був фрагментований, але не втратив економічної цінності.
Михайла Кобилянського у публічних матеріалах пов’язують із багаторічною консолідацією частини цих активів. У червні 2026 року суд обрав йому тримання під вартою із заставою 16,64 млн грн. У липні апеляція залишила це рішення без змін. Окремі слідчі дії торкнулися осіб, які супроводжували реєстрацію майнових прав.
Автори розслідування ставлять питання: чи не є силовий тиск навколо "Агроінвесту" способом відкрити шлях до перерозподілу його залишків? І чи не варто слідчим, які розслідують замах на Єрмолаєва, перевірити економічний мотив, пов'язаний з олійною інфраструктурою Одещини?
Оскільки ціна потенційного інтересу зрозуміла: контроль над повним циклом – від соняшнику до термінала – в умовах війни означає контроль над одним із найбільш стійких експортних потоків України.
