В умовах великої війни ліки залишаються чи не єдиним товаром із найнижчою інфляцією — 12,4% за рік, тоді як загальний рівень цін в Україні зріс на 44,2%. Особливо відчутним стало подорожчання базових товарів та послуг. Стримати зростання цін на медикаменти вдалося завдяки ефективній співпраці між аптеками та дистриб'юторами, які працюють через систему знижок та маркетингових договорів.
Втім, дискусії про ціноутворення на фармринку виявили чимало стереотипів. Аналізуємо, хто має найбільший вплив на формування кінцевої ціни та де насправді дешевші ліки — в Україні чи в ЄС.
Хто формує ціну
За даними Proxima Research International, ключову роль у формуванні ціни на ліки відіграє виробник – на нього припадає 71,8% кінцевої вартості. Аптечна складова становить 22,3%, а дистриб'юторська – 5,9%.
Тобто з кожних 100 гривень вартості ліків 72 гривні формує виробник, 22 гривні – аптеки, і 6 гривень – дистриб'ютор.
Міф про надприбутковість аптек
Показово, що за останні 10 років середньозважена операційна аптечна націнка знизилася з 23% до 14%. Це найнижчий показник у регіоні. Для порівняння: в Румунії аптечна націнка становить 16%, у Польщі – 19%, в Угорщині – 20%. При цьому чистий прибуток аптечних мереж становить лише близько 4% від обігу, враховуючи витрати на оренду, комунальні послуги та зарплати. Це, як зазначають експерти, дуже скромний показник для бізнесу з такою соціальною відповідальністю.
Дохід за маркетингові послуги став для аптек важливим інструментом компенсації цього зниження та дозволяє утримувати доступні ціни для споживачів.
Ціни нижчі, ніж у Європі
Порівняння вартості на конкретних прикладах спростовує ще один поширений міф. За даними УНН, популярне знеболювальне "Нурофен" в Україні коштує від 189,10 до 345,51 гривень за 24 капсули, тоді як в Європі його ціна становить мінімум 322,10 грн за 20 капсул. Така різниця пов'язана з особливостями регулювання: в Європі діють жорсткіші правила ціноутворення, що обмежує конкуренцію, тоді як український ринок відкритіший для різних виробників.
Специфіка українського фармринку проявляється також у структурі продажів – понад 85% ліків реалізується через роздрібну торгівлю через відсутність розвиненої системи реімбурсації та медичного страхування. І хоча кількість аптек на душу населення вища, ніж у країнах ЄС, середній товарообіг однієї української аптеки значно нижчий: 239 тис. євро проти 806-1331 тис. євро в країнах Східної Європи. Суттєво відрізняється і масштаб програм відшкодування: в Україні перелік препаратів включає лише 544 позиції проти 2,9-6,9 тис. найменувань у країнах ЄС.
Шляхи оптимізації цін
Сьогодні державне регулювання цін в Україні охоплює різні категорії ліків. Для препаратів, реалізованих за програмою "Доступні ліки", діють обмеження націнок 10% та 15% на опт та роздріб відповідно. Для препаратів з Національного переліку встановлено граничну оптову надбавку 10%, а на роздрібному ринку – 15-25% залежно від вартості. Проте, як зазначають учасники ринку, виробники часто встановлюють значно вищі націнки – до 500%.
"Для зниження цін держава має домовлятися з виробником та гарантувати йому обсяги закупівлі. Виробник може знижувати ціну, і для цього є дієвий інструмент – програма 'Доступні ліки'", – зазначає Олег Клімов, голова правління ГО "Всеукраїнська фармацевтична палата". Але для цього потрібні додаткові бюджетні кошти, які зараз в умовах великої війни спрямовуються, перш за все, на оборону країни. Тому, додають у фармспільноті, потрібно шукати інші шляхи зниження ціни.
Позитивним сигналом, як наголошують учасники фармринку, є готовність Міністерства охорони здоров’я до діалогу. Спільними зусиллями, як додають, можна забезпечити баланс між економічною ефективністю галузі та доступністю ліків для населення, особливо в умовах великої війни, коли безперебійне постачання медикаментів має критичне значення.
