Торговельний булінг Трампа: чи є вигода України там, де всі інші втрачатимуть

Вашингтон веде політику "торговельного булінгу", погрожуючи митами чи не всій планеті. Сусіди погрожують у відповідь. Світ затамував подих, передчуваючи "Світову торгову війну"… А ось Україна готується скористатися новими можливостями.

10 лютого Дональд Трамп оголосив 25% мита на імпорт сталі та алюмінію з усіх країн, включно з Україною, що мають почати діяти з 12 березня. Реакція не забарилася – голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн пообіцяла "тверді та пропорційні" заходи у відповідь. Південні корейці, австралійці, японці та індуси вже теж готують свої відповіді після "термінових" нарад у їх урядах. Тижнем раніше США ввели 10% мита на китайські товари  - і Пекін вже відповів обмеженнями на американську продукцію.

Це все лише "ковбойський" блеф Трампа і після перемовин він, як і за минулої каденції, почне роздавати виключення тим, хто піде йому на поступки, чи нас дійсно чекає "Світова торгова війна" всіх проти США та один проти одного? Експерти пояснили УНІАН усі тонкощі процесу.

Стратегія "на межі фолу"

Минулий президентський термін Дональда Трампа також супроводжувався постійними торговельними якщо не війнами, то "сутичками" - з ЄС, Китаєм та ще половиною світу. У 2018 році він вже запроваджував 25% мита на сталь, та 10% - на алюміній, але позитивний вплив на американську металургію це мало незначний, тоді як інші галузі постраждали від зростання цін, і це рішення було скасовано наступником Трампа – Джо Байденом.

Проте зараз ми бачимо продовження курсу попередньої каденції Трампа. Торгові війни у останнє десятиріччя - не рідкість, а, скоріше, "нова норма". А Дональд Трамп є найбільш радикальним прихильником агресивного протекціонізму. Це наслідок недієздатності Світової організації торгівлі (СОТ) та інших глобальних платформ (ООН зокрема), які повинні вирішувати подібні суперечки шляхом перемовин, а не через конфлікти.

Бездіяльність цих організацій та спроби Трампа силою домогтися результату робить світ ще менш передбачуваним. Коли MAGA-американці обіцяли "зробити Америку знову великою", то вони не попереджали, що повернуть Америку та весь світ до реалій й підходів дев’ятнадцятого сторіччя.

Західні ЗМІ вже пророкують нову еру торговельних воєн, але українські експерти більш обережні у своїх прогнозах. Михайло Непран, перший віце-президент Торгово-промислової палати України, пояснює радикалізм у заявах нової американської адміністрації спробою вирішити застарілі проблеми максимально швидко. Такий собі "бліцкриг на словах". Але, на думку експерта, це ніяк не спроба спровокувати реальну глобальну торгову війну.

"Глобальної торговельної війни "всіх з усіма", думаю, не станеться. Трамп обрав такий підхід для вирішення давніх проблем, на що традиційній дипломатії знадобилися б роки. Але Трамп обрав радикальний підхід. Вирішив, як казали у 90-ті, "порєшать", - пояснює експерт з торгівлі. – В нього є амбітна мета – повернути у США промисловість. Бо останній десяток років там проходила деіндустріалізація. Якось я сам приїзжав повз покинуте місто, де колись були ткацькі фабрики. Фабрики закрилися, бо виробництво перейшло у Азію. Там дешевше. Таких прикладів багато. І Трамп пробує промисловість повернути через "торговельний булінг". Чи вдасться йому? Прогноз давати складно".

Такі оцінки експерта спираються на думку, що інші не будуть відповідати симетрично на "митну агресію" США. Щоб не втратити величезний внутрішній ринок США.

"На сьогодні США споживають 70% світового імпорту. Це наймогутніша економіка світу. Думаю, Трамп це й буде використовувати щоб досягти того, чого хоче, - продовжує пан Непран, але додає, що вічно залякувати інші країни митними тарифами не вийде. – Страшно лише перший раз. Другий-третій-четвертий це вже може не спрацювати. Хоча зараз він цим своїх цілей досягає. Перспектива покаже. Він і проти світових організацій, як ООН, так діє. Він вже зупиняв фінансування ООН. Трамп діє масштабно". 

Тобто, поки що процес контрольований. Але експерт допускає, що щось може піти не так у цьому підході "торговельного булінгу".

Економічний експерт Ярослав Романчук теж досить скептичний щодо сценарію "Світової торгової війни", хоча й не виключає такий перебіг подій. Він зауважує, що вся ця історія почалася ще задовго навіть до першого президентського терміну Трампа, а зараз відбувається лише новий "раунд" боротьби на уламках недієздатних СОТ та інших глобальних структур.

"Я б почав з хронології. Не Трамп розпочав ці "війни". Ще на початку 2000-х, коли Китай вступив у СОТ, він почав зловживати довірою ЄС та США, підтримуючи десятками інструментів своїх експортерів. Через що китайські компанії стали домінувати не лише у КНР, але й на глобальному ринку. Після 2008 року Китай та інші країни, що розвиваються, суттєво збільшили тарифні обмеження (на імпорт зі США, - УНІАН), - нагадує фахівець. – Те, що зараз намагається зробити Трамп, є такими неординарними спробами перемовин, мета яких шокувати партнера. Але він так намагається повернути симетрію у торгово-економічних відносинах світу. Система стримувань та противаг у світовій торгівлі не працює. Проявом чого є, наприклад, й війна Росії проти України".

На думку експерта, Трамп просто вимушений був "взяти на себе ініціативу та відповідальність" щодо "перекроювання взаємовідносин" у світі, оскільки глобальні організації на зразок СОТ своєю пасивністю лише поглиблюють кризу. Головний же "запобіжник" від відповіді опонентів – великий внутрішній ринок США, куди всі товаровиробники мріють потрапити.

"Споживання у США - це десь 80% ВВП. А це приблизно 25 трильйонів доларів внутрішнього попиту. За це будуть битися практично всі корпорації та всі країни світу. З цих міркувань Трамп вирішив перекласти прибутки США з внутрішніх податків на зовнішні мита. Це й дозволить зменшувати податки для американського бізнесу. Така теоретична модель вже існувала. Трамп також намагається цими митами, зменшенням податків для бізнесу, а ще скороченням державних видатків вирішити проблему величезного державного боргу, який наближається до критичних показників", - додає економічний експерт Романчук.

Натомість Станіслав Зінченко, CEO GMK Center та експерт у галузі металургії, наполягає, що "Світова торгова війна" йде вже понад 10 років. Принаймні – на ринку сталі.

"Світова торгова війна, у тому числі й на ринку сталі, активно йде останні 10 років. Це не якісь там вигадки Трампа. Ні, це системна проблема світового ринку сталі. Його головна проблема у тому, що тут 30% перевиробництва у світі. Це унікальна ситуація – іншого такого ринку більше немає. Це 500 мільйонів тонн надлишкових потужностей, які виробляються у Південно-східній Азії – у Китаї у тому числі. Це дуже негативно впливає на маржу виробників та на ринок загалом. І всі країни захищаються одна від одної", - каже фахівець.

"Сталеві війни" проти України

Зі слів Станіслава Зінченко, Америка останні 70 років активно захищає свій ринок і вводить всі можливі тарифи та антидемпінгові розслідування проти всіх країн – і проти України зокрема.

"Наприклад, проти української сталевої продукції у США діє зараз 7 антидемпінгових мит. Діють вони вже понад 20 років і були введені, коли Україна виробляла 35-40 мільйонів тонн сталі. Але діють і досі, хоча під час війни ми виробляємо всього 6 мільйонів тонн, - пояснює експерт. – Через це на американський ринок ми поставляємо лише два види сталевої продукції – чавун та сталеві безшовні труби. Все інше ми поставляти не можемо".

Фахівець дивується, що проти українського металу діють такі ж обмеження, як і проти китайського.

"Проти арматури чи проти гарячекатаного прокату, наприклад, це мита у 75% - як проти українського, так і проти китайського імпорту. Америка для нас партнер, але ставиться до нас як до конкурента. І це системна політика. Тому нові мита - це для нас не новина, - вважає пан Зінченко. – Загалом, (мита США, - УНІАН) - це велика проблема для України. Хоча наші цифри трохи смішні у порівнянні з іншими постачальниками сталі".

Трамп заявляв, що підвищує мита для тих країн, які мають негативний для США баланс у торгівлі. Тобто, купують менше американських товарів, ніж продають до США своїх. Як приклад, називав ЄС та Канаду. Але експерт вважає, що до України такий підхід є хибним, адже торговий баланс з нашою країною для США позитивний - Україна більше купує у США, ніж продає.

"До України такий підхід не є логічним, бо в нас баланс торгівлі на користь США – вони експортували до нас продукції на $3,5 мільярди, а імпортували – на $900 мільйонів минулого року. Америка в плюсі. Український експорт сталі, який складається з чавуну та труб, це 0,3 відсотки від тієї сталі, що імпортує США, - продовжує експерт. – Наш імпорт не є загрозою для ринку США. Це маленька крапелька у океані сталі. Ми постачаємо 100 тисяч тонн труб та 600-800 тисяч тонн чавуну за рік. Проблема у тому, що для нас більше немає ринку для експорту цієї трубної продукції. Бо це труби для газу й нафти, а саме у США активно бурять та видобувають газ і нафту. Ми на цьому ринку невеликий гравець, але другого такого великого ринку для нас просто немає".

Так сталося й через те, що ми втратили ринок ЄС, програвши його… росіянам. 

"Раніше, до війни, ЄС купував в нас і у РФ по 350 тисяч тонн чавуну на місяць – навпіл ділили закупівлі. Але останні 1,5 року вони практично не купують український чавун. Проте активно купують російський, на який санкції не розповсюджуються. А ось США наш чавун купують, бо вони заборонили його імпорт з РФ. Тобто, в нас замало ринків, і нам нема куди дітися. А 55% нашого експорту до США - це саме сталь та сталеві вироби", - зауважує очільник GMK Center.

Експерт нагадує, що, через війну та РФ, електроенергія в Україні (яка використовується у металургії) найдорожча у Європі – 130 євро за мегават для промисловості. У Європі середня ціна – 80 євро/мегават, у США – 20-40 доларів за мегават. Тобто, в нас і виробництво дуже дороге, що зменшує прибутки. Погіршує для нас ситуацію ще й дорога логістика, яка здорожчала у 3-5 разів через проблеми на Чорному морі на тлі війни. А тут ще й нові мита від Трампа.

"Після нових мит, вважаю, наш експорт до США впаде на 13-15%. Мінус 13% експорту до США - це втрати робочих місць, втрати податків та надходжень валюти", - завершує думку пан Зінченко.

Тобто, якщо по інших категоріях експорту ми нові мита США могли б і не відчути через занадто малі поставки до цієї країни, то саме металургія для нас є "болючою" темою. І саме з цього Дональд Трамп вирішив розпочати свій "торговельний булінг", де під гарячу руку потрапила й Україна.

Найгірший сценарій – глобальна торгова війна

Уявімо, що Трамп не зупиниться і продовжить політику введення захисних мит проти ключових торгових партнерів по всіх галузях, а не лише по металах. Ті – дадуть симетричну відповідь. І станеться та сама "Світова торгова війна", яка "фрагментує" глобальну торгівлю на регіональну чи локальну, чим поверне світ на сторіччя-півтора назад. Як це вплине на глобальну економіку та виробництво?

"Будь-які торгові обмеження не призводять ні до чого хорошого. В нас вже вибудувалася світова економіка, де всі пов’язані один з одним. Щоб створити один автомобіль, потрібно у "ланцюжку" понад 200 постачальників. Ковід показав, що в разі розривання цих "ланцюжків" у якійсь одній країні, "рветься" потім все довкола, - стверджує Михайло Непран з ТППУ. – Зараз, за принципом маятника, йде відкат – від глобалізації до локалізації виробництва. По-максимуму виробляти все у себе. Але те, що вибудовувалося десятиліттями, за 2-3 роки відмінити неможливо".

Ярослав Романчук погоджується з тим, що у разі негативного сценарію світова економіка постраждає, але, на його думку, не критично. Це буде не крах світової торгівлі, а лише її корекція або трансформація. Розвиток через кризу.

"Буде падіння світової економіки. Особливо для тих країн, які не зрозуміють нові правила. На це, думаю, знадобиться 1-2 роки. Це вплине на світове виробництво. Але воно ж не гомогенне. Хто від цього постраждає найбільше? Припускаю, що Китай. Він вибудовувався як "світова кузня" для обслуговування всього світу. Але таких можливостей більше не буде, - вважає економічний експерт. – Відбудеться конверсія виробництв – з Азії до США, де є ще технологічні та інвестиційні переваги, а також до ЄС. У КНР буде спад. Буде криза. Там вже криза. У зоні ризику я згадав би ще Індонезію та інші країни, які обслуговують цей регіон. На тлі "Світової торгової війни" США та ЄС отримують… не те щоб "м’яку посадку", але шанс на структурні зміни виробництва з виходом на сталий розвиток у перспективі 3-5 років". 

Окрім Піднебесної, варто приготуватися країнам, основа експорту яких сировинні товари, зокрема – нафта.

"Це відбудеться (падіння цін на нафту, - УНІАН), бо, на тлі зменшення виробництва, Китай більше не буде її стільки купляти. І загалом знизиться попит на нафту у світі. Так, ціни впадуть. Але це стане вигодою для левової частки країн світу, енергобаланс яких залежить від цін на нафту та газ. Адже зі зниженням цін на енергоносії знизяться й їх видатки на виробництво енергії. Результатом "Світової торгової війни" буде не лише шок, але й ось така адаптація".

При цьому фахівець наполягає, що це буде не той, справжній "шок" для світової економіки, який буває при великих кризах. Це буде щось менш відчутне.

"Справжній "шок" - це хоча б 10-15% відсотків падіння. Але я не думаю, що втрати світової економіки будуть такими потужними. Буде не стільки падіння, скільки конверсія світового виробництва. Щось, звісно, буде втрачено. Але значною мірою виробництва успішно релокують", - продовжує пан Романчук.

Михайло Непран погоджується з тим, що світові ціни на нафту знижуватимуться. Але вбачає причину, в першу чергу, у політичних, а не економічних чинниках.

"Вже давно ціна на нафту визначається політичними рішеннями. Достатньо інформації про те, що Трамп домовиться з саудитами по нафті, як ціна одразу впаде. Додам, що у американців достатньо власних запасів нафти, щоб самим себе забезпечувати. І Трамп, до речі, збирається свердловини ще розконсервовувати, щоб похитнути цей ринок", - каже він.

Так чи інакше, обидва фахівці погоджуються у одному – ціни на нафту будуть зменшуватися, хоча вбачають різні причини для цього. Однак нам головне результат. Адже від цього залежить спроможність РФ вести війну. Втім, для України, яка теж має переважно сировинний експорт, "Світова торгова" може обернуться боком. Але, попри наявні ризики, прогнози експертів оптимістичні і різняться від "торкнеться мінімально" до "дасть нові можливості".

"Маленький хутірець" з великими амбіціями

Як зауважує Михайло Непран, найбільше від "торговельної війни" постраждають технологічні галузі, виробництво яких залежить від стабільності ланцюжків постачання. Але в України високотехнологічне виробництво не дуже розвинене, тож ця криза пройде, переважно, повз нашу країну (якщо не враховувати металургію). Та й загалом – проти наших товарів у США вже діють захисні мита, через що наш експорт туди незначний.

"Як свідчать фондові ринки, подібні спроби (з боку Трампа, - УНІАН) вплинути на світову економіку - це поганий сигнал. Постраждають першими галузі зі складними технологіями. Як от автомобільна галузь. Але ми – Україна – не постраждаємо. Бо ми занадто маленька економіка, яка не так сильно інтегрована у світову систему, - наполягає експерт з торгівлі. – З точки зору світової економіки ми - такий "маленький хутірець" на великому торговому шляху. Може трошки образливо для нас, проте ми дійсно дуже маленькі у порівнянні навіть з Мексикою чи Канадою у контексті торгівлі зі США. Там у Трампа серйозні гравці. Ми звикли до україноцентризму, але у світі нас сприймають інакше. Китай у нас 5-й партнер по обсягах, а ми в них 70-ті чи 80-ті. Ось вам і приклад".

Ярослав Романчук налаштований навіть більш оптимістично.

"Враховуючи структуру нашого експорту, ця торгова війна нас торкнеться мінімально. Звісно, високого попиту на наші сировинні товари не буде. Але його й зараз немає, бо є багато конкурентів на всіх континентах, і у Америці зокрема (та ж МЕРКОСУР). Ми не були "зав’язані" на американські ринки, які у першу чергу постраждають від підвищення мит, - пояснює він. – Так, до 80% експорту в нас - це сировинні товари, аграрка, метали. Але, насправді, "Світова торгова війна" для нас - це просто ідеально. Оскільки, в разі нашої адаптації (перш за все на рівні законодавства), в нас буде реальний шанс знайти спільну вигоду і з ЄС, і з Америкою. "Декитаїзація" глобальних виробничих ланцюжків дає нам нові можливості".

Експерт зазначає, що для згаданої "адаптації" нам потрібно буде позбутися всіх неефективних державних підприємств, окрім ВПК та стратегічних галузей, провести приватизацію, податкову й монетарну реформу, щоб "залишити гроші всередині країни", провести судову реформу тощо.

Ось така "формула успіху". Виглядає амбітно, з урахуванням досить обмежених успіхів українських реформаторів у всі попередні роки незалежності. Але пан Романчук наполягає, що до цього нас спонукатиме світова кон’юнктура, яка утвориться зусиллями того ж Трампа.

"Я вважаю, що Трамп матиме до нас особливе ставлення. І не буде відносити нас до європейської бюрократії. У металургії будуть найбільші проблеми, але тимчасово. Адже поява нових промислових кластерів, розвиток ВПК та технічний розвиток повернуть попит на наш метал. Європа буде відновлювати свій ВПК практично з нуля. І ЄС буде вигідніше розміщувати власні виробництва в Україні, а не у Китаї. Головне, щоб в нас були надійно захищені права власності, спрощена бюрократія, зменшені податки, - пояснює експерт. – Обиратимуть ті локації, де розвинена енергетика (а в нас і газ, і навіть нафта власні є), де дешева, але кваліфікована робоча сила (в нас вона є). Обмежувальним чинником буде наша економіка, де до 70% ВВП - це держплан. Навіть ЄС у шоці від розмірів української державної системи".

Дуже важливим експерт називає чинник вітчизняного ВПК, за яким "причепом" піде вся економіка та промисловість. І, через війну, ми у цій галузі опинилися серед лідерів у Європі (і це ми "ще не починали").

"Ми реально можемо стати найбільшим кластером військового виробництва, витіснивши зі світових ринків РФ, яка до 2022 року займала частку приблизно у 10%. Це наша природня ніша. Нам важливо не лише нарощувати експорт товарів, але й послуг. Нам потрібно не просто підтримувати окремі експортні галузі, а створити нову систему капіталу у країні". - продовжує пан Романчук.

Цікаво, що представники українського уряду мають схожі думки.

"У випадку США треба брати до уваги, що український експорт в 2024 році склав $869 мільйонів – 2% всього експорту. Експорт зріс на 67% у порівнянні з 2023-м через те, що левова частка нашого експорту до США - метал, який почав транспортуватися морем. Імпорт зі США склав $3,4 мільярди, або 4,95 відсотків від всього імпорту до України. Цифра величезна, та в ній домінує безпекова складова і вживані машини. За логікою президента США, Україна заслуговує на скасування тарифів щоб вирівняти торгівлю. Та навряд чи це найбільш ймовірний сценарій. Тим не менш, шанси на прагматичну домовленість зі США щодо тарифів на сталь є", - пише торговий представник України Тарас Качка.

Спроби влади домовитися з Трампом експерти схвалюють.

"Якщо наша влада займе принципову позицію – а я вже бачив меседжі віце-прем’єрки Свириденко та пана Качки – й "озброїться" правильними аргументами, то, я маю надію, Україна отримає виключення з-під дії підвищених мит. Але для цього потрібно докласти дуже великих зусиль. Дискусія повинна бути саме аргументованою, а не емоційною, себто, "в нас війна, тому всі нам винні". Американці повинні думати лише про маржу власних виробників, а не про наші прибутки. Проте можливості домовитися з ними є", - впевнений Станіслав Зінченко.   

Що ж стосується майбутнього світової торгівлі загалом, Михайло Непран теж зберігає обережний оптимізм.

"На глобальному рівні значних змін не очікую. Давайте так. Все що зараз відбувається – це більше піар та шоу, ніж реальний вплив на світову економіку.  Оце "брязкання зброєю" - це гра нервів. Трамп так випробовує своїх союзників", - запевняє Михайло Непран.

Агресивна та експресивна манера перемовин Дональда Трампа вже очевидна всім – "булінг" та тиск там, де опонент це дозволяє. А з огляду на масштаб економіки США, мало хто буде готовий кинути США виклик. Втім, домовитися з Білим домом можна. Трамп сам до цього заохочує, наводячи в якості прикладу Австралію, яка закуповує американські літаки і тому, "можливо", отримає виключення щодо мит на сталь та алюміній (якщо піде на інші поступки).

На тлі угоди зі США про видобуток українських копалин буде дивним з боку американців обкласти імпорт цих копалин та металів новими митами. А отже, українські представники отримують невеличкий простір для маневру у перемовинах з Вашингтоном щодо мит та торговельного режиму загалом. Аргументи у цій дискусії в нас дійсно є. Головне, щоб їх хтось вислухав. Та почув.

Андрій Попов

УНІАН в Google News