Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп заявив, що Україна погодилася передати Америці корисних копалин на 500 мільярдів доларів як оплату за військову допомогу. "Я сказав їм, що хочу отримати корисні копалини на суму, еквівалентну приблизно 500 мільярдам доларів, і вони, по суті, погодилися на це", - сказав він.
При цьому Трамп наполягає на тому, що США повинні мати доступ до природних ресурсів України незалежно від того, чи буде досягнуто мирної угоди з Росією. Про такі перспективи та їх умови УНІАН поговорив з директором енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимиром Омельченком.
За Конституцією надра, що знаходяться на території України, належать народу. Наскільки законним буде підписання документа про їх передачу?
Думаю, що це питання конституційне. Без відповідного внесення змін до законодавства це неможливо. Тому без парламенту це теж неможливо зробити.
Насамперед треба, щоб цей шлях відповідав верховенству права в Україні та враховував інтереси насамперед українського народу, а не окремих американських промисловців.
У нещодавньому інтерв'ю президент Зеленський заявив, що Україна отримала від США допомогу в "понад 75 мільярдів доларів", спростувавши суму в $177 млрд, названу журналістами. Чому в такому разі Україна, за словами Трампа, погоджується на передачу ресурсів на $500 мільярдів доларів, тобто більш ніж у п'ять разів більше, ніж отримала як підтримку?
Ви знаєте, це питання ще тільки обговорюється, не має жодного відповідного рішення. Йде просто переговорний процес. Безумовно, Трамп - людина, яка діє в інтересах США, і він намагається забезпечити своїй країні якомога більше вигоди.
Тому він називає таку суму. Але, по-перше, ми можемо також ставити певні умови, - що так, ми готові створювати, наприклад, зі Штатами спільні підприємства з розроблення корисних копалин, але в цьому підприємстві має бути, так би мовити, контрольний пакет або якийсь пакет державної власності країни.
Це не означає, що ми всі ресурси, на всі $500 млрд передамо, це припущення абсурдне. Зараз є тільки розмови, які не оформлені ні документами, нічим. Тому Україна може вести переговори і ставити свої умови, щоб її інтереси були враховані.
У принципі, це нормальна пропозиція спільної розробки родовищ рідкоземельних металів. Це дуже довгий процес, це десятиліття, включно з дорозвідкою корисних копалин, тому що повної інформації немає про них. Поки дорозвідка відбудеться, поки будуть узгоджені всі документи, це буде 2040-2050-й роки, це буде не так швидко.
Про десятиріччя: який шанс, що наступний після Зеленського президент захоче відмовитися від виконання такого договору?
Це залежить від того, яким сам договір буде, яким законом буде все оформлено. Якщо з порушенням закону оформлено, - це можливо, безумовно.
Чи можуть європейці, які допомагали Україні не менше за США, подивившись на цей, так би мовити, "аукціон щедрості", також вимагати якоїсь "компенсації"? Особливо з огляду на те, що в адміністрації Білого дому вже кілька разів заявили, що США мають намір перекласти всі витрати і питання безпеки України на Європу?
Думаю, навряд чи. Тут, знову-таки, треба сприймати слова Трампа з часткою скепсису. Можливо, він веде свою гру і не збирається нічого розробляти, оскільки прекрасно розуміє, що розробка цих копалин - це дуже довгий процес. Невідомо, скільки їх там є. Складні умови інвестиційні в Україні. Війна, після війни - відновлення.
Найімовірніше, він робить для свого виборця, щоб показати, що, мовляв, Байден усе давав "на шару", а він дбає про американців, і допомога Україні буде не просто так, а за родовища. Тобто цим меседжем він хоче обґрунтувати постачання зброї, розуміючи, що зброя Україні необхідна.
Які ресурси можуть зацікавити Трампа?
Трампа ніякі не можуть цікавити, тому що він мало що в них розуміє. Можуть цікавити бізнес, який стоїть за Трампом. Це насамперед рідкоземельні ресурси, титанові руди, літій, марганець тощо.
Скільки років або, можливо, поколінь знадобиться Україні для того, щоб віддати ресурси, еквівалентні 500 мільярдам доларів?
Неможливо сказати. Треба робити спеціальне техніко-економічне обґрунтування, прогнози, концепцію, стратегію. Це дуже велика робота. Щоб таку оцінку зробити, потрібні роки.
Володимир Омельченко - директор енергетичних програм «Центру Разумкова»
Він є автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.
З лютого 2007 р. був експертом "Центру Разумкова", з 2013 року — директор енергетичних програм.
