Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) відіграє ключову роль у процесі управління активами, на які накладено арешт у межах кримінальних проваджень. Головне завдання агентства – не лише зберегти ці активи, але й за можливості збільшити їх економічну вартість. Однак рішення про передачу активів в управління ухвалює не АРМА, а суд. Виникає питання: чи завжди ця передача є виправданою з точки зору інтересів суспільства?
Конституційні гарантії та міжнародні стандарти права на власність
Конституція України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Жодна особа не може бути позбавлена цього права, окрім випадків, передбачених законом, коли це необхідно для захисту суспільних інтересів.
Ці принципи відображені також у міжнародних актах. Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що будь-яке втручання в право власності має бути законним і переслідувати легітимну мету, зокрема, служити суспільним інтересам. Це втручання повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, і забезпечувати справедливий баланс між захистом інтересів суспільства і правами власника.
Тобто, якщо держава обмежує право власності шляхом передачі активів в управління АРМА, вона зобов'язана довести, що це втручання необхідне для досягнення легітимної мети і є пропорційним.
Критерії правомірності передачі активів
Суди зобов’язані перевіряти, чи є передача активів до АРМА виправданою і пропорційною. Іншими словами, суд має впевнитись, що передача активів не завдає надмірної шкоди власнику і водночас відповідає суспільним інтересам. Зазвичай, активи передаються в управління, коли існує ризик їх приховування, пошкодження або іншої шкоди. Ухвалюючи відповідне рішення, суд має впевнитись в тому, що дійсно існують такі ризики, оцінити як з активом поводиться власник, чи були спроби такий актив реалізувати або додатково обтяжити зобов’язаннями, перетворити, знищити тощо. Якщо ж власник навіть після накладення арешту продовжує актив належно утримувати, розвивати і сплачувати від отриманих доходів податки, то і передання його в управління в АРМА є передчасним та неправомірним.
Передача активів є особливо актуальною, коли вони можуть втратити свою вартість через неналежне управління. У таких випадках АРМА повинна забезпечити ефективне управління для збереження і навіть примноження вартості активів.
Чи завжди ефективне управління АРМА?
На жаль, практика показує, що не завжди управління активами АРМА призводить до позитивних результатів. Один із прикладів – ситуація з теплоелектроцентралями (ТЕЦ) на Львівщині. Після того, як ці підприємства були передані в управління АРМА, вони стали збитковими. Хоча раніше вони забезпечували населення теплом та робочими місцями, після арешту та передачі в управління агентства ТЕЦ зазнали фінансових труднощів і почали потребувати дотацій з державного бюджету, і що дуже болюче для суспільства – це припинення управителем теплопостачання в період опалювального сезону .
Альтернатива управлінню АРМА
Не завжди передача активів до АРМА є єдиним правильним рішенням. У випадках, коли власник активів або призначений ним управитель може довести свою здатність ефективно управляти активами, суд може обмежитися лише арештом без передачі до АРМА. Це дозволить уникнути втрат вартості активів і зберегти їх економічну ефективність.
Таким чином, баланс між захистом прав власника і суспільними інтересами може бути досягнутий за допомогою менш інвазивних заходів, таких як заборона на відчуження активів без їх передачі в управління АРМА.
Висновок
Передача активів в управління АРМА є важливим інструментом захисту суспільних інтересів. Однак цей механізм повинен застосовуватись із врахуванням інтересів власників активів і лише тоді, коли існує реальна загроза їх втрати або пошкодження. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини, будь-яке втручання в право власності має бути законним, переслідувати легітимну мету і бути пропорційним. Ефективність управління активами залежить не лише від АРМА, а й від судових рішень, які мають забезпечувати справедливий баланс між суспільними та приватними інтересами.
