Зарплати ростуть, але прибутки – ні. Таке "зростання" означає кризу

Держстат у вересні похвалився даними, за якими середня зарплатня в Україні додає щокварталу по 20%, але експерти кажуть, що не раді такому стану справ.

Державна служба статистики оприлюднила результати своїх підрахунків щодо розміру середньої заробітної плати у країні, і вони виявилися дуже позитивними – у порівнянні з минулим кварталом зарплатня зросла на 22,1% і склала 20 964 гривень. А оскільки у першому кварталі динаміка була схожою (+22,5%), то це вже не випадковість, а сталий тренд 2024 року.

Економічна перемога – нарешті! Але не все так однозначно, адже ця статистика свідчить не лише про позитивні тренди, але й про кризові явища у вітчизняній економіці. УНІАН поспілкувався з експертами і з’ясував, з чого працівнику та роботодавцю слід радіти, а з чого – ні. А ще – які галузі економіки зараз у топі, а які, навпаки, стикнулися з кризою, і як довго це ще може тривати.  

Держстат і таємнича статистика

У довоєнні роки Держстат регулярно публікував детальну статистику по різних галузях української економіки. Але з 2022 року він це робити перестав і, зокрема, "соціально-демографічний" розділ сайту відомства по більшості показників подає інформацію ще за 2021 рік. Фактично, рівень середньої зарплати є чи не єдиним "розсекреченим" індикатором по соціальному напрямку, який дозволяє хоч якось оцінити динаміку економіки та прибутків українців.  

Отже, середня місячна зарплатня протягом другого кварталу року зросла з 18 903 до 20 964 гривень, або більш ніж на 20%. Результати першого кварталу поточного року у порівнянні з четвертим кварталом минулого також зросли більш ніж на 20%.

Найбільшою є зарплатня у секторах "Інформації та телекомунікацій" (50 188 грн), "Авіаційного транспорту" (43 387 грн) та "Фінансової та страхової діяльності" (39 890 гривень). Аутсайдерами ж є галузі, пов’язані з освітою та мистецтвом. Це "Діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг" (12 791 грн), "Функціювання бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури"  (12 802 грн) та, власне, "Освіта" (15 076 гривень).

З точки зору динаміки найбільше у 2 кварталі зарплати зростали у тій же галузі "Авіаційного транспорту" (+46,3%), секторі "Поштової та кур'єрської діяльності" (+42,7%) та "Будівництві" (+37,6%). Додати можна також сферу "Інформації та телекомунікацій", яка відстала від будівельників лише на частку відсотка (+37,1%). Всі інші галузі йдуть з великим відставанням.

Найбільш "ображеними" опинилися переважно бюджетники. Найменше зростання у 0,9% зафіксовано Держстатом у категорії "Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок", куди відомство об’єднало одночасно й митців, й спортсменів (за логікою Держстату не має сенсу шукати різницю між скрипалем та боксером, якщо бюджетування обох йде за остаточним принципом). Слідом з помітним відривом йдуть галузі "Охорони здоров’я" (+14,6%) та згадана вище "Освіта" (+15,7%).

Але це "зріз" за квартал, а слід подивитися динаміку загалом з початку року, щоб оцінити зміни тренду. Бо лідери та антилідери у першому кварталі були дещо інші. Наприклад, активніше зарплатні тоді зростали у секторах "Тимчасового розміщування й організації харчування" (+44,1%), того ж "Будівництва" (+44,0%) та "Водного транспорту" (+42,0%). Зовсім інші сектори, порівняно з другим кварталом.

А ось "аутсайдерами" у лютому-березні були ті ж самі – "Охорона здоров’я" (+12,3%), "Діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг" (+13,6%) та "Функціювання бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури" (+15,1%). Більшість з тих, хто знаходиться між лідерами та антилідерами, мають плюс-мінус 20% зростання.

Ці всі показники дають нам приблизну картину того, на що на ринку праці зараз є найбільший попит, а що для держави не є пріоритетом. Якщо з "аутсайдерами" все відносно просто – це, за поганою традицією, освіта, охорона здоров’я, мистецтво, спорт та інші бюджетні сектори, то з лідерами все складніше.

Бо зростання зарплат не завжди свідчить про зростання самої галузі – воно може бути спричинене дефіцитом робочої сили, що викликаний, зокрема, мобілізацією. Про це нам і кажуть експерти. Крім того, у вітчизняних реаліях, гривня щороку втрачає в ціні до курсу долара США. Виходить, що, попри таку гарну офіційну статистику, у доларі ми ледь-ледь вийшли на показники доходів 2021 року.

Офіційна статистика проти реального життя

Зарплати зростають на 20% - це вчетверо швидше за інфляцію (споживчі ціни зросли на 5% у річному вимірі у червні). Це виглядає як справжнє "економічне диво" на тлі війни. Але фахівці закликають не переоцінювати "перемогу" з офіційної статистики. Адже навіть показник реальної середньої зарплатні насправді значно менший, ніж показує Держстат.

"Держстат дає заробітну плату вже після сплати ЄСВ (єдиного соціального внеску), але без вирахування ПДФО (податку на доходи фізичних осіб). Тож потрібно відняти 18% ПДФО, мінус 1,5% військового збору, і буде чиста заробітна плата. Це стандартна практика у всіх країнах Європи – вони вказують зарплатню так само, до сплати ПДФО", - повертає нас до неприємної реальності Олег Гетьман, експерт Економічної експертної платформи.

Таким чином, реальна середня зарплатня одразу "всихає" з 20 964 грн до 16 876 грн. А після нещодавнього підняття податків, нагадаємо, військовий збір зросте з 1,5% до 5%. Тобто, у майбутньому буде складно зберегти динаміку зростання зарплатні на 20% і більше. І це ми ще її у доларі США не рахували. А цей еквівалент чи не головний показник реальної платоспроможності українців на тлі постійного послаблення нашої національної валюти.

У кожного відомства власне бачення рівня середньої зарплатні українця. Так, своє бачення має і Пенсійний фонд України, який зарплатню показує вже після вирахування страхових внесків – 18 806 грн станом на кінець другого кварталу.

За підсумками першого кварталу поточного року, середня зарплатня складала 526 доларів, а наприкінці 2021-го цей показник сягав 514 доларів. Тобто, з точки зору прибутків, ринок праці начебто "відіграв" всі "воєнні" втрати. Але ця "перемога" теж має "ложку дьогтю". Бо долар за останні роки теж втрачав вартість.

Тим не менш, добре вже те, що відновлення прибутків українців не лише відбувається, але й прискорюється у порівнянні з 2023 роком – 20% щокварталу це досить гарна динаміка. Причому зростання є як у гривні, так і у доларі, хоча й зі значно меншою динамікою у останньому випадку.

Але що це каже нам про економіку в цілому? Як ми вже знаємо, статистика по галузях Держстатом або взагалі не публікується з 2022 року, або публікується дуже фрагментарно й з запізненнями. Через це складно "накласти" динаміку офіційної зарплатні (а це саме офіційні виплати, без урахування "тіні") на інші показники промисловості. Тим не менш, фахівці роблять декілька висновків, які демонструють, що зростання зарплатні є наслідком, скоріше, дефіциту робочої сили, ніж інтенсивним відновлення економіки.  

"На зростання середніх зарплат комплексно вплинуло одразу декілька факторів. Це зниження курсу національної валюти, конкуренція за кваліфікованих робітників на ринку праці, активний розвиток оборонно-промислового комплексу, який стимулює розвиток суміжних галузей та допомагає відновлювати економіку, а також і додаткові доплати військовим, введені у другому кварталі цього року", - пояснює у коментарі УНІАН Олександр Чумак, президент Асоціації приватних роботодавців (АПР).

Також він робить перелік галузей, які, за даними АПР, перебувають у найбільш скрутному становищі з точки зору пошуку робітників.

"Найскладніша ситуація зараз у будівництві, сфері обслуговування, сфері виробництва, транспорту та ремонту автотехніки, медицині. Трохи краще у сфері роздрібної торгівлі, - продовжує експерт. – Простіше зараз закривати позиції, де не потрібен досвід та висока кваліфікація, у випадку дистанційної роботи. Взагалі, на позицію віддаленої роботи знайти спеціалістів зараз найлегше".

В цілому з цими оцінками згодна й HR-експерт Тетяна Пашкіна.

"Наразі більшість професійних сфер страждає від дефіциту фахівців. Хіба що ІТ поки має вибір серед розробників, але що стосується маркетологів або менеджерів з продажів - крос-сегментарна конкуренція отут вже провокує дефіцит фахівців. Низькокваліфіковані фахівці вже давно в дефіциті, як і виробничі професії. Тому за слюсарями або зварювальниками роботодавці ганяються довше, ніж за топ-менеджерами", - розповідає УНІАН експертка.

Чого чекати у майбутньому

Опитані УНІАН фахівці не змогли однозначно спрогнозувати, чи збережеться щоквартальне зростання зарплатні на 20% і надалі. Проте, якщо поточні умови залишаться незмінними, то ймовірність зростання дуже велика, хоча й меншими темпами.

"Дефіцит фахівців викликає у роботодавців бажання вирішити цю проблему "коротким шляхом" – підняти зарплату і забрати кандидатів з ринку. Але якщо кандидатів обмаль, або гроші для них не головний мотиватор, то підняття зарплати проблему не вирішує", - пояснює УНІАН тренди ринку Тетяна Пашкіна.

Олександр Чумак, у свою чергу, притримується думки, що роботодавці й надалі стимулюватимуть потенційних робітників збільшенням зарплат. Особливо, якщо мова про прифронтові регіони, де, на тлі високих ризиків, інших стимулів, окрім зарплатні, фактично й немає.

"Якщо брати Харківську область, то роботодавці дійсно стимулюють залучення працівників підвищеними зарплатами. У нас цей фактор є одним з впливових. Такий тренд точно буде зберігатися, оскільки дефіцит кадрів буде тільки зростати. Але тренд обмежений фінансовими можливостями роботодавця", - вважає очільник АПР.

Ми постійно кажемо про дефіцит кадрів. Але чи відповідає це дійсності, виходячи з наявних показників? Якщо оцінювати це з точки зору співвідношення кількості резюме та вакансій, то відповідь - так. Дефіцит є і він зростає. Адже зростає кількість вакансій, але кількість кандидатів зменшується.

Принаймні про це свідчить статистика сайту з пошуку роботи Robota.ua. Якщо у перший повноцінний робочий тиждень року на сайті розміщувалося 22,8 тис. оголошень про роботу, то вже у перший тиждень вересня цей показник склав 30,3 тисячі – це максимальне значення з початку року. 

А ось у кандидатів все навпаки – станом на 8 січня на ресурсі розміщувалося 61,8 тис. резюме, а вже 2 вересня – лише 51,9 тис. При тому, що протягом року показник падав до 45-47 тис. резюме у травні та серпні відповідно, що співпадає з періодами найбільших обстрілів з боку РФ.

Тобто, ця статистика наочно демонструє тези експертів, що вакансій у країні стає більше, а ось кандидатів – навпаки, менше. Ці два різнонаправлені тренди й формують умови, за яких роботодавцю доводиться підвищувати зарплатню через збільшення конкуренції з іншими компаніями.

"Тінь" та географія

Слід додати, що дані Держстату охоплюють не весь ринок праці, а лише офіційну його частину і лише підприємства, де працює більше 10 осіб. Проте тренди на реальному ринку праці ми можемо побачити завдяки сервісам Robota.ua та Work.ua, які постійно моніторять ринок на базі резюме та оголошень від роботодавців. На відміну від даних Держстату, це показує ситуацію на ринку праці практично у режимі онлайн.

Ми бачимо, що обидва сервіси демонструють значно нижчі показники зростання реальних зарплат, ніж заявлені Держстатом 22%. Справа у тому, що більшість оголошень на таких сервісах публікуються від приватного бізнесу, а Держстат, навпаки, має найбільшу вибірку саме з державного сектору, зокрема й від ВПК та пов’язаних з армією професій. Тобто, державний сектор (а це і військові) зараз зростає більш активно, ніж приватний. Просто нерівномірно по різних галузях.

Чи не більшість айтівців зареєстровані як ФОПи, і їх у статистиці Держстату практично немає. Robota.ua та Work.ua теж мають різну, хоча й "перехресну" аудіторію – перші більше орієнтовані на кваліфіковані кадри та офіційне працевлаштування, а Work.ua – на робітничі спеціальності та віддалену неофіційну роботу.

В результаті, ми бачимо дуже різну ситуацію з зарплатнею по всіх трьох джерелах. Дані Держстату ми вже розібрали. Work.ua показує середню зарплатню по вакансіях у червні 19 244 гривні і 20 147 по резюме (сервіси дають дані помісячно, тому візьмемо для порівняння останній місяць 2 кварталу – червень). Тобто, дані суттєво вищі за показники Держстату після вирахування усіх податків.

Натомість Robota.ua, станом на червень, має показник близько 15 тис. грн по вакансіях та 20 тис. по резюме, що вже більш наближено до офіційної статистики після оподаткування.

Якщо узагальнити, то виходить те, про що казали експерти – фахівці робочих професій зараз дійсно заробляють краще, ніж умовна "інтелігенція". І, головне, їх запити приблизно відповідають пропозиції роботодавців. А ось "інтелігенція" хоче більше, але отримує менше.

А тепер про теперішній стан справ. У перший тиждень вересня середня зарплатня в Україні за даними Work.ua та Robota.ua складала 19,8 тис. та 15 тис. гривень відповідно. Найбільше зараз платять у Києві (22,1 тис - Work.ua; 21,8 тис. грн – Robota.ua). Слідом йдуть Дніпро, Львів та Одеса, де зарплатні варіюються у діапазоні 17-20 тис. грн.

У прифронтових Запоріжжі та Харкові ситуація дещо відрізняється. Якщо у Запоріжжі зарплати приблизно відповідають рівню інших міст (17,7 тисяч гривень по обох сервісах), то у Харкові показники "скачуть". Work.ua показує харків’янам медіанну зарплатню у вересні 18,3 тис. гривень, що близько до рівня інших міст, але Robota.ua – лише 15 тис. гривень, що значно нижче навіть середнього рівня по країні.

На рівень середньої зарплатні дуже впливає кількість робітничих вакансій та оголошень з ІТ. Як відомо, більшість харківських промислових підприємств або були релоковані, або просто зупинили роботу, що значною мірою вплинуло на картину з зарплатнею.

Також відповідно до підрахунків DOU, до 2022 року у Харкові мешкало та працювало 14% від усіх українських айтівців – станом на зараз їх лише 4%. Для порівняння – у Львові було 14%, а стало 21%. Більшість же таких фахівців мешкає у Києві (до 2022 було 45%, а у 2024-му – 42% і ця частка зростає). Тобто, найбільш "дорогих" оголошень у Харкові стало у рази менше, ніж було до 2022 року, що впливає на статистику.

Також важливий фактор – значна частка харківських фахівців тепер працює віддалено. А на Work.ua значно більше якраз вакансій для віддаленої роботи, ніж на Robota.ua, де більше вакансій офісних та з офіційним працевлаштуванням. Зокрема й тому показники по цих сервісах різні.

Але головне – значна частина місцевого ринку праці пішла у "тінь". Саме так бізнес реагує на виклики війни – переходить на неофіційну роботу, щоб зекономити на податках. І якщо дивитися на дані за офіційним працевлаштуванням, то все виглядає вкрай погано. Але якщо трохи "зануритися" у "тінь", то виявляється, що місцеві працедавці цілком конкурують по зарплатні з іншими містами.

По столиці ситуація теж цікава, адже статистика сайтів з пошуку роботи розбиває популярний міф, що у Києві платять величезні зарплати, а у решті країни самі злидні та безробіття. Звісно, у прифронтових містах є складнощі, але у порівнянні з Центром та Заходом різниця для Києва не настільки вражаюча. Навіть у порівнянні з тими ж Дніпром та Одесою, які теж потерпають від російського терору, рівень середньої зарплати у столиці не дуже відрізняється – 19-20 тис. у регіонах проти 22 тис. у Києві. З урахуванням вартості життя у столиці, це дуже незначна різниця.

Остання теза показує, що працедавці у регіонах змушені підвищувати зарплатню майже до рівня Києва, якщо хочуть хоч когось знайти собі у штат. З іншого боку, у Києві дуже велика пропозиція кандидатів (595 тис. резюме за рік за даними Robota.ua), а чим більше кандидатів на одне місце – тим меншу зарплатню їм пропонують. Таким чином, регіони змушені пропонувати все більше і більше грошей, а Київ, навпаки, зменшує динаміку виплат, хоча зростання теж є.

Дані Держстату є цілком реалістичними, хоча й не дуже "свіжі" і не враховують деякі податки, але зростання у 20% більш-менш відповідає ринку. Що, однак, "компенсується" падінням курсу гривні – у доларі українці не так щоб дуже розбагатіли.

Є кілька причин для зростання середньої зарплатні в Україні, але головна – дефіцит кадрів. А ще – збільшення конкуренції між регіонами та Києвом за кожного кандидата (особливо у робітничих професіях), та великий відсоток "тіні" на ринку праці. І чим ближче місто до активних бойових дій, тим "сірий" відсоток більший.

Таким чином, найбільший "внесок" у зростання зарплатні робить криза та дисбаланс ринку праці, а не відновлення економіки, яке краще відслідковувати у доларових прибутках. А оскільки Україна найближчим часом навряд чи ці кризові явища подолає, то нинішній тренд збережеться і надалі. Втім, навіть мале зростання краще, ніж ніякого – у цьому й весь позитив.

Андрій Попов 

УНІАН в Google News