Газові злидні: чи піднімуть росіянам тарифи щоб врятувати "Газпром"

"Газпром" хвалиться збільшенням продажів газу, але в черговий раз розпродає нерухомість на "підтримку штанів", поки Кремль готується підвищувати тарифи для росіян. Що ж сталося, і які наслідки матиме занепад підприємства, – розбирався УНІАН.

Один зі "стовпів" кремлівського режиму та один з головних спонсорів війни – "Газпром" (ГП) – "захитався". Ще на початку 2023 року, після того як "від великого розуму" вирішив за власної ініціативи перейти на рублі у розрахунках з європейцям. Європейські партнери подумали-подумали, та й відповіли щось на зразок "ви пожартували – ми посміялися" і… "Газпром" втратив 2/3 європейського ринку й опинився на межі банкрутства.

Але яка ситуація у компанії зараз, наприкінці 2024 року? З одного боку, ГП постійно звітує про зростання продажів у Європі та Азії, а очільник "контори" Міллер не втомлюється хвалитися нібито "санкції не працюють". Проте з іншого, дотації з держбюджету "Немитої" на спасіння "Газпрому" все частіше змушують замислитися, хто кого фінансує – вони бюджет РФ, чи бюджет фінансує їх.

А тут ще "під ялинку" в ніч на 1 січня 2025 року може зупинитися український транзит. І вже з’явилися конкретні ініціативи щодо підвищення тарифів росіянам на 2025 рік. А дешеві тарифи – це чи не останній "козир" будь-якого диктатора. Друзі Путіна Мадуро й Кім підтвердять.

"Газпром" уже не той

Колись нафтогазові прибутки були головним джерелом економічного, політичного та воєнного посилення РФ. І чим більшими були нафтогазові прибутки, тим нахабнішим ставав Кремль на міжнародній арені. Після кожного значного "стрибку" нафтогазових прибутків Путін щось витівав проти України.

Так, перший значний стрибок таких прибутків відбувся у 2003 році – їх частка у бюджеті РФ збільшилася з попередніх 9% до 15% на тлі зростання цін. У цей рік сталася спроба захоплення української коси Тузла у Керченській протоці.

Нафтогазові прибутки продовжили зростати, і з 2004 року їхня частка перевищила 30%, а з 2005-го – 40%. Приблизно на цьому рівні показники трималися до 2013-15 років, коли вони сягнули свого піку у 51% бюджету, що співпадає з початком агресії проти України у Криму й на Донбасі.

На тлі першої хвилі санкцій частка нафтогазових прибутків Росії впала до показників середини двохтисячних, але вже з 2018 року - знов зросла до 45%. Якби не ковід, то, певно, вона зростала б і далі. Саме нафтогазові "зайві" прибутки дали Кремлю змогу профінансувати збільшення армії задля захоплення України.

А "Газпром", на рівні з "Роснєфтю", є двома "стовпами" як путінського режиму, так і військово-політичної спроможності РФ. Тому так важливо, що навіть за оптимістичним сценарієм держбюджету РФ у наступні три роки нафтогазова частка там буде поступово зменшуватися – з нинішніх 30% до 22% у 2027 році.

Компенсувати це планують за рахунок різкого зростання ненафтогазових прибутків, а ще – через борги. Фонд національного благоустрою (ФНБ), відповідно до заяв Мінфіну РФ, вже використовувати для покриття дефіциту бюджету не будуть, що може трактуватися як виснаження ліквідної частки цього фонду.

Загалом, "Газпром" на піку можливостей був найбільшою компанією у світі за розвіданими запасами та видобутком природнього газу,  другим у РФ по переробці нафти (після "Роснєфті"), а також другим у РФ по генерації електричної енергії. Продажі природного газу лише до Європи на максимумі перевищували 200 млрд кубометрів на рік.

Це показує, з яким велетнем має справу Україна і яким колосальним є падіння "Газпрому" та РФ у нафтогазовій галузі вже зараз, якщо держава починає сама дотувати гігантів сектору. Але "вони ще не починали", як полюбляють казати у Кремлі.

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, підтверджує, що ситуація для ГП зараз важка:

""Газпром" втратив 85% найбільш ліквідного європейського ринку газу. Причому санкцій на російський газ й до цього часу немає. Газпром фактично сам на себе наклав "санкції", оскільки відмовився виконувати попередні контракти, вимагаючи оплату за газ у рублях. Більшість європейських компаній на це не пішли".

Проте списувати "Газпром" поки що зарано, адже в нього все ще залишилися клієнти у Європі.

"Залишилися поставки до Угорщини, Словаччини, Австрії, Чехії, частково Італії. Причому до Угорщини газ йде газогоном "Турецький потік", а до всіх інших – територією України. Загальний обсяг експорту Газпрому - десь 30-35 млрд кубометрів газу на рік, тоді як до вторгнення в Україну він сягав 160 млрд кубів на рік", - продовжує пан Омельченко.

Чому ж тоді ГП розпродає свою нерухомість? У цьому слід розібратися більш докладно.

Впасти, але не розбитися

Як "Газпром", так і російський уряд розуміють ризики в разі банкрутства компанії. Тому рятують її всіма доступними засобами. Але втратити старі ринки просто, а ось знайти нові – складно.

""Газпром" намагається диверсифікувати ринок збуту свого газу. У першу чергу, через газогін "Сила Сибіру-2" до Китаю. Але Пекін на сьогодні не дав згоду на реалізацію цього проєкту. Бо додатковий російський газ йому не потрібен – достатньо того, що йде по "Силі Сибіру-1", й який Китай купує за внутрішніми російськими цінами, - пояснює Володимир Омельченко. – Тому помітного прибутку від поставок до Китаю "Газпром" не має. Але ще слід згадати про проєкт з поставками закордон зрідженого газу "Ямал СПГ" компанії "Новатек". Не лише "Газпром" постачає російський газ за кордон".

Зі слів фахівця, оскільки "Сила Сибіру-2" заблокована, то Газпром хоче "прорватися" на інші ринки Азії, зокрема до Пакистану. І планує використати для цього Іран – вже підписані відповідні угоди.

"Але Іран не буде займатися реалізацією даних проєктів. Бо для нього РФ є конкурентом. Тегеран сам під санкціями і йому важко збувати газ – що, він ще буде турбуватися, щоб успішно реалізовувався газ "Газпрому"? Це іранцям абсолютно не потрібно, - продовжує Володимир Омельченко. – Але через безвихідь, і попри високу конкуренцію у регіоні, "Газпром" все одно намагається будь-яким чином потрапити на нові ринки збуту. Бо компанія вже збиткова, а її збитки – а це сотні мільярдів рублів – покриваються з бюджету РФ".

Тобто, повністю списувати "кульгавого колоса" поки що зарано, але попри всі потуги експорт природного газу з РФ до Європи, як каже фахівець, знаходиться приблизно на минулорічному рівні і по обсягах, і по грошах. А у Азії обсяги зростають, проте низькі ціни не дають багато заробити. Це стагнація, але не миттєва, а повільна. З "милицями" у вигляді дотацій від влади.

Їхня боротьба

Сергій Макогон, який до 2022 року був генеральним директором "Оператору ГТС України", теж вважає, що "ховати" "Газпром", попри всі його труднощі, поки що зарано. Навіть з урахуванням розпродажу "нажитого" майна.

"Не думаю, що продаж елітної нерухомості - це прямо сигнал фінансового краху "Газпрому". До цього ще доволі далеко. Так, в минулому році ГП показав великі збитки, але вже у першому кварталі 2024 року знову став прибутковим, - каже пан Макогон. – Крім того, варто зрозуміти, що доходи від продажу газу – це лише 35% від сукупного доходу Газпрому, а 50% дає дохід від продажу нафти".

Ексочільник ОГТСУ визнає, що "Газпрому", попри усі складнощі, все ж вдається знаходити обхідні шляхи для збільшення експорту газу.

""Газпром" збільшив транзит трубами через Україну десь на 5% і є зростання по "Турецькому Потоку". Так, є постійна позитивна динаміка зростання, починаючи з 2022 року. Це означає, що РФ знаходить можливості обходити обмеження та збільшувати експорт газу, - продовжує він. – Нагадаю, що у ЄС досі не ввели санкції на імпорт російського трубного газу та зрідженого природного газу (ЗПГ) через відсутність єдиної позиції країн-членів ЄС, особливо Словаччини та Угорщини".

Крім того, зростають поставки ЗПГ до Європи.

"Так, обсяги поставок зрідженого газу в ЄС поступово зростають. Як пишуть, було 6%. Але вони вийшли на плато, тому значно збільшити експорт саме ЗПГ їм буде складно через санкції на ЗПГ-термінали та судна, - зауважує Сергій Макогон, й додає, що це напряму впливає на зниження видобутку ГП. – Видобуток газу значно впав через фактичну втрату Європейського ринку газу".

У 2023 році компанія видобула 359 млрд кубометрів газу, що на 30% менше, ніж у 2021 році. Проте зріс на 7% видобуток нафти й газового конденсату, що теж допомагає компанії втриматися "на плаву". Плюс заробіток з інших енергетичних активів, таких як ТЕЦ.

Через це Росія й намагається збільшити експорт до країн колишнього СРСР. Олексій Міллер вже анонсував створення "нових газових регіонів", які матимуть назви "Центральна й Південна Азія, Кавказ та Далекій Схід". Серед "пріоритетних ринків" називають навіть Африку, де зовсім погано з грошима та ЗПГ-терміналами.

Саме вкрай обмежені технічні можливості перенаправити свій газ, який вони раніше продавали в ЄС (120 млрд м3 за даними Сергія Макогона) і є головною проблемою РФ та "Газпрому". Необхідної інфраструктури для доставки просто немає ніде, крім Європи, КНР та пострадянських країн (які й самі часто є експортерами газу).

"Газогін "Сила Сибіру" подає в Китай блакитне паливо не з тих родовищ, де видобувався газ для постачання в ЄС. Тому через нього неможливо значно збільшити постачання газу до Китаю, - продовжує пан Макогон, пояснюючи, чому росіяни одні родовища консервують, а інші, навпаки, бурять. – Щоб постачати газ, який раніше йшов до ЄС, у Китай, потрібно будувати "Силу Сибіру-2", але китайці вимагають дуже низьку ціну. Та щоб його побудувати потрібно десятки мільярдів доларів та десять років. Можливості по експорту ЗПГ у "Газпрому" також вкрай обмежені, а санкції не дозволять росіянам швидко побудувати нові ЗПГ-термінали".

Але у Азії та на пострадянському просторі "прибутку особливого немає".

"Тому ГП хоче зберегти експорт до ЄС через Україну. Навіть під виглядом "азербайджанського" газу. Інакше вони будуть вимушені ще скорочувати видобуток (в разі припинення транзиту, - УНІАН)", - вважає пан Макогон.

Дійсно, а як на стан справ у "Газпромі" вплине зупинка транзиту Україною?

Дилема України: підстрелити монстра або заробити на його агонії

Коли зранку 1 січня всі росіяни шукатимуть Алка-Зельтцер, щоб зняти головний біль від перепою, Міллер та Путін свій головний "головний біль" лише "зароблять" -  бо транзит українською ГТС зупиниться. І хоча ймовірність збереження російського транзиту теренами України все ще існує, шанси на це, як кажуть експерти, зменшуються з кожним днем.

"Наразі, транзит газу через Україну – це третина загального експорту "Газпрому" до ЄС. Ще третина – це поставки через "Турецький Потік", а остання 1/3 – це постачання ЗПГ. Тому втрата транзиту через Україну буде дуже болючою для ГП, - рахує на "раз-два-три" проблеми "Газпрому" Сергій Макогон, але додає, що цього замало, щоб "колоса" завалити. – Їхній прибуток можна скоротити мінімум на 67% якщо ввести санкції на імпорт до ЄС російського ЗПГ та трубного газу через Україну. Це був би дуже потужний удар не тільки по "Газпрому", а по всій економіці РФ".

Володимир Омельченко з Центру Разумкова теж підтримує ідею відмови від транзиту російського газу Україною і ділиться деякими інсайдами по цьому питанню:

"Якщо транзит буде зупинено, то "Газпром" втратить близько 6 мільярдів доларів доходу на рік. Це буде достатньо потужний удар по компанії і по всій Росії у даній ситуації. Але транзит може зберегтись – зараз обговорюється схема з азербайджанською компанією SOCAR, яка має виступити "прокладкою" між Газпромом і Україною".

У цьому випадку "Газпром" "нічого не втратить", адже схема є результатом політичних домовленостей й посередник навряд чи матиме велику частку з прибутків. Але шанси на те, що така схема відбудеться, зменшуються, адже вона є вкрай політично "незручною" для всіх сторін, крім Кремля.

"За моєю інформацією, словацька SPP та австрійська ОМV не дуже бажають брати участь у даній схемі. Також відчувається й певне "охолодження" з боку азербайджанської сторони. Отже, продовження транзиту російського газу територією України під великим питанням. Як на мене це більше позитив ніж негатив", - вважає пан Омельченко.    

"Райдужні" перспективи РФ та ГП в разі зупинки українського транзиту газу й втрати європейського ринку описує Сергій Макогон. За його словами, це спричинить каскадний ефект у російській економіці, який експерт розділяє на декілька пунктів: зниження фінансування бюджету РФ через втрату дивідендів "Газпрому", втрати митних надходжень, скорочення видобутку "мінімум на 15 млрд кубів", зменшення прибутків від податку на видобуток газу.

"Це створить необхідність поступово піднімати ціни для російських споживачів, що призведе до додаткового збільшення інфляції (зараз 9%) та зростання соціального невдоволення через збільшення цін та комунальних платежів, - продовжує пан Макогон. – А п’яте – це додаткове зменшення можливості для капітальних інвестицій "Газпрому". Нагадаю, що військовий бюджет РФ на 2024 рік складає 140 млрд дол. А транзит російських нафти та газу через Україну приносить їм 11,5 млрд дол. або 8,2% бюджету".

Найкращий шанс завдати нищівного удару по РФ буде саме 1 січня 2025 року, коли завершується український контракт на транзит. Але не все так просто. Протягом останніх років Україна отримувала від 800 млн до 1,2 млрд доларів на рік за цей транзит, а на тлі запланованого дефіциту державного бюджету України на 2025 рік у 19,4% від ВВП на рахунку буде буквально кожна копійка.

Плюс Єврокомісія, під впливом згаданих вище Словаччини та Угорщини, які досі купують російські газ та нафту, тисне на Київ задля "диверсифікації шляхів поставок у ЄС". Україна вже заявляла колись про зупинку нафтопроводу "Дружба" у поточному році. Але в останній момент змушена була "передумати" й досягти угоди з європейськими компаніями – тепер трубою формально йде не російська, а "угорська" нафта. Є ймовірність, що взимку на нас знов будуть так само тиснути і по газу, і Київ буде у програшній позиції – адже для покриття дефіциту електричної генерації Україна планує закуповувати величезні обсяги електрики саме у Словаччини, для якої газ з української труби (не важливо, де його видобуватимуть) є безальтернативним.

Та навіть у разі, якщо найгірші страхи Кремля справдяться, "Газпром" встоїть. Просто з донора бюджету РФ остаточно перетвориться на його тягар.

"Колос" на казенних "милицях"

Поки що Кремлю вдається і "Газпром" від краху вберегти, і росіян зайвий раз не дратувати. Підтримують нафтогазову галузь через державні дотації. Так, це теж "народні" гроші, але не прямо з російських кишень, тому вони не проти. Хоча поступово це вже примушує Кремль збільшувати тарифи для населення.

"Так, вони планують дещо підвищити тарифи для населення і промисловості – на 15-20% у наступні два роки. Але це не вирішить проблеми "Газпрому". Адже це оплата у рублях (які девальвують, - УНІАН), а не у валюті. Це лише частина стратегії по спасінню ГП від банкрутства. Інша частина цього плану – дотації з бюджету РФ", - каже Володимир Омельченко.

Внутрішня ціна на газ для населення, за його словами, зараз вище 70 доларів за 1 тис. кубів. Сергій Макогон зазначає, що це ціна саме для промисловості – для населення вона нижче.

"Ціна для промисловості десь 70 доларів за тисячу кубометрів. Внутрішні ціни є збитковими, навіть попри нещодавні підвищення для промисловості на 11,2%, - продовжує ексгендиректор ОГТСУ. – Зараз на внутрішній ринок ГП постачає 70% газу, але через низькі внутрішні ціни експорт приносить майже у 2 рази більше доходу. Експортні ціни значно вищі, тому для результату компанії важливі саме постачання за кордон".

Ще один фактор збільшення тарифів для населення – раніше внутрішні ціни дотували за рахунок зовнішніх надприбутків. Яких більше немає. 

"Без експорту газу вони вже не можуть субсидіювати внутрішній ринок. На цьому тлі податкові платежі у 2023 році від газової галузі впали у 2 рази, а маржинальність "Газпрому" близька до нуля. Без індексації цін та тарифів галузь не протягне, та і дуже потрібні платежі до бюджету", - завершує думку пан Макогон.

Володимир Омельченко, однак, вважає, що внутрішні ціни на газ у 70 дол. за тис. куб м для РФ поки що прибуткові, хоча й мінімально:

"Ця ціна значно нижча, ніж у газу, який йде Україною до Європи. Але багато залежить від регіону РФ. Внутрішня ціна на газ покриває лише собівартість "Газпрому" у цьому сегменті, навіть створює певний невеликий прибуток, але виключно у секторі внутрішніх поставок. Але ці гроші однозначно не можуть компенсувати втрати європейського ринку".

Відповідно до звіту "Газпрому" за перше півріччя 2024 року, середня експортна ціна по всіх контрактах складає 279,9 доларів. Але це саме середня ціна, сформована низькою китайською, яка наближена до внутрішніх російських тарифів (ті ж 70 доларів), та високою європейською.

За даними лондонської біржі ICE, середня ціна у Європі у жовтні 2024 року склала 444 долари за тисячу кубометрів газу. Протягом року вона коливалася з 367 до 460 доларів за куб. Навіть з урахуванням знижок європейські ціни в рази вищі внутрішньоросійських та азійських тарифів. Не дарма європейський ринок називають "преміальним".

"Експорт нафти та газу критично важливі для економіки та соціальної стабільності РФ, тому так потрібно і далі зменшувати експорт нафти й газу "Газпромом" та іншими російськими компаніями. Це буде поглиблювати кризу в нафто-газовій галузі Росії та створювати соціальну напругу в РФ. Україна просто не має права продовжувати транзит нафти та газу навіть попри тиск Словаччини та Угорщини. І потрібно продовжувати боротися проти експорту російського ЗПГ, його трансшипменту (перевалки – УНІАН) у європейських портах та експорту трубопроводами через Туреччину", - описує "стратегію перемоги" України у газовому секторі та у війні Сергій Макогон.

Дійсно, доля Російсько-Української війни, схоже, вирішуватиметься не тільки на полі бою, а й на "нафтогазових фронтах". І у тому числі й від України залежатиме, як довго "нафтогазовий монстр" "Газпром" зможе підтримувати війну.

Однак наші власні фінанси теж "співають романси", що на тлі політичної невизначеності у наших західних партнерів робить втрату 1 млрд дол. на рік дуже відчутною. Обидві країни знесилюються від війни. Але якщо Україна має широке коло світової підтримки, яка хоч і непослідовна, але досить потужна, то Кремль може спиратися лише на свої власні ресурси, де одним з головних активів є "Газпром".

УНІАН в Google News