"Через війну деякі червонокнижні птахи зникають з України - переселяються до РФ, бо там спокійніше, ніж на лінії фронту", - орнітолог Олександр Пономаренко

Орнітолог Олександр Пономаренко в інтерв’ю УНІАН розповів, як війна впливає на популяції птахів в Україні, що відбувається в природоохоронних зонах на окупованих територіях, та з якими ще викликами стикаються пернаті.

Війна залишає руйнівний слід не лише в людських долях, містах і селах, але й негативно впливає на довкілля - Росія чинить в Україні справжній екоцид. Забруднення повітря від вибухів ракет, дронів, боєприпасів, замінування земель, створення аварійних ситуацій на Запорізькій АЕС та дронова атака на Чорнобильську атомну станцію, підрив Каховської дамби, катастрофа танкерів російського "тіньового флоту" у Чорному морі, нищення окупованих природоохоронних територій і земель на лінії фронту – далеко не повний перелік злочинних дій РФ за останні три роки. Все це негативно впливає й на біорізноманіття фауни в Україні. Своїми спостереженнями та думками стосовно цього з УНІАН поділився орнітолог, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник природного заповідника "Дніпровсько-Орільський", доцент Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара Олександр Пономаренко. 

Пане Олександре, як війна впливає на популяцію птахів в Україні, де цей вплив найбільше відчутний, які види страждають?

Війна на птахів впливає по-різному. Ті види, що є звичайними, приміром, горобцеподібні, вʼюркові, дятлові, не відчувають суттєво впливу, бо в них чисельні популяції, вони швидко пристосовуються до зміни умов життя. Ці види можуть зазнавати негативного впливу війни, якщо обстріли, наприклад, повністю знищують ліс, де вони мешкали (мабуть, доводилося бачити фото з лінії фронту, де немає жодного вцілілого дерева). За цих обставин, умови мешкання птахів стають значно гіршими. Тоді вони відкочовують, тікають від лінії фронту.

А ось рідкісні види можуть страждати більше, особливо, якщо йдеться про об'єкти заповідного фонду на окупованих територіях. Це види, занесені до Червоної книги України, переважно птахи водно-болотного комплексу — мартини, кулики, пелікани... Тому основний ризик війни стосується червонокнижних птахів, яких у фауні України налічується понад 90 видів.

Яскравим прикладом є яструб коротконогий, занесений до Червоної книги України. Його ареал в Україні – лише частина Луганської області. Ми не знаємо, що відбувається на тих територіях, але я точно впевнений, що зараз вони не охороняються, і росіяни точно не хвилюються за екологічний стан окупованого регіону. Якщо війна зігнала птахів по нашу лінію фронту, то вони могли переміститися вглиб України. Яструб коротконогий, швидше за все, пішов вглиб свого ареалу – далі на схід. Пожартую, але птахів мало хвилює політична ситуація, головне – вони шукають спокійних місць, і щоб був корм. Тому я припускаю, що цей вид зараз просто зник з території України.

Заповідник "Асканія Нова" (Херсонська область, – УНІАН) був важливим місцем зупинки мігруючих птахів. Приміром, там зупинялися на міграції 10-15 тисяч особин сірого журавля. Чому? Від роботи зрошувальної системи з каналів дренувала вода, і в низинах у степу утворювалися тимчасові водойми. Навесні вони були зручними для відпочинку журавлів. Росіяни підірвали Каховську ГЕС, зрошувальна система не працює, тому птахи там більше не зупиняються, обходять ті місця стороною, бо там таких зручних умов більше немає. 

Багато чинників впливають на птахів – і шум вибухів, і руйнування біотопів мешкання, і навіть зміна системи землекористування. В Україні певні екосистеми існували за підтримки закону, росіяни норм українського природоохоронного законодавства дотримуватися точно не будуть. Біотопи, як середовища існування з рідкісними і цінними птахами, швидше за все, будуть знищені. 

Ви згадали про природоохоронні обʼєкти на окупованих територіях. Чи відомо, що нині відбувається хоча б у найбільших з них?

Після окупації Криму ми мали інформацію, як росіяни ставляться до об'єктів природно-заповідного фонду. Для них ці обʼєкти не мають жодного значення. На сьогодні залишається окупованою частина Чорноморського й Азовського узбережжя, а там розташовані заповідні об'єкти, найбільшою цінністю яких є колонії птахів. До війни вони підтримувалися насамперед завдяки діяльності дирекцій, науковців - працівники наукових, охоронних відділів контролювали доступ на острови. Зараз ці види птахів не перебувають під жодною охороною. Як бачимо на оприлюднених відео, росіяни готові стріляти у все живе. Тому я маю обґрунтовані підозри, що вони могли спокійно розстрілювати колонії пеліканів, приміром. 

Крім цього, працівники природно-заповідних об'єктів реалізовували певні біотехнічні заходи. Якщо птахам був потрібен "голий" острів – без рослинності, щоб там був пісок, на якому вони б гніздувались, то її видаляли. Тепер цим ніхто не займається. Тому місця постійного проживання птахів заростають, втрачають свою привабливість для них і вони можуть звідти піти.

Складне питання з популяцією степового журавля, оскільки основний ареал його поширення – це Приазов'я, Причорномор'я, Крим. Ці території – під окупацією, якихось точних даних немає. В Криму відносно спокійно, а що відбувається на охоронних територіях Приазов'я та Причорномор'я, я навіть боюся уявити.

У соцмережах поширювалося відео, на якому чоловік звертає увагу, що на вулиці немає горобців. І це подавалося як суттєво негативний вплив на все живе. Чи має ролик наукове підґрунтя і чи варто побоюватися за популяцію горобців?

Горобці хатній і польовий – види, які давно є сусідами людини. Ці птахи полюбляли жити в стріхах сільських хат, що було характерно для минулих століть. Під час гніздового періоду харчуються комахами, ними ж вигодовують своїх пташенят. Але, коли малюки піднімаються на крило, для них дуже важливою стає відгодівля зерновими кормами – це можуть бути як бур'яни, так і зернові культури. Раніше технології збирання зернових були на низькому рівні, і на полях завжди були втрати врожаю. В таких умовах горобці чудово почувалися, постійно нарощуючи свою чисельність.

Що сталося нині? У будівництві використовуються матеріали, завдяки яким дахи не мають щілин взагалі. А тому горобці не мають місць для гніздування. Крім цього, сучасні сільськогосподарські технології пішли вперед, пожнивних залишків на полях не залишається. Спостерігається серйозна хімізація сільського господарства, широко використовуються різноманітні хімічні засоби – гербіциди, інсектициди тощо. 

Ці чинники призводять до зменшення чисельності популяції горобців. У 2000-х роках британські вчені провели дослідження, як за останні 100 років змінилася чисельність горобців у їхній країні. За оцінками, вона зменшилася у дев’ять разів насамперед через те, що традиційне сільськогосподарське виробництво поступилося новітнім технологіям. Але в жодній країні Європи немає даних, що горобці повністю зникли. Їх стало менше, але, на мою думку, вони прийшли в екологічно зважену чисельність. Раніше це був масовий вид. 

Ймовірно, ви теж проводили певні польові дослідження?

Під час війни виїздити на дослідження за межі міста проблемно, тим паче Дніпропетровська область – це тактичний тил, і у нас заходи безпеки значно суворіші, ніж в інших регіонах. Якщо відстежувати птахів з біноклем, у військових можуть виникнути питання. Тому значну частину своїх досліджень зі студентами ми проводимо в межах міста. 

Облік поселень птахів у м. Дніпро під час гніздового періоду показав, що польовий горобець – один із найбільш масових видів. Але він не є таким чисельним, як раніше. Кількість горобців зменшилася, однак це не є критичним процесом. У післягніздовий період горобці масово йдуть на поля та пустирі – збирати насіння бур'янів, і вони зникають із звичних місць мешкання в місті.

У своєму дворі - мешкаю у приватному секторі - спостерігав дві пари горобців, які вивели пташенят, вигодували їх і восени зникли. Ось зараз з'явилися. Прийшла зима, холод, у місті для птахів – тепліше, а ще є годівнички, і вони там крутяться. До весни тут залишаться і знову виведуть пташенят. Зараз ми бачимо зміну екологічного балансу зі зменшенням горобців, але вважати, що горобці – вид, що зникає, не можна.

Як впливає на птахів хімізація сільського господарства? Можна припустити, що через отруєні рослини чи тварин гинуть птахи. 

На наших полях практично, окрім сільськогосподарських рослин, немає нічого живого. Ще до війни ми зі студентами виїжджали в комплексну експедицію, де проводили облік жайворонків та плисок на полях і… виявили дві пари жайворонків на 500 гектарах. Хоча звичайні жайворонки, традиційно місцями мешкання яких є поля, в нормі мають траплятися 2-3 пари птахів на гектар. Тобто щільність проживання цього виду знизилася в сотні разів. 

Це насамперед пов'язано з надмірним використанням хімікатів. На жаль, поки стандарти Євросоюзу не діють на наших аграріїв, адже там є жорсткі норми щодо використання хімічних речовин і їхнього дозування. Свого часу я спостерігав, як у Дніпропетровській області загинула велика зграя шпаків, майже 500 птахів через те, що поля обробили неякісним хімікатом проти сарани. А птахи поїли ягоди маслинки вузьколистої і загинули, хоча від часу обробітку полів минув десь місяць. У цьому випадку використовувався дешевий "Децис", що має тривалий час розкладання в природі. 

Проблема отруєння птахів (через споживання отруєних тварин і не тільки) є дуже серйозною, як мінімум, у степовій зоні України. Наприклад, вони можуть збирати отруєне зерно, що розкидають із порушенням методик робіт дератизації — знищення гризунів. Але, якщо вони з'їдають мертвих гризунів, то теж гинуть. Це насамперед хижі птахи – канюки, яструби. Вони можуть підбирати напівмертвих гризунів, вважаючи їх просто хворими, і гинути…

Отруєння птахів – проблема масштабна. Науковці володіють інформацією з тих регіонів, де є велика частка сільськогосподарських угідь, насамперед це степова і лісостепова зони. Однак повністю оцінити масштаби проблеми в межах країни складно, оскільки ніхто не робить замовлення на проведення таких досліджень. 

Загалом потрібно виїхати в області і провести спостереження, де є масова загибель птахів, і які причини їхньої смерті. Науковці сподіваються, що після встановлення перемир’я (в стійкий мир з таким "сусідом" не віриться), все-таки буде створена державна система моніторингу стану навколишнього середовища, що давно вже згадувалось в планах Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. У нас ще є науковці, які здатні провести експедиції, досліджувати тенденції зміни чисельності різних груп живих організмів і робити адекватні висновки. 

Нині ми спостерігаємо зміни клімату: малосніжні зими, більш посушливу погоду влітку, недостатню кількість води в річках. Як це позначається на популяціях птахів?

Є частина птахів, які мають північне походження та пов'язані з розвиненими водно-болотними, лісовими угіддями. Ці види поступово відсовують свої ареали на північ. Ті види, що були звичайними для багатьох територій України, поступово зникають, або ж стають нечисленними. На міграціях і на зимових кочівлях ще присутні, але влітку вже немає. Наприклад, довгохвоста синиця – типовий лісовий вид. Раніше її можна часто було зустріти в наших лісах. Зараз ще зустрічаю на гніздуванні, але дуже рідко – це поодинокі пари. І таких видів багато, деякі види качок, наприклад, чирянка мала, шилохвіст, широконіска теж раніше гніздувалися, зараз – практично ні. 

З іншого боку, до складу фауни починають проникати нові види. Основний напрямок проникнення чужорідних видів, невластивих нашій фауні, зі сходу та півдня. З’являються напівпустельні види кропив'янок тощо. До речі, в Україні загніздився фламінго, чого раніше не було. Перший випадок був ще у 2017 році на Сиваші, зараз другий рік гніздяться на Тузлівських лиманах. Це пояснюється дуже просто: лимани прогріваються швидко, там заводиться зоопланктон та фітопланктон, яким фламінго харчуються. Якщо корму достатньо, птахи там залишаються і гніздяться. Фламінго — це південно-східний вид, його ареал проходить по півдню Європи, Середньої Азії, Півночі Африки.

Ще у нас є екзотика, пов'язана з впливом людини. Свого часу папуга Крамера утримувався в клітках, але птахи могли тікати і формувати локальні популяції в містах. Зараз цей вид, наприклад, гніздиться Чернівцях. Торік зафіксували пару птахів, які вивели в дуплистому дереві пташенят і прекрасно почуваються, ще й місцевих пресують, оскільки це великі птахи, які здатні проявляти агресію.

Наприкінці січня у нацпарку на Волині повідомили про появу в небі понад 30 сірих журавлів. Чому так стається і наскільки це небезпечно для птахів?

Такі випадки час від часу трапляються. Січень був аномально теплим, тому птахи це сприйняли як сигнал початку весни. Загалом є два чинники, які штовхають їх на міграцію. Це збільшення тривалості дня, яке вони вже починають відчувати з кінця грудня, а тому треба рухатися до місць гніздування; другий – клімат. Якщо птахи полетіли на північ і побачили, що територія засніжена, шукати корм ніде, вони "відкочуються" на південь, де немає снігу. Час від часу перевіряючи, чи не змінилися умови на їхній території. Такі звички стосуються ранніх мігрантів — дикі гуси, журавлі, лелеки. Іноді температура їх обманює, було тепло, а потім несподівано – морози. Це загрожує птахам загибеллю, особливо тим, які не мали достатньої кількості жирових запасів. Я знаю випадки, коли в таких умовах місцеве населення підгодовувало птахів дрібною рибою, курятиною тощо.

Припускаю, що більшість птахів цього року, якщо і спробували повернутися, то потім відкотилися до місць своєї традиційної зимівлі.

Після руйнування Каховської ГЕС на території колишнього водосховища відтворюється Великий Луг. Заяви про відновлення ГЕС науковці зустріли із застереженнями, оскільки повторне затоплення території в майбутньому може стати найбільшим актом екоциду в Україні за роки незалежності. Чи поділяєте цю точку зору?

Поки я не можу стверджувати, що там постійно існують високоцінні угруповання птахів, тому що ці екосистеми перебувають на стадії свого активного формування. Там, де була рослинність 0,5 метра, через рік – 2 метри. Умови цього біотопу змінюються і розвиваються. Тому, хоча на протоках, що існують на місці річок Великого Лугу, птахи збираються, чи у великій кількості – не впевнений. 

Основні описи про біологічне різноманіття тієї території були пов'язані зі старими заплавними лісами, які існували до створення Каховського водосховища. До такого стану ця територія може прийти за 50-70 років. Наразі ми є свідками тих процесів, що мали місце на цій території до створення гідроелектростанції. Річка Дніпро отримала шанс на відновлення, ми можемо побачити цю територію такою, якою вона була понад 100 років тому. 

На мою думку, водосховище відновлювати не варто. З точки зору збереження природи ефективніше поставити сучасний атомний реактор на одній з діючих АЕС, що продукуватиме стільки ж електроенергії, або навіть більше. Це буде ефективніше, бо Каховське водосховище затопило силу-силенну територій. Якщо ми йдемо в ЄС, нам потрібно створювати заповідний фонд, бо 5% заповідного фонду – це мізер, з європейської точки зору (у країнах ЄС заповідні території займають від 10 до 22% площі, завдяки цьому вони підтримують екологічний баланс). 

Створення в Україні величезного національного природного парку на місці Каховського водосховища – це була б найкраща ідея. Наскільки я обізнаний, проти відновлення ГЕС виступали науковці з Києва та Дніпра. Водночас ми не знаємо, як розвиватимуться події нинішньої війни, ця місцевість може бути "прикордонною" територією, і там відновлення екосистем може відбуватися без участі людини.

На третьому році повномасштабної війни українські науковці повідомляли про випадки, коли в дослідницьких статтях, які планувалися до розміщення в західноєвропейських наукових виданнях, пропонували прибрати згадки про війну. Чи мали ви такий досвід?

Я такого досвіду не мав. Але це проблема з презентацією української науки та й загалом країни на міжнародній арені. Також я це сприймаю, як прояв інформаційної війни. Росіяни в 2000-х роках, коли ціна на нафту була високою, вливали значні кошти у своїх науковців, в тому числі на стажування за кордоном, публікації в іноземних виданнях. Російські дослідники увійшли до редколегій наукових видань, влаштувалися на роботу в іноземні університети. Ці люди залишаються росіянами, хоча живуть в Європі, і часто не поділяють європейські цінності та європейський спосіб життя. Тому, вважаю, йдеться якраз про видання, в редколегіях яких можуть бути російські фахівці. Україна, з моєї точки зору, інформаційну війну програла, оскільки не вкладала достатньої кількості коштів ні в освіту, ні в науку. І зараз цього не відбувається. 

Чи існує взагалі підтримка екологічних, орнітологічних досліджень в Україні під час війни?

Окремі проєкти є, але їх дуже небагато. Європейці були готові приймати науковців на стажування – це Польща, країни Балтії. Однак маємо нерівні умови, оскільки поїхати і підвищити свій рівень можуть лише науковиці-жінки, бо науковці-чоловіки є військовозобов’язаними. В умовах війни жодна організація чи фонд не підтримують проєкт, що містить польові дослідження, оскільки безпекові ризики є занадто високими. 

Іноземні країни будуть підтримувати лише ті дослідження, до яких вони мають безпосередній інтерес. Тому зараз мають (і матимуть у майбутньому) підтримку проєкти, пов'язані з розробкою зброї, наприклад. Щодо екології, орнітології - я дуже сумніваюся. Традиційно екологія – це клопіт держави, яка цією територією керує. В Європі діють універсальні екологічні стандарти, але кожна країна має ще додаткові заборони та обмеження. Наприклад, в Іспанії дуже переймаються збереженням болотно-водних угідь, флори та фауни, і ці проєкти з досліджень та збереження різних видів птахів фінансує іспанський уряд. В інших країнах дбають про збереження лісів і т.д. 

В Україні, на жаль, я ніколи не чув, щоб українська влада зважала на оцінки екологів. Навіть, коли в документі оцінки впливу об'єкта на довкілля зазначаєш, що виробництво принесе шкоду, десятки тисяч птахів, які були тут на міграції, сюди більше не повернуться, це нічого не змінює. Хоча за кордоном цей об'єкт просто розмістили б в іншому місці. В Україні, на жаль, екологічні норми лише декларуються.

Ірина Синельник

УНІАН в Google News