Підпишіться на нас в Google
Аляскинський люпин, який понад 80 років тому завезли до Ісландії для боротьби з ерозією ґрунтів, сьогодні став одним із найпроблемніших інвазивних видів у країні. Як з'ясували науковці, рослина допомогла відновити деградовані землі. Але разом із тим вона почала витісняти місцеву флору й змінювати цілі екосистеми. Про це пише Times Of India.
Як зазначається, аляскинський люпин (Lupinus nootkatensis), фіолетовим цвітом якого щоліта вкривається Ісландія, для туристів став одним із найяскравіших природних символів країни. Однак красиві краєвиди не позбавлені суперечностей.
Рослину завезли для відновлення пошкоджених ґрунтів, але нині природоохоронці вважають її одним із найнебезпечніших інвазивних видів у країні. Науковці кажуть, що історія люпину демонструє, як екологічне рішення може призвести до неочікуваних довгострокових наслідків.
Як аляскинський люпин з'явився в Ісландії
Фіолетові квіти аляскинського люпину є природними для узбережжя Аляски та частини західної Канади. У дослідженні, опублікованому у 2018 році в журналі Frontiers in Plant Science, йдеться, що цей вид завезли до Ісландії у 1945 році, щоб боротися з ерозією ґрунтів і сприяти відновленню лісів.
На той час через вирубування лісів, виверження вулканів і надмірний випас худоби в Ісландії значна частина місцевої флори виснажилася, а ґрунти стали надзвичайно вразливими до ерозії.
У дослідженні автори порівнювали ділянки, де люпин займав 0%, 10–50% та 51–100% площі, у вересових пустищах, лісах і луках. Вони використовували парні та середні порівняння, щоб простежити зміни у видовому різноманітті, багатстві видів і складі рослинних угруповань.
Дослідники виявили, що за високої щільності люпину біорізноманіття суттєво зменшувалося у вересових екосистемах і лісах, а кількість видів на вересових пустищах поступово скорочувалася зі збільшенням площі, зайнятої рослиною.
Модель поширення виду також показала, що нині приблизно 13,3% території Ісландії є придатними для люпину, а до 2061–2080 років ця площа може збільшитися більш ніж удвічі.
Оскільки ця рослина здатна фіксувати атмосферний азот, вона збагачує бідні ґрунти поживними речовинами, а завдяки потужній кореневій системі запобігає ерозії. Саме ці властивості зробили люпин перспективною рослиною для відновлення непридатних земель.
Відновлення призвело до неочікуваних втрат
Хоча рослина допомогла відновити деградовані ґрунти, науковці з'ясували, що її стрімке поширення почало впливати на екосистеми далеко за межами місць, де її висадили спочатку.
Як зазначається у дослідженні, густі зарості люпину змінюють склад ґрунту, насичуючи його азотом. Для деяких рослин це корисно, але більшості місцевих видів, які пристосувалися до життя на бідних на поживні речовини ісландських ґрунтах, виживати стає значно складніше.
Дослідники обстежили вересові пустища, ліси та луки й виявили, що на ділянках, де домінував люпин, різноманіття рослин було значно нижчим, особливо у багатих вересових екосистемах.
Деякі місцеві рослини, орхідеї та невеликі деревні рослини, стали рідкісними або взагалі зникли з цих територій. Науковці дійшли висновку, що люпин фактично виступає "інженером екосистем", змінюючи умови існування для інших організмів.
Зміна клімату може ще більше погіршити ситуацію
Дослідники попереджають, що в найближчі десятиліття проблема лише посилюватиметься. Якщо зараз приблизно 13,3% території Ісландії є придатними для поширення люпину, то за сценаріями на 2061–2080 роки ця площа майже подвоїться, оскільки потепління дозволить рослині поширитися на більші висоти та в центральні високогірні райони Ісландії.
Як зазначається у дослідженні, важливу роль у поширенні виду відіграли дороги, оскільки насіння переноситься внаслідок діяльності людини. Однак із потеплінням клімату ця обставина, ймовірно, стане менш важливою, адже умови для росту люпину стануть сприятливими й без людського втручання.
Науковці попереджають, що це може поставити під загрозу біорізноманіття навіть у найхолодніших регіонах Ісландії.
Чому ці квіти стали предметом суперечок
Попри занепокоєння через поширення люпину, дискусія навколо цієї рослини в Ісландії значно складніша, ніж може здатися, пишуть автори.
За даними ісландської служби з відновлення земель Landgræðslan, люпин і надалі відіграє важливу роль у відновленні сильно деградованих територій, де майже жодні інші рослини не здатні вижити. На землях, які піддалися ерозії, він покращує якість ґрунту, збільшує вміст органічної речовини та створює умови для появи іншої рослинності.
Водночас природоохоронні організації наголошують, що висаджування люпину на неушкоджених територіях може знищити унікальні екосистеми і зробити рослинний покрив одноманітним.
Ісландський інститут природничої історії включив аляскинський люпин до переліку інвазивних рослин, які вже закріпилися у країні. За даними установи, інвазивні види змінюють екосистеми, знижують біорізноманіття та дедалі частіше стають проблемою через своє поширення.
Отже, питання полягає не в тому, є люпин "добрим" чи "поганим". Найважливішим є те, де саме його висаджують.
Баланс між відновленням природи та збереженням біорізноманіття
Як зазначається у статті, історія аляскинського люпину в Ісландії яскраво демонструє одну з головних дилем сучасного природоохоронного менеджменту. Види, які завозять для вирішення однієї екологічної проблеми, можуть створити нову, якщо почнуть поширюватися за межі територій, для яких були призначені.
Науковці вважають, що такі "інженери екосистем", як рослини, здатні фіксувати азот, змінюють вміст поживних речовин у ґрунті, рослинний покрив і перебіг екологічних процесів. Причому ці наслідки можуть зберігатися навіть після того, як чисельність самих рослин скоротиться.
У міру того як зміна клімату підвищує ризик поширення інвазивних видів, експерти наголошують, що під час реалізації проєктів із відновлення природи необхідно зважувати короткострокову користь і довгострокові екологічні ризики.
Те, що почалося у 1945 році як спроба врятувати деградовані землі, сьогодні стало повчальним прикладом того, наскільки складним може бути пошук балансу між відновленням довкілля та збереженням природного біорізноманіття.
Боротьба з інвазивними рослинами
Раніше УНІАН писав, що 400 "пожежників" вийшли на поля Каліфорнії, щоб знищити бур'яни. Йшлося про сотні кіз і овець, які у процесі випасу допомагають зменшити кількість легкозаймистої рослинності та відновити місцеві екосистеми. Їхне завдання - з'їдати інвазивний жовтий осот, який не тільки витісняє місцеву рослинність, але й після висихання створює паливо, яке може посилити лісові пожежі.
