Підпишіться на нас в Google
Лабораторні зошити Марії Кюрі, яким уже понад 120 років, досі залишаються радіоактивними. Вони зберігаються в Національній бібліотеці Франції у спеціальних свинцевих контейнерах.
Причина криється в експериментах, які вчена проводила разом із чоловіком П’єром наприкінці XIX – на початку XX століття. Подружжя роками працювало з радіоактивними матеріалами, навіть не уявляючи всіх ризиків для здоров’я, пише Spacedaily.
У 1898 році Марія Кюрі почала досліджувати явище радіоактивності, виявлене Анрі Беккерелем. Вчена звернула увагу на те, що уранова руда з Богемії була значно радіоактивнішою, ніж це можна було пояснити вмістом урану.
Кюрі припустила, що в породі міститься невідомий науці елемент. Разом із П’єром вона почала виділяти його з руди в невеликому сараї біля школи на вулиці Ломонд у Парижі.
Умови роботи були вкрай важкими. Приміщення не мало нормальної вентиляції, влітку всередині було дуже спекотно, а взимку температура наближалася до нуля. Під час дощів протікав скляний дах.
Щоб отримати невелику кількість нової речовини, подружжю доводилося переробляти величезну кількість сировини. За деякими оцінками, за кілька років вони обробили близько семи тонн уранової руди.
Марія Кюрі описувала, як цілими днями перемішувала киплячу масу у великому чавунному посуді. Руду неодноразово розчиняли в кислоті, фільтрували, осаджували й знову кристалізували, поступово відокремлюючи непотрібні речовини.
У 1902 році вченій вдалося отримати близько однієї десятої грама чистого хлориду радію. Цього було достатньо, щоб визначити атомну масу нового елемента.
Вони спостерігали за світінням радію
Однією з найнезвичайніших особливостей лабораторії було слабке синьо-зелене світіння посудин із концентрованими сполуками радію.
Кюрі не знали, наскільки небезпечним є постійний вплив радіоактивних речовин. П’єр Кюрі навіть носив зразок радію в кишені, щоб демонструвати його колегам. У результаті на його шкірі з’явився опік, який гоївся кілька місяців.
Марія також постійно контактувала з радіоактивними речовинами без сучасного захисту. Вона працювала зі зразками голими руками, зберігала їх у ящиках і роками перебувала в забрудненому приміщенні.
Радіоактивний пил осідав на поверхнях лабораторії, одязі, паперах і сторінках зошитів. Саме тому деякі предмети родини Кюрі залишаються радіоактивними навіть через понад століття.
Чому записники досі небезпечні
Головну проблему становить радій-226, з яким працювали вчені. Його період напіврозпаду становить близько 1600 років, тому радіоактивність забруднених матеріалів зникає дуже повільно.
Сьогодні записники Кюрі зберігаються в Національній бібліотеці Франції у свинцевих контейнерах.
При цьому самі записи виглядають цілком звичайно: це сторінки з акуратним почерком, розрахунками, датами, показаннями приладів і невеликими малюнками. У деяких зошитах збереглися записи самого П’єра Кюрі, який загинув у дорожній аварії в 1906 році.
Спадщина вченої
Відкриття подружжя Кюрі змінили уявлення вчених про будову речовини та стали фундаментом для подальших досліджень радіоактивності. У 1903 році Марія та П’єр Кюрі разом з Анрі Беккерелем отримали Нобелівську премію з фізики.
У 1911 році Марія Кюрі була удостоєна другої Нобелівської премії – цього разу з хімії – за дослідження радію та полонію. Вона залишається єдиною людиною, яка отримала Нобелівські премії у двох різних наукових галузях.
Марія Кюрі померла в 1934 році від апластичної анемії. Її смерть пов'язують із багаторічним впливом радіації.
Інші новини науки
Раніше УНІАН повідомляв, що стародавній вчений висунув одну з теорій про природу 2000 років тому, але довести її вдалося лише в 1999 році.
Також повідомлялося, що Галілей помітив крапку біля Юпітера в 1610 році, а що це – зрозуміли лише через 400 років. Зазначалося, що Європа залишається одним із найзагадковіших об’єктів Сонячної системи.
