Едгар Аллан По - американський письменник, чиї твори, здебільшого, написані в дусі психологічного трилера. Як представник романтизму та видатний поет, По зробив суттєвий внесок у розвиток жанру фентезі. Крім того, виявилося, що письменник був ще й пророком, а багато хто з описаних у книгах подій відбулися насправді.
Звідки Едгар По міг знати, що станеться в майбутньому
Для того щоб пояснити передбачення творця, необхідно зрозуміти, чи були в нього ознаки будь-яких екстрасенсорних здібностей. У самому дитинстві виявити їх не вдалося нікому - коли маленькому Едгару виповнився рік, його батько пішов із сім'ї, а ще через два роки майбутній письменник втратив і матір, яка померла від сухоти.
"Золотий квиток" у життя хлопчикові подарувала прийомна сім'я, яка мала достатню кількість коштів, щоб забезпечити йому гідну освіту. З огляду на те, що пристрасть до поезії і талант до письменництва По виявляв з дитинства, такий поворот долі вплинув на нього позитивно.
Літературознавці здебільшого зайняті вивченням творчості письменника з погляду словесності, але містики знаходять у його творах дивовижну схожість із ситуаціями, що сталися насправді вже після публікації книжки або оповідання.
Пророцтва Едгара Аллана По, які збулися насправді
З того, що передбачив Едгар Аллан По, шанувальники антинаукових теорій виокремлюють три яскраві епізоди, про кожний з яких ми розповімо докладно.
Жертва моряка
У XIX столітті Едгар По опублікував роман "Повість про пригоди Артура Гордона Піма", в основі сюжету якого лежать історії з мемуарів двох моряків - Августа Бернарда і Артура Піма. Одна з розповідей про те, як вони з командою потрапили в шторм, а потім опинилися на борту "Грампуса" - китобійного судна.
Одного разу опинившись у шлюпці без грама їжі з однією лише морською черепахою, моряки наважуються на страшне - кидають жереб, щоб вибрати, хто з них стане їжею для інших. Цією людиною виявляється моряк на ім'я Річард Паркер.
Трохи пізніше, через майже 50 років, на всю Англію "гриміла" страшна новина - яхта "Міньонетта" зазнала аварії. І все б нічого, але одного з чотирьох чоловіків, присутніх на борту, звали Річард Паркер.
Команда "Міньонетти" так само, як і герої роману, залишилися без їжі та води, а за кілька днів змучені голодом і сонцем, потроху почали божеволіти. Один із них напився морської води, тоді решта вирішили, що його вже не врятувати і вбили, перетворивши на їжу для себе. Як ви можете здогадатися, звали нещасного Річард Паркер.
Минуло ще 100 років, перш ніж далекий родич загиблого моряка прочитав розповідь Едгара По, здивувався і опублікував статтю, де описав обставини загибелі Паркера і пророцтво письменника.
Симптоми хвороби
Друге оповідання, яке часто наводять як приклад дослідники-містики - "Ділок". У ньому По зробив головного героя жертвою фатальної травми голови, яка пізніше призвела до несподіваних і страшних нападів. Письменник описав симптоми з дивовижною точністю, хоча на той момент жодних подібних досліджень щодо лобової частки мозку не було.
Через 8 років, у 1848 році будівельник Фінеас Гейдж, який працював на залізниці, отримав серйозну травму голови. Лікарі вважали, що вона несумісна з життям, але пацієнт не тільки вижив, а й прожив ще 12 років. Незважаючи на вдалий результат, без негативних наслідків не обійшлося - Гейдж змінився до невпізнання. Він став буквально іншою людиною - характер, звички, поведінка, емоційний стан були нетиповими і страшними.
Вивчаючи його випадок, лікарі зробили кілька десятків важливих висновків про роботу мозку, але не змогли не визнати, що симптоми, які вони спостерігали в Гейджа, були дуже схожі на ті, які описує По.
Виникнення Всесвіту
Третій приклад дивовижної проникливості письменника - поема "Еврика", яка написана в прозі. У ній письменник, після кількох осяянь, детально описав, як виникла природа, Бог, людина і Всесвіт
По вважав, що Всесвіт виник із малої частинки, а далі почав рости і розвиватися. Також письменник використовує такі терміни як "Великий вибух" і "парадокс Ольберса", пояснюючи феномен темного тема, незважаючи на яскравість зірок.
Він стверджував, що осяяння сталося інтуїтивно, і це можна перевірити - науковці того часу не могли й припустити нічого подібного, не маючи навіть потрібної апаратури та знань - активний розвиток уявлень про Великий вибух розпочався набагато пізніше. Саме тому все, що знав і описував Едгар По, можна вважати якщо не екстрасенсорикою, то, щонайменше, незрозумілою містикою.
