Маленька людина проявляє себе в цьому світі так, як уміє і може - часто вона бере приклад із батьків, інших дорослих або дітей. Навіть якщо вона зробила неправильний вибір, карати не можна - потрібно пояснювати. Тим паче варто пам'ятати, що не можна забороняти дітям, щоб не створити їм травму на все життя.
Що не можна забороняти дитині в жодному разі
Сучасні батьки, найімовірніше, чудово пам'ятають, як виховували їх. Одиниці можуть похвалитися тим, що бачили і чули в дитинстві - як правило, росли ми з вами у важких умовах. Нині світ змінився, і різні психологи навперебій радять, що можна і не можна робити з дітьми, як потрібно і не потрібно поводитися. Якщо ви хочете бути авторитетом для своєї дитини, запам'ятайте, за що не можна карати дітей і що не варто їм забороняти.
Запитувати
Є батьки, яких дратує постійне "чому" з вуст дитини, вони починають злитися - тоді чадо думає, що не можна ставити запитання. Насправді, вам краще набратися терпіння, адже діти запитують усе підряд не тому, що їм хочеться вас розлютити, а тому, що вони в цьому світі вперше, їм усе довкола цікаво й незрозуміло.
Бути самостійним
Не всі розуміють, чому дитині не можна забороняти мити посуд, підмітати підлогу або самій обирати собі одяг. Річ у тім, що хлопчик чи дівчинка, які з раннього віку привчаться щось робити самостійно, далі будуть легше справлятися з іншими завданнями. Якщо ви все робитимете самі, не підпускаючи дитину навіть до простих речей, вона не зможе пізнати світ, зробити помилки і навчитися чогось.
Відмовляти
Часто на дитячих майданчиках можна побачити, як діти просять одне в одного іграшки, а батьки всіляко заохочують цю поведінку. Якщо раптом чиясь дитина відмовляється віддавати свою іграшку іншому малюкові, мама і тато сварять за це. Так робити не можна, але можна спробувати поставити себе на місце дитини. Ви ж іноді не хочете з кимось ділитися тим, що вам дороге? Чому тоді ваше чадо має? Дотримуйтеся балансу - поясніть синові чи доньці, що ділитися з іншими потрібно, жадібність - це погано, але якщо вона не хоче, то має на це право.
Плакати
Одне з найпопулярніших запитань психологам звучить так - батьки не розуміють, чому не можна забороняти дитині плакати. Як правило, це стосується синів, адже "чоловіки не плачуть". Однак подібна позиція - дуже тонкий лід. Ви ризикуєте придушити емоції в малюка, тоді вони накопичаться і проявляться по-іншому. Як саме і коли - ніхто не знає. Дозвольте маленькій людині відчувати і переживати, якщо впав і боляче фізично або образили і боляче морально - нехай плаче.
Зберігати секрети від батьків
Дорослішання дітей - процес важкий, адже в дитини поступово починають з'являтися секрети від вас. Багато мам і тат, намагаючись захистити своїх чад, намагаються тиснути і вимагати прозорості стосунків. Це не сприяє рівню довіри - що більше ви будете "затягувати нашийник" на своїй дитині, то швидше вона захоче цей нашийник зірвати і повністю дистанціюватися від агресора. У цьому випадку від вас.
Злитися й ображатися
У всіх бувають погані дні, діти не виняток. Звичайно, кожному з нас хочеться жити в ідеальному світі, де ніхто ніколи не плаче, не втомлюється, не дратується, а на небі світить веселка і скачуть рожеві поні. У реальному житті ніколи не буває так - і доросла людина, і дитина можуть відчути негативні емоції.
Питання в тому, як ви їх переживаєте і чого вчите своїх дітей. Саме по собі відчуття, що людина чимось незадоволена - це нормально, але не нормально - якщо вона висловлює це через насильство, наприклад. Тоді ваше завдання - не придушити в дитині негатив, а навчити справлятися з ним.
