Підпишіться на нас в Google
Науковці визначили бабку руду мандрівницю (Pantala flavescens) як комаху, здатну здійснювати найдальші перельоти у світі. Дослідження показали, що ці бабки долають надзвичайно великі відстані між континентами, а особини з різних частин світу схрещуються, формуючи єдиний глобальний генофонд, пише The Times of India.
Дослідження під керівництвом науковців Університету Ратгерса в Ньюарку ґрунтувалося на генетичному аналізі: вчені порівняли зразки ДНК бабок із кількох континентів. Результати підтвердили, що бабки з різних частин світу пов’язані між собою, а метелик монарх, якого тривалий час вважали одним із найвідоміших мігрантів серед комах, поступився їм за дальністю перельотів.
Під час сезонних міграцій бабки руді мандрівниці використовують потужні повітряні потоки, щоб переміщуватися між континентами та перетинати великі ділянки океану.
Згідно з дослідженням "Глобальне генетичне дослідження популяції Pantala flavescens", опублікованим у журналі PLOS ONE, вчені проаналізували зразки бабок, зібрані в Гаяні, Японії, Індії, Південній Кореї, Канаді та США. Також дослідники використали дані з генетичних баз GenBank і BOLD Systems. Загалом вони проаналізували 49 послідовностей мітохондріальної ДНК.
Результати показали, що між популяціями бабок із різних континентів є дуже мало генетичних відмінностей. Лише 4,26% генетичних відмінностей припадало на різницю між географічно віддаленими популяціями, тоді як більша частина спостерігалася всередині них. Це свідчить про те, що бабки з різних частин світу належать до однієї популяції, а не до окремих ізольованих груп.
Старша авторка дослідження Джессіка Веар пояснила, що якби бабки з Північної Америки розмножувалися лише з іншими північноамериканськими бабками, а японські – лише з японськими, між цими групами мали б бути помітні генетичні відмінності. Однак дослідники їх не виявили. Це означає, що бабки з віддалених частин світу можуть обмінюватися генетичним матеріалом.
Що допомагає рудій мандрівниці перелітати між континентами
Здатність бабки рудої мандрівниці долати тисячі кілометрів значною мірою пов’язана з її фізичною будовою.
Веар зазначила, що Pantala flavescens має збільшену площу крил, яка допомагає їй ловити потоки повітря та використовувати їх для переміщення. Бабка чергує короткі періоди активного польоту з тривалим планеруванням, заощаджуючи енергію. Збільшена основа задніх крил також допомагає їй планерувати з мінімальними витратами енергії.
Для розмноження цей вид потребує прісної води, тому його міграції пов’язані із сезонними змінами вологості. Деніел Троаст, який аналізував зразки ДНК для дослідження, пояснив, що бабки переміщуються з Індії до Африки в сухий сезон в Індії, коли в Африці починається сезон дощів. За даними дослідників, така міграція відбувається щороку.
Генетичне дослідження Pantala flavescens виявило глобальний генофонд
Генетичний аналіз показав певні відмінності між окремими групами бабок. Невелика група особин із Техасу та канадської провінції Нью-Брансвік мала певні спільні генетичні ознаки. Водночас один зі зразків із Канади виявився найближчим до зразка, зібраного в індійському штаті Гуджарат. Це свідчить про зв’язок між популяціями, що мешкають на віддалених континентах.
Дослідники назвали Pantala flavescens глобальною панміктичною популяцією. Це означає, що бабки з різних частин світу можуть вільно схрещуватися між собою. Подібну структуру популяції раніше описували лише для невеликої кількості видів, зокрема деяких коралів, вугрів і глибоководних риб.
Якби бабки дотримувалися чітко визначених регіональних міграційних маршрутів, у різних частинах світу мали б сформуватися окремі генетичні групи. Однак дослідження цього не підтвердило. Натомість результати показали, що бабки з географічно віддалених регіонів можуть періодично схрещуватися.
Вчені досі досліджують міграційні маршрути бабки рудої мандрівниці
Точні маршрути міграції бабки рудої мандрівниці досі не встановлені. Відстежувати цих комах безпосередньо складно, оскільки пристрої для трекінгу занадто великі для них. Тому вчені аналізують генетичні дані та ізотопи в хітині крил, щоб визначити ймовірні шляхи їхніх переміщень.
Більше цікавого про комах
Раніше повідомлялося, що десятирічний японський школяр провів наукове дослідження метеликів і зробив відкриття щодо пам’яті комах.
Він помітив, що дикі метелики зазвичай відлітають, коли наближається людина. Але метелики, вирощені ним із гусениць, часто поверталися до його руки навіть після випуску в дику природу.
Ця незвичайна поведінка змусила його замислитися, чи можуть метелики зберігати спогади, сформовані на стадії гусениці, незважаючи на повне перетворення.
